Ухвала суду № 39212426, 11.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 876/3494/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представників позивача Зоренка О.В., Палька А.В.,

представника відповідача Сухарського С.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛП Партнерс» до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

ТзОВ «ПЛП Партнерс» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми "Р" №0000082201 від 29.01.2014 року та форми "Р" №000092201 від 29.01.2014 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки як вбачається з акта перевірки №203/09-15-22-01/37793858 від 16.01.2014 року, встановлено порушення ТзОВ "ПЛП Партнерс" ст.ст.3, 42,207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), не встановлено товарність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Одночасно в діях позивача є порушення п.п.138.1. п. 138.1., п.138.4, п.138.6 ст.138,п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 581689 грн., в тому числі за І квартал 2012 року в сумі 187631 грн., за півріччя 2012 року в сумі 444107 грн., три квартали 2012 року в сумі 519266 грн., за 2012 рік в сумі 581689 грн.

Представник Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Іаано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представники ТзОВ «ПЛП Партнерс» в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області заперечили, просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області у період із 12.12.2013 року по 10.01.2014 року проводилась планова виїзна документальна перевірка ТзОВ "ПЛП Партнерс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №203/09-15-22-01/37793858 від 16.01.2014 року про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "ПЛП Партнерс" та винесено податкові повідомлення рішення а саме: податкове повідомлення-рішення №000082201 від 29.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 581689 грн. за основним платежем та 145422 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №000092201 від 29.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання по авансових внесках з податку на прибуток підприємств в розмірі 551658 грн. за основним платежем 137915 грн. за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що підставами для прийняття вказаних висновків податкового органу є протоколи допитів фізичних осіб-підприємців в кримінальній справі, а саме ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які під час розслідування кримінальної справи дали неоднозначні свідчення щодо взаємовідносин із ТОВ "ПЛП Партнерс".

Зокрема, із протоколів допиту вказаних свідків в кримінальній справі, яка розслідувалась відділом кримінальних розслідувань державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, вбачається, що практично всі вони підтвердили дані здійснення підприємницької діяльності по випалюванню деревного вугілля в себе на приватних господарствах, та продаж готової продукції ТзОВ "ПЛП Партнерс" згідно товарно-транспортних накладних по безготівковому розрахунку з даним товариством.

Колегія суддів наголошує, що висновки податкового органу проте, що не всі зазначені фізичні особи-підприємця мають документальні підтвердження закупівлі дров у лісництвах, не мали у власності бочок для випалювання цих дров на деревне вугілля, не мали у власності чи оренді спеціальних земельних ділянок на яких проводили цю підприємницьку діяльність, жодного відношення для підтвердження достовірності та реальності закупівлі ТОВ "ПЛП Партнерс" деревного вугілля у цих підприємців фізичних-осіб не мають.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що закупівля дров у лісництвах цими підприємцями могла здійснюватись без достатнього документального підтвердження з порушенням бухгалтерського обліку, але за ці порушення відповідальність, в тому числі щодо податкових зобов'язань, можуть нести самі підприємці, а не контрагент, яки придбавав у них готову продукцію.

З протоколів допитів свідків, на які посилається податковий орган, вбачається що всі фізичні-особи підприємці сплачували податкові зобов'язання за здійснення підприємницької діяльності та мають підтверджуючі документи поставки готової продукції ТОВ "ПЛП Партнерс".

Згідно вимог кримінально-процесуального законодавства України оцінку доказів, зібраних під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження, вправі давати тільки суд, який розглядає кримінальну справу по суті.

Крім того, на даний час законодавством не передбачено можливість використання під час проведення перевірок платників податків матеріалів досудового розслідування кримінального провадження.

Більше того, постановою старшого слідчого з ОВС СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області від 12 березня 2014 року, кримінальне провадження №32013090000000132 від 09 липня 2013 року закрито в зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ТзОВ «ПЛП Партнерс» складу кримінального правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, ці покази свідків не можуть вважатися в процесуальному порядку, належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину форми, встановленої для нього законом, не тягне за собою недійсність правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо недійсності укладених ТОВ "ПЛП Партнерс" договорів із окремими контрагентами, ґрунтуючись на приписах ч. ч. 1,5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки визнання правочинів недійсними може проводитися виключно в судовому порядку.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № К/9991/50772/12 закріплено правову позицію щодо визнання податковими органами недійсності угод суб'єктів господарювання.

Зокрема, при постановленні вищевказаного рішення колегія суддів ВАС України прийшла до висновку, що головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом, які б факти в цьому акті не були відображені.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Таким чином, відповідачем, при встановленні факту безтоварності проведення господарських операцій та недійсності укладених договорів із фізичними особами-підприємцями, а саме ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 порушено вимоги чинного законодавства України, зокрема, ст.ст.203,215, 216 ЦК України, ст. ст.3, 42, 207, 208, ГК України, ст.ст.20, 21 ПК України, ст.3 КАС України.

Крім того, частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вищеназваного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п. 2.1 п. 2 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (надалі - Положення N 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Із встановлених вище обставин колегія суддів робить висновок, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а відповідні первинні документи відображають зміст господарських операцій між Позивачем та контрагентами та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Зокрема, наданими позивачем первинними документами підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій та правосуб'єктність зазначених фізичних осіб-підприємців (на момент здійснення господарської операції). Крім того, позивачем надано документи на підтвердження зв'язку між фактом придбання товарів та експортом товарів, а також понесенням інших витрат позивачем ТзОВ "ПЛП Партнерс".

За таких обставини, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та вказують на несправедливе втручання контролюючого органу у право власності платника податків, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обґрунтованими. Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, органом державної податкової служби безпідставно застосовано і штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі №809/414/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст ували виготовлено 12 червня 2014 року.