Ухвала суду № 39211273, 11.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про визнання поважними причин пропуску строку

11 червня 2014 р. Справа №805/5739/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадженні клопотання Управління Пенсійного фонду України в міста Новогродівці Донецької області про визнання поважними причин пропуску строку звернення з позовом до суду в справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Новогродівці Донецької області до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2, за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, в розмірі 402 968,51 гривень,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в місті Новогродівці Донецької області (далі – позивач, УПФУ в м. Новогродівці) звернулось до суду з позовною заявою до державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Росія» (далі – відповідач, ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Росія») про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2, за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року, в розмірі 402 968,51 гривень.

Представник позивача надав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення з позовом до суду.

В обґрунтування заявленого клопотання, зазначив, що 16 січня 2014 року, Управління Пенсійного фонду України в місті Новогродівці Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Росія» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2, за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року, в розмірі 177 216,96 гривень.

Ухвалою суду від 18.02.2014 року даний адміністративний позов було залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

3 березня 2014 року, Управління Пенсійного фонду України в місті Новогродівці Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Росія» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2, за період з 01.10.2013 року по 31.01.2014 року, в розмірі 278 582, 95 гривень.

Ухвалою суду від 01.04.2014 року даний адміністративний позов було залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 155 КАС України.

На думку позивача, подання вказаних адміністративних позовів фактично перервало перебіг обчислення строку звернення до суду, на підставі чого, позивач просив суд визнати причини пропуску строку зверення до суду поважними.

Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 3 статті 155 КАС України встановлено, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Згідно частин 1 та 2 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами 1 та 2 статті 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні на розсуд суду. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як встановлено судом, позивач вже звертався до адміністративного суду з вимогою про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2, за період з 01.10.2013 року по 31.01.2014 року, в розмірі 278 582, 95 гривень.

Ухвалою суду від 01.04.2014 року вказаний позов було залишено без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом в частині вимог про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2, за період з жовтня по листопад 2013 року включно, з об’єктивних причин.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з пунктом 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі “Балацький проти України”, неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного буде остаточно вирішено.

Відповідно пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі “Мельник проти України” право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому з урахуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права, а також норм частини 2 статті 8, частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає, що навіть якби позивач пропустив строк звернення встановлений статтею 99 КАС України, це не може бути перешкодою для надання судового захисту порушеним правам особи, у даних спірних вимогах.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до положень пункту 6.5 Інструкції № 21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції № 21-1 визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, приймаючи до уваги положення Інструкції № 21-1 та шестимісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення з такими вимогами, лише за жовтень-листопад 2013 року.

Враховуючи викладене, суд визнає поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2, за жовтень-листопад 2013 року.

Керуючись статтями 99-102, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати поважними причини пропуску Управлінням Пенсійного фонду України в місті Новогродівці Донецької області строку звернення до суду з позовом до державного підприємства «Селидіввугілля» в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2, за період з жовтня по листопад 2013 року включно.

Ухвала постановлена та підписана в нарадчій кімнаті 11 червня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Суддя Бабіч С.І.