Постанова № 39208600, 10.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 р. Справа №805/4354/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бойко М.І.,

при секретарі судового засідання Яценко І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Заходи О.М.,

від відповідача: Краснопер Р.А., Прянікова К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммунсервис» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно до Акту від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665 та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коммунсервис» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно до Акту від 25.01.2014 року № 173/05-63-22-03/37671665, зобов'язання відповідача привести до відповідності дані обліку та особистого рахунку платника податків задекларовані за вересень 2013 року та зобов'язати відповідача вилучити з Аналітичної системи «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкого кредиту в розрізі контрагентів» інформацію, внесену на підставі акту від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на адресу позивача надходять чисельні запити від контрагентів про не підтвердження реальності здійснених позивачем господарських операцій, у зв'язку з чим податковим органом проводяться позапланові перевірки. Підставою для проведення позапланових перевірок контрагентів позивача вказується акт від 19.03.2014 р. за № 237/05-63-22-03/37671665 про неможливість проведення зустрічної зві рки ТОВ «КОММУНСЕРВИС» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Сталь енерго транс» за вересень 2013 р., на підставі якого здійснено коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Позивача та внесла до інформаційної системи «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» інфо рмацію, яка не відповідає податковій звітності Позивача.

Позивач вважає, що всупереч вимогам Податкового кодексу України та Порядку про ведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1232, Відповідач не надіславши на адресу Позивача письмового запиту фактично склав акт про документальну перевірку Позивача, та всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зробив висновок про відсутність Позивача за його мі сцезнаходженням.

Крім того, всупереч вимогам наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на до дану вартість у розрізі контрагентів» до створеного для реалізації методичних рекоменда цій відповідного програмного продукту "Система автоматизованого співставлення подат кових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" вне сена інформація, яка сформована не на підставі показників поданих Позивачем податко вих декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та не відповідає податковій інформації, наданої Позивачем, а змінені податкові зобов'язання Позивача не узгоджені.

У судовому засдінні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно до Акту від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665, та зобов'язати відповідача вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію, внесену на підставі акту від від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. Надав суду відповідні заперечення.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммунсервис», зареєстровано рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 30.06.2011 року, про що зроблено запис № 1 266 1020000039077. Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 01.07.2011 року за № 51308, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП від 07.12.2012 року № 21802 та є платником податку на додану вартість, про що 08.02.2003р. видане свідоцтво платника податку на додану вартість № 200108141.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, суб'єкт владних повноважень, є територіальним органом Міністерства доходів і зборів Уураїни.

Судом встановлено, що на підставі посвідчення серія НОМЕР_1 виданого 13.10.2011 р. ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Пряніковим Костянтином Васильовичем - головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Калінінському районі м. Донецька складено акт неможливості проведення зустрічної звірки від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665 ТОВ «КОММУНСЕРВИС» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Сталь енерго тране» за вересень 2013 року.

Для проведення перевірки було використано: акт виходу за податковою адресою № 92/05-63-22-03/376716665 від 25.02.2014 року; податкова декларації з податку на додану вартість ТОВ «КОММУНСЕРВИС за період вересень 2013 року, дані інформаційних ресурсів податкових органів, а саме: підсистеми АІС "Податковий Аудит" ІС «Податковий Блок», акт від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.01.2014 №233/22-07/36800832 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сталь енерго транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період 01.06.2013 р. по 31.12.2013 р.».

Судом встановлено, що відповідачем було отримано акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.01.2014 №233/22-07/36800832 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СТАЛЬ ЕНЕРГО ТРАНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період 01.06.2013 31.12.2013 р.», у якому значиться, що ТОВ «Коммунсервис» є основним покупцем ТОВ «Сталь енерго транс» за вересень 2013 року. На цій підставі представником відповідача складено акт неможливості проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Сталь енерго транс» за вересень 2013 року.

У ході проведення перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбанню товарів у ТОВ «Сталь енерго транс» за вересень 2013 року на суму ПДВ 134563,67 грн. та їх подальшої реалізації ТОВ «Актуал Груп» на суму ПДВ 96861 грн., ФОП ОСОБА_4 на суму ПДВ 21633,33 грн., ТОВ «УШ АТП 10943» на суму ПДВ 6445,00 грн., ТОВ Дон еліт строй» на суму ПДВ 3530,73 грн., КП «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокофєва» на суму ПДВ 3266,67 грн., ТОВ «Газові автомобільні заправки»а суму ПДВ 2648,33 грн., ПАТ «1-Й Донецький авторемонтний завод» на суму ПДВ 1500,00 грн.

В ході проведення звірки встановлено, що за податковою адресою позивач не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерська документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податковій накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь - яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідачем був сформований та направлений запит від 25.02.2014 року № 34/7/05-63-22-03 на підтвердження місце знаходження платника податків до Головного управління оперативного відділу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, на який відповідачем не було отримано відповіді.

На цій підставі відповідач здійснив коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача та вніс до інформаційної системи «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» інфо рмацію, яка не відповідає податковій звітності позивача.

