Ухвала суду № 39210079, 10.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/461/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю представників сторін:

представника позивача: Роздобудька П.В.,

представника відповідача: Терепи С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Олександр-Гарант" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Олександр-Гарант" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Олександр-Гарант" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року у задоволені адміністративного позову приватного підприємства "Олександр-Гарант" відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 539 від 23.09.2013 року, виданого Вінницькою ОДПІ, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Олександр-Гарант" з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" за травень 2013 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 574/22-03/35903918 від 27.09.2013 року (а.с.9-23 т.1). Відповідно до висновків акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено за травень 2013 року податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 100727 грн.

На підставі вказаного акта Вінницька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006742203 від 19.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100727 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 25128 грн.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача відповідають вимогам Податкового Кодексу, тобто є правомірними та прийнятті відповідно до вимог чинного законодавства України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегією суддів встановлено, що між ПП "Олександр-Гарант" та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" укладено договора № 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08 від 07.05.2013 року, згідно умов яких Замовник (ПП "Олександр-Гарант") доручає, а Розробник (ТОВ "Олександр-Гарант-Груп") приймає на себе зобов'язання провести комплексне обстеження та експертизу об'єкта на предмет визначення найбільш ефективної і якісної системи охорони.

Вартість робіт та порядок розрахунків встановлюється на підставі Протоколу узгодження договірної ціни. Узгодження загальної вартості робіт по кожному із договорів проводиться Замовником та Розробником протягом 3-х робочих днів після надходження заяви від однієї із сторін.

Порядок оплати визначений у п. 3.6 Договорів та здійснюються в безготівковій формі.

Однак, перевіривши докази, на які посилається позивач як на підставу щодо проведення господарських операцій з контрагентом, суд доходить висновку про неможливість встановлення фактичного їх виконання з огляду на наступне.

Будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Такий висновок узгоджується із положеннями інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період позивачем надані податкові накладні, виписані його контрагентом - ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" та на підтвердження отримання позивачем послуг за укладеними із вказаним контрагентом договорами надані платіжні доручення, прибуткові касові ордера, акти здачі-прийняття робіт (послуг), рахунки-фактури.

Як зазначено представником відповідача та встановлено судом, у договорах укладених між ПП "Олександр-Гарант" та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" не вказано, на яких об'єктах проводяться роботи щодо обстеження, їх адреса та схема території.

Судом під час розгляду справи досліджено договора про надання охоронних послуг, які містяться в матеріалах справи .

Із урахуванням вимог п. 2.2 вказаних договорів суд встановив, що Виконавець (ПП "Олександр-Гарант") спільно з Замовником проводить обстеження технічного стану об'єкта, що охороняється, засобів охорони і безпеки, у тому числі приладів охоронної сигналізації (при її наявності), про що складається Акт обстеження технічного стану об'єкту за підписом уповноважених на те Охороною (ПП "Олександр-Гарант") і Замовником представників із зазначенням строків усунення замовником виявлених недоліків і строків повідомлення про це охорони.

Таким чином, об'єкти, які передавались ПП "Олександр-Гарант" під охорону повинні були бути обстеженні на відповідність вимогам технічного стану об'єкта на момент укладення вказаних договорів про надання охоронних послуг.

Як встановлено судом, договора про надання охоронних послуг були укладені в 2011 роках, а договори між ПП "Олександр-Гарант" та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" лише у травні 2013 року. Однак, представник позивача не надав зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно господарської мети, комерційної необхідності та економічної доцільності витрат на зазначені послуги, з урахуванням сфери діяльності позивача, а також, стосовно призначення та використання цих послуг в господарській діяльності позивача. Тобто, якщо наведені у договорах послуги фактично не здійснювались контрагентом позивача, то право на податковий кредит у такого платника податків (позивача у справі) не виникає.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновками позивача, що сама лише наявність у ПП "Олександр-Гарант" податкових накладних, виписаних від імені його контрагента, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Окремо, суд звертає увагу, що роботи, які опосередковують послуги згідно договорів № 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08 від 07.05.2013 року укладені між позивачем та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" повинні бути виконані при укладенні основних договорів про надання охоронних послуг, а не через два роки після їх укладання. Тобто документальне відображення таких послуг свідчить про імітацію господарських операцій позивачем у справі з метою створення податкової вигоди.

Разом з тим, як вбачається з копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2013 року № ОУ-001, № ОУ-002, № ОУ-006, № ОУ-007, № ОУ-008, № ОУ-009, № ОУ-010, № ОУ-011, № ОУ-012, № ОУ-013, № ОУ-014 виконавцем (ТОВ "Олександр-Гарант-Груп") надано послуги ПП "Олександр-Гарант" на загальну суму 604363,70 грн., в тому числі ПДВ - 100727,28 грн.

