Ухвала суду № 39210070, 05.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 р. Справа № 41162/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.

за участю секретаря судового засідання - Нефедової А.О.;

представника позивача - Жидкова Ю. В.;

представника відповідача - Павлюк Б. З.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства «Торгова група «Тиса» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2010 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву закритого акціонерного товариства «Торгова група «Тиса» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова № 0000212320/3/30592 від 02 грудня 2010 року про сплату до бюджету 181555,78 грн. податку на прибуток підприємств та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 80116, 60 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що позивачем не було порушено жодних норм чинного законодавства, які регулюють питання обліку валових витрат.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000212320/3/30592 від 02 грудня 2010 року ДПІ в Личаківському районі м. Львова про сплату до бюджету 181555,78 грн. податку на прибуток підприємств та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 80116,60 грн.

Зазначену постанову мотивовано тим, що визначення ревізором відсоткової частки непогашених позик фізичних та юридичних осіб та висновок про те, що безпроцентні позики фізичним особам - працівникам підприємства та юридичним особам надавались за рахунок кредитних коштів, не базуються на чинному законодавстві, не підтверджені жодними первинними документами та не ґрунтуються на матеріалах перевірки.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач регулярно користуючись кредитними коштами використовує їх для надання поворотної фінансової допомоги фізичним особам та юридичним особам, що не пов'язано з господарською діяльністю підприємства, а відтак віднесення в цій частині процентів до валових витрат є таким, що не відповідає Закону.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримала та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що працівниками ДПІ в Личаківському районі м. Львова з 07 грудня 2009 року по 25 січня 2010 року була проведена виїзна планова перевірка ЗАТ «Торгова група «Тиса» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 33/23-2/30053266 від 30 січня 2010 року.

Перевіркою було встановлено порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, абзацу «а» пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 1856767,97 грн. та завищено податок на прибуток всього в сумі 1675212,00 грн.

На підставі акту перевірки від 30 січня 2010 року № 33/23-2/30053266 ДПІ в Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2010 року № 0000212320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 181555,78 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій нас суму 80116,60 грн.

Позивачем в адміністративному порядку оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення, за наслідками якого податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. За результатами розгляду скарги позивача прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2010 року № 0000212320/3/30592.

Відповідно до матеріалів справи, з 12 червня 2000 року по 28 серпня 2009 року позивачем було укладено ряд кредитних договорів з ТзОВ КБ «Коопінвестбанк», на підставі яких ним було отримано у різні періоди кредитні кошти, які використовувались за цільовим призначенням. Відповідно до умов договорів, підприємство сплачувало відсотки за користування кредитними коштами та відносило їх до валових витрат згідно з пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На час проведення перевірки непогашена заборгованість по вищевказаних кредитах становила 7962000,00 грн.

Разом з тим, в період з 1998 року по 2009 рік закрите акціонерне товариство «Торгова група «Тиса» неодноразово отримувало та надавало поворотні безпроцентні позики його партнерам - юридичним особам та працівникам підприємства, заборгованість по яких на час проведення перевірки в сумі становить 2331470,79 грн.

Працівниками ДПІ в Личаківському районі м. Львова було зроблено висновок про те, що якщо скласти пропорцію та виділити відсоткову частку непогашених заборгованостей по позиках від загальної суми заборгованостей по кредитах, позивач зобов'язаний при сплаті відсотків по кредитах зменшувати валові витрати на 29,28%.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як

компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.5.1 цього ж Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств» від 31 березня 2006 року № 5555 юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

На думку суду апеляційної інстанції, визначення ревізором відсоткової частки непогашених позик фізичних та юридичних осіб та висновок про те, що безпроцентні позики фізичним особам - працівникам підприємства та юридичним особам надавались за рахунок кредитних коштів, не базуються на чинному законодавстві, не підтверджені жодними первинними документами та не ґрунтуються на матеріалах перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом перевірялись періоди діяльності підприємства, в яких отримувалися кредити та надавались позики, в ході проведення таких перевірок податковим органом не було встановлено порушень ведення податкового та бухгалтерського обліку, нецільового використання коштів чи фактів надання позик за рахунок кредитних коштів. Даний факт підтверджують наявні в матеріалах справи копії актів перевірок ДПІ в Личаківському районі м. Львова від 24 травня 2002 року № 1116/23-2, від 19 листопада 2004 року № 186/23-2/30053266.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова № 0000212320/3/30592 від 02 грудня 2010 року про сплату до бюджету 181555,78 грн. податку на прибуток підприємств та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 80116, 60 грн. - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року в справі № 2а-12249/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 06 червня 2014 року.