Таким чином, позивач вважає, що його законні інтереси були порушені неправомірними діями відповідача у вигляді внесення змін (коригування) до АІС "Податковий блок" підсистеми "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" на підставі акту перевірки.

Захист порушеного права в свою чергу, зокрема має бути пов'язаний із встановленням конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також спростуванням висновків акту перевірки, який є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці, тощо.

Основним завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Таким чином, суд вважає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту.

Виходячи з цього, суд оцінює дії відповідача з точки зору наявності чи відсутності обставин порушення прав та законних інтересів позивача.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений Податковим кодексом України.

Згідно п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПКУ,- контролюючі органи, мають право зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Суд не погоджується із висновками акту про неможливості проведення зустрічної звірки від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665 з наступних підстав.

Як вбачається з витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців позивачем постійно проводилась робота по внесення відповідних змін до держаного реєстратора, що також підтверджується записом державного реєстратора від 12.02.2014 року.

Крім того, позивачем до суду були надані витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Сталь енерго транс» та ТОВ «КОММУНСЕРВИС» якими підтверджено відомості про їх місцезнаходження.

До того ж, позивачем були надані реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2013 року, податкові накладні оформлені ТОВ «Сталь енерго транс» за вересень 2013 року, ТОВ «Актуал Груп» на суму ПДВ 96861 грн., ФОП ОСОБА_4 на суму ПДВ 21633,33 грн., ТОВ «УШ АТП 10943» на суму ПДВ 6445,00 грн., ТОВ Дон еліт строй» на суму ПДВ 3530,73 грн., КП «Міжнародний аеропорт Донецьк імені С.С. Прокофєва» на суму ПДВ 3266,67 грн., ТОВ «Газові автомобільні заправки»а суму ПДВ 2648,33 грн., ПАТ «1-Й Донецький авторемонтний завод» на суму ПДВ 1500,00 грн., якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Сталь енерго транс» за вересень 2013 року на суму ПДВ 134563,67 грн. та їх подальшої реалізації вищенаведеним контрагентам. Проте відповідачем вищенаведені документи не були дослідженні.

До того ж податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, як у даному спірному випадку.

Наведена позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідачем не доведена можливість позивача бути обізнаним про ймовірні порушення у діяльності його контрагента, а тому він не може нести будь-яку відповідальність пов'язану з цим.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України,- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Оскільки у даному спірному випадку податкові повідомлення-рішення не приймались, та відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, суд вважає дії податкового органу у вигляді внесення змін до інформаційних баз неправомірними.

Орган ДПС не може самостійно внести зміни до АІС, оскільки, декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право на те, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності.

На думку суду підставами для здійснення коригування посадовими особами податкового органу є встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності на паперових носіях; узгоджене податкове повідомлення-рішення та рішення суду, яким змінено суми ПДВ.

При цьому акт про неможливості проведення зустрічної звірки від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665 сам по собі не є підставою для коригування в електронній базі даних податкової звітності задекларованих платником податків.

Таким чином, коригування показників податкової звітності позивача (у т.ч. з ПДВ) за ініціативою податкового органу призводить до розбіжностей в автоматизованих системах та відповідно стає підставою для проведення перевірок контрагентів позивача, що негативно впливає на його господарську діяльність.

Інформаційні бази (автоматизовані системи) створені не лише для службового користування, у зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків порушує його права та інтереси, оскільки за положеннями статті 74 ПК України, ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Суд вважає, що дії відповідача по коригуванню задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки акту про неможливості проведення зустрічної звірки від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665 про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, та зазначає, що єдиною підставою для внесення змін до АІС "Податковий блок", якими коригуються задекларовані показники, є наявність грошових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Тому у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений податковим органом після визначення платникові грошових зобов`язань у встановленому законом порядку. У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому грошового зобов`язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо внесення до АІС "Податковий блок" коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача. Відповідач не навів жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки.

Тобто, діями відповідача у вигляді відображення в інформаційних базах контролюючих органів інформації про результати перевірки, які оформлені в акті про неможливості проведення зустрічної звірки від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665, для позивача створено негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій що стосуються предмету спору.

Оскільки внесені коригування до автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів Міністерства доходів і зборів України, створюють для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків у декларації з ПДВ за вересень 2013 р, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відновити в АІС "Податковий блок" підсистемі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" показники податкової звітності ТОВ «Коммунсервис» за вересень 2013 р, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 73,08 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммунсервис» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про про визнання протиправними дій щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно до Акту від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665 зобов'язання вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію, внесену на підставі акту від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665, - задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів щодо коригування податкових зобов'язань та податного кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на підставі акту від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665 - протиправними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів вилучити з Аналітичної системи «Податковий блок» розділу «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію внесену на підставі акту від 19.03.2014 року № 237/05-63-22-03/37671665.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коммунсервис» судові витрати у розмірі 73,08 (сімдесят три гривні вісім коп.) грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 червня 2014 року. Постанова у повному обсязі складена 16 червня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бойко М.І.