Так, з наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (послуг), встановлено, що в зазначених документах в порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не зазначені об'єкти, на яких здійснюється виконання робіт, не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів послуг та їх зміст, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг (робіт), їх об'єм, вартість, неможливо визначити одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості.

Тобто, з наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (послуг) неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг. Види, наданих згідно з актами здачі-прийняття послуг, носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання послуг стосовно зобов'язань виконавця за цими договорами та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Таким чином, аналізуючи письмові докази, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, судом встановлено, що акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), не містять усіх необхідних реквізитів, а лише назву послуг та їх вартість, а інших документів, в яких міститься інформація про проведені заходи щодо надання вищевказаних послуг (суть виконаних робіт), об'єктів, на яких здійснюється виконання робіт, перелік конкретно виконаних робіт не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені ПП "Олександр-Гарант" витрати на послуги пов'язані з їх подальшим використанням у господарській діяльності.

Надані позивачем звіти про обстеження об'єктів, розрахунки норм часу та акти обстеження об'єктів не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" на підставі яких формуються дані бухгалтерського обліку.

Однак, при перевірці наданих Договорів та додатків № 1 до них, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, податкових накладних оформлених між позивачем та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" судом встановлено, що дані документи підписані однією посадовою особою директором ОСОБА_4, який є директором ПП "Олександр-Гарант" та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп", що додатково підтверджує мету отримання податкової вигоди позивачем.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунків-фактур, податкових накладних, виписаних ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання послуг, і не дають можливості суду дійти висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту.

Окрім цього, при дослідженні змісту штатного розкладу ТОВ "Олександр-Гарант-Груп" та ПП "Олександр-Гарант" суд встановив, що виконавець не володів необхідною кількістю працівників для надання вказаних послуг.

Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Олександр-Гарант-Груп".

За таких обставин, наявність вказаних актів, податкових накладних не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

Щодо посилань позивача стосовно правомірності застосування методу "сторно" в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що при перевірці реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року ПП "Олександр-Гарант" в реєстр виданих та отриманих податкових накладних включило податкову накладну № 141 від 31.05.2013 року в сумі 604363,68 грн. в т.ч. ПДВ - 100727,28 грн., яка не була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Водночас, податковим органом при перевірці реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2013 року встановлено, що позивач в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2013 року самостійно виправило знайдену помилку методом "сторно" та в замін відкоригованої податкової накладної до податкового кредиту за травень 2013 року були надані до перевірки податкові накладні № 1 від 31.05.2013 року на суму 54942,16 грн., в т.ч. ПДВ - 3157,03 грн., № 2 від 31.05.2013 року на суму 54942,16 грн., в т.ч. ПДВ - 3157,03 грн., № 6 від 31.05.2013 року на суму 48890,0 грн., в т.ч. ПДВ - 8148,33 грн., № 7 від 31.05.2013 року на суму 58800,0 грн., в т.ч. ПДВ - 9800,0 грн., № 8 від 31.05.2013 року на суму 59000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 9833,33 грн., № 9 від 31.05.2013 року на суму 54942,16 грн., в т.ч. ПДВ - 9157,03 грн., № 10 від 31.05.2013 року на суму 47930,0 грн., в т.ч. ПДВ - 7988,33 грн., № 11 від 31.05.2013 року на суму 56229,0 грн., в т.ч. ПДВ - 9371,55 грн., № 12 від 31.05.2013 року на суму 57700,0 грн., в т.ч. ПДВ -9616,67 грн., № 13 від 31.05.2013 року на суму 56300,0 грн., в т.ч. ПДВ - 9383,33 грн., № 14 від 31.05.2013 року на суму 54687,92 грн., в т.ч. ПДВ - 9114,65 грн.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Отже, на підставі вищевказаного розрахунку здійснюється коригування податкових зобов'язань з обов'язковим відображенням такого коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що податкова накладна № 141 від 31.05.2013 року в сумі 604363,68 грн. в т.ч. ПДВ - 100727,28 грн. позивачем була відкоригована та поділена на окремі податкові накладні із сумою ПДВ не більше 10000 грн. Як зазначено представником позивача, реєстрація вказаних податкових накладних не здійснювалась у зв'язку із тим, що сума податку на додану вартість в одній податковій накладній не перевищувала 10000 грн.

Крім того, представник позивача нічого не зміг пояснити на запитання суду, яка саме помилка була при коригуванні реєстру виданих та отриманих податкових накладних та чим керувався при застосуванні методу "сторно".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач довів правомірність своїх дій. В той же час позовні вимоги позивача є безпідставними та не обґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова Вінницького окружного адміністративного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Олександр-Гарант", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 травня 2014 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.