Ухвала суду № 39208941, 10.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кардашенко О.А.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року справа №224/4700/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Васильєвої І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 16 квітня 2014 року у справі № 224/4700/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради, третя особа - Державне підприємство «Торезантрацит» та Державне підприємство «Донуглереструктуризація» про визнання незаконною відмови у наданні пільг на придбання вугілля на побутові потреби та зобов'язання надати пільги ,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради, в якому просив визнати протиправним відмову Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради в наданні ОСОБА_2 пільг на придбання вугілля на побутові потреби, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради прийняти документи ОСОБА_2 для надання пільг на придбання вугілля на побутові потреби та зобов'язати відповідача надати ОСОБА_2 пільги на придбання вугілля на побутові потреби відповідно до Порядку надання пільг на придбання твердого палива та скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 31 січня 2007 року та №831 від 13 листопада 2013 року (а.с. 2-3).

21 березня 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію на придбання вугілля на побутові потреби відповідно до Порядку надання пільг на придбання твердого палива та скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 31 січня 2007 року (а.с. 107).

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 16 квітня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений, визнано незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради у наданні ОСОБА_2 пільги на придбання вугілля на побутові потреби на підставі ст. 48 Гірничого закону України та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради надати ОСОБА_2 пільгу на придбання вугілля на побутові потреби на підставі ст. 48 Гірничого закону України за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом (а.с. 114-117).

Ухвалою Дебальцевського міського суду Донецької області від 12 травня 2014 року задоволено заяву Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради про роз'яснення судового рішення, роз'яснено, що періодом надання ОСОБА_2 пільги є 2013 рік: зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради надати ОСОБА_2 пільгу на придбання вугілля на побутові потреби за 2013 рік на підставі ст.48 Гірничого закону України за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом, у розмірі, встановленому діючим законодавством та роз'яснено, що ОСОБА_2 має право на отримання пільги на придбання вугілля на побутові потреби за 2013 рік на підставі ст. 48 Гірничого закону України, відповідно до частини 2 статті 102 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що за рахунок субвенції з державного бюджету місцевими бюджетами на надання пільг на придбання твердого пічного палива надаються пільги, особами, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України, - з розрахунку вартості 3,1 тони вугілля на побутові потреби на домогосподарство на рік (а.с. 132-133).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 137-138).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення комісії із визначення осіб, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з центральним опаленням та з питань забезпечення вугіллям на побутові потреби працівників ліквідованих гірничих підприємств, від 19 грудня 2013 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пільги на придбання твердого палива було законним та обґрунтованим.

Апелянт вказує на те, що відсутні підтверджуючи документи щодо відношення дільниці №10, на якій працював ОСОБА_3, до шахти «Річна».

Крім того, апелянт наголошує на тому, що наказ шахти «Річна» від 02 січня 1989 року №1 «Про перейменування дільниць» підтверджує, що після звільнення у 1985 році ОСОБА_3 дільниця №10 не увійшла до складу шахти «Річна», як самостійної юридичної особи, створеної на базі дільниць №1, №8, №9 шахтоуправління «Волинське» шляхом їх виділення зі складу шахтоуправління у 1989 році, та створення на їх майновій базі нового підприємства шахта «Річна» з передачею у відповідних частках майнових прав та обов'язків реорганізованої юридичної особи.

Разом з цим, апелянт вважає, що субвенція державного бюджету передбачена на надання пільг на тверде паливо лише пенсіонерам ліквідованих підприємств.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки управління ПФУ м. Дебальцеве від 25 грудня 2013 року № 1323/05 ОСОБА_2 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 28 липня 2009 року (а.с. 7)

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_3, 29 серпня 1977 року прийнятий гірничим робітником очисного забою 5 разряду з повним робочим днем під землею та 04 травня 1985 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію за віком. (а.с.5)

За даними архівної довідки ОСОБА_3, з 29 серпня 1977 року по 04 травня 1985 року працював гірничим робітником очисного забою дільниці №10 шахти «Річна» шахтоуправління «Волинське» Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» (а. с. 9).

Виписка з табелю обліку робочого часу за травень 1985 року по дільниці № 10 шахти «Річна» також підтверджує, що ОСОБА_3 працював на Шахті «Річна» та в травні 1985 року був звільнений (а.с. 72, 73).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 16 липня 2009 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дебальцеве, про що в Книзі реєстрації смертей 16 липня 2009 року зроблено відповідний актовий запис № 321 ( а.с. 6).

Виписки з наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи (а.с.70) підтверджують факт роботи ОСОБА_3 в «Шахтоуправлінні «Волинське» Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит».

Згідно з довідкою № 01-2405/1 від 26 грудня 2013 року (а.с. 8), виданою директором ВП «Шахтоуправління «Волинське», «Шахтоуправління «Волинське»» перетворювалося таким чином:

В 1976 році введена в експлуатацію шахта «Річна».

Наказом Міністерства вугільної промисловості № 129 від 05 липня 1977 року до складу «Шахтоуправління «Волинське» як технічна одиниця введена шахта «Річна» (а.с. 81)

Наказом Міністерства вугільної промисловості СРСР № 242 від 22 грудня 1988 року шахтоуправління «Волинське» Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» перетворене на «Шахта «Волинська» та «Шахта «Річна»» Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит». До складу «Шахта «Волинська» увійшли 2 шахти- структурні підрозділи: шахта «Волинська» і шахта «Рассипнянська № 2». До складу «Шахта «річна» увійшли 2 шахти - структурні підрозділи: шахта «Річна» і шахта «Яблоневська» (а.с. 8).

На підставі Наказу Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» № 139 від 29 вересня 1995 року шахта «Волинська» і шахта «Річна» Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» перетворені на «Шахтоуправління «Волинське» Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» (а.с.59).

Наказом Міністерства вугільної промисловості № 297а від 28 червня 1996 року «Шахтоуправління «Волинське» Торезького виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» перетворено у Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Волинське» (а.с.60-62).

Наказом Міністерства вугільної промисловості № 665 від 30 грудня 1996 року Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Волинське» перетворено в Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Волинське» дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Торезантрацит» (а.с. 63).

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 19 листопада 2002 року № 669 ДВАТ «Шахтоуправління «Волинське» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Торезантрацит» реорганізовано шляхом виділення з його складу структурного підрозділу шахти «Річна» та створенням на його базі ДП «Шахта «Річна». Було визначено, що останнє є правонаступником майнових прав та обов'язків ДВАТ «Шахтоуправління «Волинське», пов'язаних з діяльністю його структурного підрозділу «Шахта Річна» згідно з розподільчим балансом ( а.с. 36).

Згідно довідки, після виділення шахти «Річна» зі складу ДВАТ «Шахтоуправління «Волинське», відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Волинське» увійшло до складу ДП «Торезантрацит» на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України № 120 від 07 березня 2003 року (а.с. 8).

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05 жовтня 2005 року № 506 «Про припинення діяльності ДП «Шахта Річна» шляхом ліквідації» її було передано для здійснення фізичної ліквідації до ДП «Донвуглереструктурізація» та зобов'язано забезпечити працівників окремих категорій населення побутових вугіллям у період ліквідаційних робіт (а.с. 37).

У проекті ліквідації шахти «Річна» ДВАТ «Шахтоуправління «Волинське» передбачається, що після ліквідації шахти, забезпечення вуглеотримувачів ліквідованих шахт безкоштовним вугіллям проводиться правонаступником (а.с. 39-42).

З матеріалів справи вбачається, що до 2012 року включно позивач як вдова пенсіонера ліквідованої шахти отримувала безкоштовне вугілля на державному підприємстві «Донвуглереструктурізація», куди були передані списки колишніх працівників шахти «Річна».

Як видно з листа ВП «Шахтоуправління «Волинське» ДП «Торезантрацит» від 26 грудня 2013 року № 01-2405 позивачці ОСОБА_2 було відмовлено у забезпечені безкоштовним побутовим вугіллям на побутові потреби та рекомендовано звернутися з цього приводу до управління соціального захисту Торезької міської ради Донецької області (а.с.10).

