Постанова № 39208913, 13.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2014 року № 826/6316/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛЕТРІ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0005642204 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молетрі» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2013 №0005642204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Молетрі» з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013 року» від 06.12.2013 №2259/26-56-22-04-04/37175424 є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Молетрі» з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013 року за результатом якої складено акт від 06.12.2013 №2259/26-56-22-04-04/37175424 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення норм п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1 350 000 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного податкового періоду у розмірі 452 836 грн.

З акту перевірки вбачається, що згідно поданої позивачем декларації з податку на додану вартість від 12.09.2013№9056675901 за 3 квартал 2013 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 897 214 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту є березень 2011 рок - придбання нерухомого майна, а саме комплексу будівель загальною площею 39 856 кв.м., який знаходиться за адресою: м. київ, вул. Межигірська, 83.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Хлібна мережа» та ТОВ «Молетрі» укладено договір купівлі-продажу майна від 19.10.2010, предметом якого є купівля-продаж комплексу будівель загальною площею 39 856 кв.м., який знаходиться за адресою: м. київ, вул. Межигірська, 83.

Згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості об'єктів продажу станом на 30.08.2010 оціночна вартість нерухомого майна становить 8 091 855 грн. в тому числі ПДВ.

Так, в акті перевірки податковий орган вказує, що вказане вище майно було передано ВАТ «Київмлин» ТОВ «Слав'янські хліби» в якості внеску майном до статутного капіталу (вартість 15 000 000 грн.).

В подальшому ТОВ «Слав'янські хліби» здійснило продаж вказаного майна ТОВ «Хлібна мережа».

Як зазначено вище, 19.10.2010 ТОВ «Хлібна мережа» було продано вказане майно ТОВ «Молетрі».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Молетрі» вказане майно передано в оренду ТОВ «Віпек» відповідно до договору оренди від 01.04.2011. В свою чергу ТОВ «Віпек» зазначене майно передано в суборенду ПрАТ «Київмлин» згідно договору від 01.01.2011. Ціна суборенди в місяць становить 240 000 грн. в тому числі ПДВ 40 000 грн.

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку, що корисний ефект від придбання зазначеного комплексу отримує саме ПрАТ «Київмлин», отже зазначені послуги не стосуються ведення господарської діяльності ТОВ «Молетрі».

З акту перевірки вбачається, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, податковим органом встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності завищення податкового кредиту на суму 1 350 000 грн., у тому числі по періодам: березень 2011р. - до складу податкового кредиту включено податкові накладні №10 від 15.12.2010р. на суму ПДВ 350 000 грн. та №12 від 17.12.2010р. на суму ПДВ 1 000 000 грн., виписані ТОВ «Хлібна мережа» на адресу ТОВ «Молетрі». Дані розбіжності виникли у зв'язку з тим, що підприємством ТОВ «Молетрі» помилково у розділі 2 (Податковий кредит) додатка 5 Декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» зазначено період виписки податкових накладних (замість грудня 2010р., зазначено березень 2011р.), чим порушено р. 5 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом МФУ від 25.11.2011р. №1492. По іншим періодам не встановлено наявності розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту).

Відповідно до п.202.1. ст. 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є а календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Відповідно до п.202.2. згадуваної статті Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до підпункту "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року, а також платники податку, які сплачують єдиний податок, можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається контролюючому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

Судом встановлено, що ТОВ «Молетрі» зареєстровано як платник ПДВ 08.10.2010 та є платником єдиного податку отже першим звітним періодом є перший повний квартал, а тому податкова декларація зі сплати ПДВ подається лише за результатами першого повного кварталу - 1 кварталу 2011р. і в вказаній декларації було зазначено дані щодо податкового кредиту, сформованого в грудні 2010.

Також, податковий орган в акті перевірки зазначає, що про відсутність ділової мети свідчить збільшення задекларованих витрат та зменшення об'єкту оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості , про що свідчить заниження отримання доходів від здачі в оренду власного нерухомого майна. Також, податковий орган вказує на заниження вартості оренди, що на думку податкового органу свідчить про відсутність мети отримання доходу.

Суд зауважує, що податковий кредит позивача виник у грудні 2010, отже до даних податкових правовідносин має застосовуватися саме Закон України «Про податок на додану вартість», а не Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011.

Відповідно до основного виду діяльності ТОВ «МОЛЕТРІ» є надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна.

Так, податковий орган вказує, що ТОВ «МОЛЕТРІ» здає в оренду власне нерухоме майно загальною площею 39 856 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83 за ціною 2 грн./кв.м. Згідно офіційного сайту «Столична нерухомість: інформаційно-аналітичний портал», ціна оренди нежитлового приміщення по вул.Межигірській становить 56-387,5 грн/кв.м

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Статтею 39 Податкового кодексу встановлено методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, які набирають чинності з 01.01.2013 р. До набрання чинності цього Кодексу, порядок визначення звичайних цін регулюється п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку».

Згідно з п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, для визначення рівня звичайної ціни за «заявленою» в Акті перевірки методикою обов'язково мали враховуватися такі три елементи:

(1) має використовуватися інформація про договори, укладені на момент продажу товару (роботи, послуги);

(2) такі договори мають бути укладені щодо ідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг);

(3) умови таких договорів мають бути співставними з умовами договору, ціни якого є предметом перевірки.

Суд зауважує, що податковим органом в якості звичайної ціни використана інформація взята з мережі Інтернет. Крім того, для визначення звичайної ціни податковим органом використані дані, які не є ціною, погодженою у договорі, тобто є ціною пропозиції, та не містить інформації про ціни станом на період укладення договору оренди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що використана податковим органом інформація не є інформацією про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами, як цього вимагає пункт 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд зауважує, що використанню підлягають лише офіційні джерела інформації від органів (підприємств, установ), що уповноважені на зберігання/обробку відповідної інформації.

Правова позиція щодо викладена в Постанові Верховного Суду України від 07.11.2011, де вказано, що: з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Також, при визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

Крім того, податковим органом не досліджено питання, чи є послуги з надання приміщень в оренду ідентичними (однорідними) по відношенню до послуг, ціни яких є предметом перевірки та не було досліджено, чи можуть умови надання в оренду визнаватися співставними з умовами договорів, рівень цін яких є предметом перевірки.

Суд зауважує, що предметом договору оренди є комплекс будівель, а саме: елеватор, та млинзаводи №1, №2, тобто такі приміщення можуть бути орендовані обмеженим колом суб'єктів.

Суд звертає увагу, що в якості звичайних цін податковим органом використовувались ціни станом на кінець 2014 року, в той час, як перевірявся період з кінця 2010 до 2012 року.

З огляду на викладене, висновок відповідача, що послуги зі здачі в оренду вказаного вище приміщення не стосуються ведення господарської діяльності ТОВ «Молетрі» є необґрунтованим та як наслідок свідчить про необґрунтованість та протиправність висновку про порушення позивачем норм п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1 350 000 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного податкового періоду у розмірі 452 836 грн., а винесене на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Молетрі" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 №0005642204 прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда