Ухвала суду № 39208911, 10.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1759/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районні Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Технобуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районні Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Технобуд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення №0000036152 від 30.09.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі - Державна податкова інспекція у Печерському районні Головного управління Міндоходів у м. Києві - подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.08.2013 року по 06.09.2013 року ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Сервіс-Технобуд» залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за липень 2013 року у розмірі 14 923 200 грн., яка виникла за період: лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року та червень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №21/26-55-15-02/33744388 від 13.09.2013 року, у якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит за травень 2013 року на суму ПДВ в розмірі 213 грн.; п.200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодування ТОВ «Сервіс-Технобуд»: за травень 2013 року на суму 5 078 121 грн., за червень 2013 року на суму 2 371 560 грн., за липень 2013 року на суму 2 495 463 грн.

30 вересня 2013 року на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В2» № 0000036152, відповідно до якого ТОВ «Сервіс-Технобуд» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 9 945 144 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB «Сервіс-Технобуд» подано до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року (реєстраційний № 9052023427 від 20.08.2013 року), де задекларовано в рядку 19: «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового поточного звітного (податкового) періоду» суму 1827187,00 грн., в рядку 21.1 «значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду» суму 2539168,00 грн., в рядку 21.2 «значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду» суму 12 384 032,00 грн., в рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» та рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (далі - рядок 24) суму 14 923 200,00 гривень.

Згідно з додатком 2 (реєстраційний № 9052024807 від 20.08.2013) до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року залишок від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 22 декларації) виник у січні 2013 року - 2 364 953,00 грн., у березні 2013 року - 2 356 765,00 грн., у квітні 2013 року - 5 084 328,00 грн., у травні 2013 року - 2 577 986,00 грн. та у червні 2013 року - 2 539 168,00 гривень.

В акті перевірки зазначено, що TOB «Сервіс-Технобуд» суму залишку від'ємного значення квітня 2013 року в розмірі 5 084 328,00 грн. оплачено в квітні 2013 року в 5 078 121,00 грн.; травня 2013 року в розмірі 2 577 773,00 грн. оплачено у травні 2013 року в сумі 2 371560,00 грн.; червня 2013 року в розмірі 2 539168,00 грн. оплачено в червні 2013 року в сумі 2 495 463,00 гривень.

За результатами перевірки податковим органом здійснено висновок, що TOB «Сервіс-Технобуд» в порушення вимог п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу, занижено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 9 945 144,00 грн., а саме: за травень 2013 року на суму 5 078 121,00 грн., за червень 2013 року на суму 2 371 560,00 грн., за липень 2013 року на суму 2 495 463,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а саме: договори, за якими здійснювалися операції в період травень-липень 2013 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень-липень 2013 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, податкові накладні, платіжні доручення про оплату послуг та товарів та видаткові накладні.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковій накладній, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районні Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 11 червня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.