Постанова № 39208909, 12.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2014 року № 826/5836/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київмлин" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київмлин» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2013 №0005082201, №0005092201, №0005102201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акту від 08.11.2013 №1864/26-56-22-01-03/30523267 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ «Київмлин» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Північтрансагро», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Каргилл-групп», ТОВ «Каспа», ПП «Агро ресурс ЛП» за період 01.07.2012 по 31.07.2013» є безпідставними та спростовуються матеріалами, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Київмлин» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Північтрансагро», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Каргилл-групп», ТОВ «Каспа», ПП «Агро ресурс ЛП» за період 01.07.2012 по 31.07.2013, за результатом якої складено акт від 08.11.2013 №1864/26-56-22-01-03/30523267 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач вказує на порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п . 138.1, пп. 138.5.1 п. 138 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 207 824 грн.; п .198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 3 305 805 грн. Завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду у липні 2013 року на суму 121603 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013:

- № 0005082201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 4 958 707,5 грн. (за основним платежем 3 305 805 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 652 625 грн.),

- №0005092201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 4 811 736 грн. (за основним платежем 3 207 824 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 603 912 грн.),

- №0005102201, яким позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 121 603 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряє мий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Північтрансагро», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Каргилл-Групп», ТОВ «Каспа», ПП «Агро-Ресурс ЛП».

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у м, Чернігові від 30.04.2013 №1085/15/37632712 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Північтрансагро» щодо декларування в податкові звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Агропромислова група» за вересень та жовтень 2012 року», відповідно до якого не встановлено реальність факту здійснення операцій ТОВ «Північтрансагро».

Крім того, податковий орган вказує, що актами від 31.05.32013 №1669/22-30/30127927 та від 13.09.2013 №953/22-01/30127924 встановлено, що ТОВ «Вторметекспорт» в порушення вимог Податкового кодексу України завищено податкові зобов'язання та податковий кредит.

Також, податковий орган вказує, що актом ДПІ у м. Кіровоград від 21.05.2013 №372/1520/37059112 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Каргилл-Групп» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з липня по листопад 2012 року, січень та лютий 2013 року» т актом від 29.05.2013 №456/1520/37059112 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Каргилл-Групп» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з січня по березень 2013 року» складено висновок щодо наявності ознак сумнівності щодо факту реального здійснення господарської діяльності товариства та вказано, що підприємствами - покупцями ТОВ «Каргилл-Групп» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних виписаних ТОВ «Каргилл-Групп» за лютий 2013 року.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що актом ДПІ у Печерському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві від 24.10.2013 №1896/26-55-22-07/38750988 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Каспа» встановлено, що визначити місцезнаходження товариства не вдалося можливим, звіркою не підтверджено реальності проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Також, податковий орган зазначає, що ПрАТ «Київ млин» було вручено запит від 31.10.2013 про надання пояснень та їх документального підтвердження, проте позивачем не було надано карантинні сертифікати на товар (пшеницю) та документи на перевезення товару, протоколи випробування на вміст ГМО.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Північтрансагро» укладено договір поставки від 04.06.2012 №ПТА12-0406/КМ.

В ході виконання вказаного договору сторонами складено протоколи погодження цін, видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Втрорметекспорт» укладено договір купівлі-продажу від 11.01.2013 №24/п, копія якого долучена до матеріалів справи.

В ході виконання вказаного договору сторонами складено видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Каргилл-Групп» укладено договір купівлі-продажу від 23.01.2013 №23п.

В ході виконання вказаного договору сторонами складено протокол погодження цін, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Каспа» укладено договір купівлі-продажу від 16.07.2013 №156/п.

В ході виконання вказаного договору сторонами складено видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Агро - Ресурс ЛП» укладено договір купівлі-продажу від 03.01.2013 №1/ж.

В ході виконання вказаного договору сторонами складено видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підтвердження оплати товару позивачем надано копії платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Також, на підтвердження отримання товару від вказаних вище контрагентів позивачем надано копії журналу реєстрації заїзду автомобілів з зерном та журналу приймання комерційного зерна з автомобільного транспорту, журналу реєстрації показників якості зерна, які долучено до матеріалів справи.

Щодо не надання позивачем до перевірки карантинних сертифікатів на товар (пшеницю) та протоколів випробування на вміст ГМО. Суд зазначає, що вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наявність карантинного сертифікату передбачена Законом України "Про карантин рослин" після отримання від органу державної виконавчої влади офіційного повідомлення про оголошення карантину або введення карантинних обмежень на вивіз підконтрольних карантину вантажів. Також, наявність протоколів випробування на вміст ГМО визначена Законом України " Про безпечність та якість харчових продуктів". Отже відсутність вказаних документів не можу свідчити про безтоварність господарських операцій з купівлі - продажу, в даному випадку, зерна.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Північтрансагро», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Каргилл-Групп», ТОВ «Каспа», ПП «Агро-Ресурс ЛП» виконано в повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, рахунків-фактури та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Північтрансагро», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Каргилл-Групп», ТОВ «Каспа», ПП «Агро-Ресурс ЛП» не були припинені.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суд зауважує, що відповідачем не надано суду жодного доказу, на підтвердження неможливості виконання контрагентами позивача умов спірних договорів, також в акті перевірки відповідач не вказує на неможливість контрагентами позивача здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Північтрансагро», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Каргилл-Групп», ТОВ «Каспа», ПП «Агро-Ресурс ЛП» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п .198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та неправомірними.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п . 138.1, пп. 138.5.1 п. 138 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та необґрунтованість і протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 №0005092201.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Північтрансагро», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Каргилл-Групп», ТОВ «Каспа», ПП «Агро-Ресурс ЛП», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Київмлин» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Київмлин» задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013 №0005082201, №0005092201, №0005102201 прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 16.06.2014