Як видно з матеріалів справи, повідомленням Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради від 19 грудня 2013 року, позивачу було відмовлено в наданні пільг на придбання твердого палива згідно статті 48 Гірничого Закону України у зв'язку з тим, що на момент виходу на пенсію ОСОБА_3 шахта «Річна» не функціонувала як самостійне гірниче підприємство (а.с. 12).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно положень ч.7 ст. 43 Гірничого закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, у тому числі пенсіонерам колишнім працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 45 Гірничого закону України ліквідація або консервація гірничого підприємства здійснюється за проектом, затвердженим власником (керівником) гірничого підприємства, який включає соціально-економічне обґрунтування, технічне рішення, пропозиції про можливе відновлення гірничих робіт, використання гірничих виробок, будівель, споруд іншого призначення, заходи, спрямовані на запобігання небезпечному впливу на інші підприємства, довкілля та людей, та який пройшов екологічну, технічну та інші види експертиз, а також погоджений в установленому законодавством порядку з органами гірничого нагляду, органами місцевого самоврядування та іншими заінтересованими органами. Проект ліквідації або консервації гірничого підприємства затверджується одночасно з комплексним планом соціального захисту працівників, які вивільняються, розвитку соціальної інфраструктури та з визначенням джерел фінансування цих заходів.

Пунктом 2 частини 5 ст. 48 Гірничого закону України передбачена категорія осіб, яка після ліквідації чи консервації гірничого підприємства забезпечуються вугіллям на побутові потреби, в межах галузевої угоди, а саме пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків.

Крім того, відповідно до п. 12.10.7 та 12.10.8 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 3 липня 2001 року, безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі: на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки - 7,5 років; на роботах, пов'язаних з підземними умовами, чоловіки - не менше 15 років, жінки - 12,5 років; на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловіки не менше 20 років, жінки - 15 років.

Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим Підприємством, з якого вони вийшли на пенсію. На підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Надання пільг на придбання твердого пічного палива здійснюється відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, згідно якої за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу надаються пільги, виходячи із розрахунку вартості однієї тонни твердого палива та одного балона скрапленого газу на домогосподарство на рік, а особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України, - з розрахунку вартості 3,1 тонни вугілля або торф'яного брикету на побутові потреби на домогосподарство на рік.

Порядок, який визначає механізм надання пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам особам, які мають право на пільги за соціальною ознакою з придбання твердого та рідкого палива і скрапленого газу відповідно до статті 48 Гірничого закону України, визначений «Порядком надання пільг на придбання твердого палива за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам», затвердженого відповідною постановою Кабінету Міністрів України №77 від 31 січня 2007 року з наступними змінами і доповненнями, яким передбачено, що визначення права на пільги на тверде побутове паливо відповідно до Гірничого закону України покладено на управління праці та соціального захисту населення на підставі відомостей із трудової книжки та пенсійного посвідчення.

Пунктом 4 Порядку №77 встановлено, що для призначення пільг з придбання твердого палива і скрапленого газу територіальними управліннями праці та соціального захисту населення за місцем мешкання здійснюється відносно осіб за їх зверненнями, окрім тих осіб, які мають право на безоплатне забезпечення вугіллям для побутових потреб згідно із статтею 48 Гірничого закону України, тобто за виключенням тих осіб у тому числі і пенсіонери, які були колишніми працівниками вугільної промисловості того підприємства, які на момент звернення ліквідується або консервується.

Зазначеним пунктом 4 Порядку також встановлено, що особи, які мають право на безоплатне забезпечення вугіллям для побутових потреб згідно із статтею 48 Гірничого закону України, пред'являють уповноваженому органові трудову книжку та пенсійне посвідчення (крім не працевлаштованих працівників), що підтверджують відповідність вимогам статті 48 зазначеного Закону, а також подають: заяву та довідку, передбачені абзацом першим цього пункту.

Вказаним пунктом 4 Порядку також передбачено, що у разі коли на підставі записів у трудовій книжці особи, яка має право на безоплатне забезпечення вугіллям для побутових потреб згідно із статтею 48 Гірничого закону України, неможливо встановити факт виходу на пенсію з ліквідованого гірничого підприємства (ліквідація, реорганізація, перейменування), до уповноваженого органу за його запитом надається архівна довідка або довідка Міненерговугілля про зміни, які відбулися на гірничому підприємстві з моменту виходу на пенсію особи до ліквідації зазначеного підприємства, та копії підтвердних документів (розпорядження, накази).

Частиною 5 ст. 111 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Разом з цим відповідно до Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 № 939, датою фізичної ліквідації гірничого підприємства вважається дата затвердження Мінвуглепромом актів прийняття відповідних робіт, а також визначення правонаступника щодо соціального захисту осіб відповідно до частини п'ятої статті 48 Гірничого закону України.

Як вбачається з наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості про припинення діяльності ДП «Шахтра «Річна» шляхом ліквідації від 05 жовтня 2005 року №506, ліквідовано ДП «Шахта«Річна». Крім того, соціальний захист колишніх працівників ДП «Шахта «Річна» протягом фізичної ліквідації був покладений на Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» (а.с. 37).

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про затвердження Акта комісії з розгляду підсумків фактичного виконання робіт і заходів, передбачених проектом ліквідації шахти «Річна» м. Торез» від 21 грудня 2012 року № 1078 затверджений Акт комісії з розгляду підсумків фактичного виконання робіт і заходів, передбачених проектом ліквідації шахти «Річна», завершено списання в установленому порядку з балансу Державного підприємства «Донвуглереструктурізація» основних засобів, прийнятих згідно з розподільчим балансом від шахти «Річна», роботи з ліквідації шахти визнані закінченими у повному обсязі, відповідно з проектом ліквідації (а.с. 38-42).

Таким чином, матеріалами справи (архівними довідками, копіями наказів достовірно підтверджено, що ОСОБА_3 працював на шахті «Річна 2», послідовний процес реорганізації якої як структурного підрозділу, а в подальшому і як самостійної юридичної особи, відбувався на підставі наказів вищого органу управління, з дотриманням прав та гарантій працівників. При цьому, в період фізичної ліквідації шахти соціальний захист колишніх працівників був покладений на державне підприємство «Донвуглереструктуризація». Після її закінчення, у зв'язку з відсутністю правонаступника, цей обов'язок, на думку суду, перейшов до управління соціального захисту відповідно до частини 2 статті 102 Бюджетного кодексу України, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Як видно з матеріалів справи, до 2012 року включно позивач як вдова пенсіонера ліквідованої шахти отримувала безкоштовне вугілля на державному підприємстві «Донвуглереструктурізація», куди були передані списки колишніх працівників шахти «Річна».

Після закінчення ліквідації Управлінню праці та соціального захисту населення був переданий перелік осіб, які мають право на безплатне забезпечення твердим побутовим паливом згідно із статтею 48 Гірничого Закону України, тобто, після фізичної ліквідації вищевказаного підприємства обов'язок щодо забезпечення пільгами на тверде побутове паливо у відповідності до норм діючого законодавства покладено на Управління праці та соціального захисту, оскільки вказана шахта ліквідована без правонаступника.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_3 працював у вугільній галузі, перебував на посадах пов'язаних з підземними умовами більше 10 років, останнім місцем роботи якого є саме шахта «Річна», яка була ліквідована без правонаступника, тобто, позивач має право на пільгове забезпечення паливом на побутові потреби передбачене ч.5 статтею 48 Гірничого Закону України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася до відповідача з заявою та документами у відповідності до вимог Порядку №77, що не спростовується відповідачем.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у наданні пільг на придбання твердого палива.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі, як на підставу для задоволення скарги, на те, що обов'язок забезпечення вугіллям покладено на ДП «Торезантрацит» до складу якого входить шахтоуправління «Волинське», оскільки, як зазначалось вище позивач працював на шахті «Річна», яка в подальшому була виділена в самостійну юридичну особу - ДП «Шахта «Річна», з відповідними правами та обов'язками правонаступника шахти «Річна», шахтоуправління «Волинське» не є правонаступником шахти «Річна», а тому відповідно до чинного законодавства до нього не перейшли обов'язки щодо забезпечення позивача пільгами на придбання твердого побутового палива.

Крім того, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відсутні підтверджуючи документи щодо відношення дільниці №10, на якій працював ОСОБА_3, до шахти «Річна», виходячи з того, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують, що на момент виходу на пенсію чоловік позивача ОСОБА_3 працював на шахті «Річна» «Шахтоуправління «Волинське» Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит», що підтверджується історичною довідкою по «Шахтоуправлінню «Волинське» та архівною довідкою.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 16 квітня 2014 року у справі № 224/4700/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 16 квітня 2014 року у справі № 224/4700/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв