Рішення № 39206974, 10.06.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

10 червня 2014 року справа №927/530/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Бета-агро-інвест”,

юридична адреса: вул. Залізнична, буд. 10, смт. Очеретине, Ясинуватський район, Донецька область;

поштова адреса: вул. Некрасова, буд. 17 а, м. Яснувата, Донецька область, 86000,

до відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпров’є”,

вул. Центральна, буд. 17, с. Малинівка, Ріпкинський район, Чернігівська область,

про стягнення 93630,94 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 10.06.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Бета-агро-інвест” подано позов до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпров’є” про стягнення 93630,94 грн., з яких: 81990,00 грн. основного боргу, 2796,60 грн. пені, 645,34 грн. 3% річних та 8199,00 грн. штрафу.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Позивач надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Також від позивача на адресу суду надійшло додаткове пояснення щодо суми основного боргу, в якому зазначається наступне.

Загальна сума виконаних робіт складала 101990,00 грн. Загальна сума, сплачена за виконані роботи до подання позову до суду, склала 28000,00 грн. Часткові оплати були здійснені 27.12.2013 року в сумі 20000,00 грн. та 31.01.2014 року в сумі 8000,00 грн. На час звернення з позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем складала 73990,00 грн. Після звернення з позовом до суду позивачем було додатково надано послуги відповідачу на суму 9450,00 грн. згідно акту виконаних робіт від 16.04.2014 року. 29.04.2014 року відповідач додатково сплатив 43000,00 грн. З вказаної суми 9450,00 грн. було зараховано в якості повної оплати робіт згідно акту виконаних робіт від 16.04.2014 року, а решта суми було зараховано в якості оплати суми заборгованості за попередній період. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 40440,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Відповідач надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що представник відповідача перебуває на лікуванні у Ріпкинській ЦРЛ.

Дане клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки 11.06.2014 року спливає двомісячний строк розгляду спору, передбачений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач надіслав на адресу суду заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

У відповідності з договором про виконання комплексу агротехнічних робіт від 02 жовтня 2013 року позивач зобов’язувався виконати комплекс польових робіт, а саме збирання кукурудзи на загальній площі 200 га, за ціною 350 грн. за 1 га. Таким чином, ціна договору становить 70000 грн. Оскільки договором взагалі не передбачено порядку внесення до нього змін та доповнень і зазначені зміни та доповнення до нього не вносились і не укладались додаткові угоди, врегульованими договором відносинами є відносини із збирання кукурудзи на площі 200 га, загальною вартістю виконаних робіт – 70000 грн. У відповідності до платіжних доручень відповідачем перераховано позивачу платіжними дорученнями №422 від 27.12.2013 року – 20000 грн.; №6 від 30.01.2014 року – 8000 грн.; №75 від 28.04.2014 року – 43000 грн., всього перераховано 71000 грн. Враховуючи узгоджену сторонами ціну договору – 70000 грн. розмір штрафних санкцій є завищеним, що не відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2013 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір про виконання комплексу агротехнічних робіт.

Згідно п. 1.1 договору даний договір визначає умови виконання підрядником комплексу польових робіт в обумовленому із замовником об’ємі із застосуванням прогресивної техніки та технологій.

Агротехнологічний комплекс робіт включає – роботи по збиранню врожаю пізніх сільськогосподарських культур (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору сторони домовились, що в сезоні 2013 року підрядник виконує польові роботи по збиранню кукурудзи в об’ємі 200 га, вартістю 350,00 грн. за 1га.

Загальна вартість комплексу агротехробіт попередньо складає 70000,00 грн. (п. 2.2 договору).

Підтвердження виконання робіт фіксується актом виконаних робіт (п. 2.3 договору).

Згідно п.п. 3.3.2 п. 3.3 сторони зобов’язуються оформити і підписати акт виконаних робіт за результатами збирання, незалежно від існуючих розмовин, які у випадку їх наявності також заносяться до акту.

Розрахунки проводяться замовником на підставі акту виконаних робіт, підписаного сторонами (п. 4.1 договору).

Акт виконаних робіт являється підставою і зобов’язанням для замовника в 3-денний строку з моменту його підписання сплатити за надані послуги підряднику (п. 4.2 договору).

Акт виконаних робіт встановлює об’єм і якість виконаних робіт (п. 4.4 договору).

Взаєморозрахунки між замовником і підрядником вважаються закінченими з моменту повного перерахування належних до розрахунку засобів на розрахунковий рахунок підрядника. Загальний строк розрахунків замовника – не більше 3 банківських днів з дати кінцевого завершення комплексу агротехнічних робіт підрядником (п. 4.5 договору).

На виконання умов договору позивачем надані відповідачу послуги по збиранню врожаю, що підтверджується актами надання послуг №1768 від 15.11.2013 року на суму 28315,00 грн., №1795 від 26.11.2013 року на суму 29050,00 грн., №1841 від 28.11.2013 року на суму 3500,00 грн., №1861 від 09.12.2013 року на суму 14350,00 грн., №1926 від 10.12.2013 року на суму 1925,00 грн. та №1995 від 18.12.2013 року на суму 24850,00 грн., всього на суму 101990,00 грн.

Дані акти підписано та скріплено печатками обох сторін.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач частково сплатив вартість наданих послуг в сумі 20000,00 грн., в зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 81990,00 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України: “Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору про надання послуг, починається з моменту прийняття послуги.

При цьому підписання замовником акту здачі-прийняття робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 статті 903 ЦК України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, в порушення вищевказаних норм законодавства, відповідач не виконав вчасно та в повному обсязі свої зобов’язання по оплаті вартості наданих послуг.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач сплатив вартість отриманих послуг в сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №422 від 27.12.2013 року.

З письмових пояснень позивача та наданих відповідачем доказів вбачається, що згідно платіжного доручення №6 від 30.01.2014 року відповідачем перераховано на рахунок позивача також 8000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за надані послуги.

Дана сума не була врахована позивачем при поданні позову до суду 07.04.2014 року. За таких обставин, враховуючи, що сплата 8000,00 грн. здійснена до звернення позивача з позовом до суду, в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як зазначає позивач в додаткових поясненнях, після звернення з позовом до суду позивачем було додатково надано відповідачу послуги на суму 9450,00 грн. згідно акту виконаних робіт від 16.04.2014 року. Згідно платіжного доручення №75 від 28.04.2014 року відповідач перерахував на рахунок позивача 43000,00 грн. В даному платіжному дорученні в призначенні платежу зазначено: за послуги зі збирання кукурудзи зг. рах. б/н від 28.04.2014 року. Отже, з перерахованих відповідачем 43000 грн. сума 9450,00 грн. була зарахована в оплату робіт згідно акту виконаних робіт від 16.04.2014 року, а решта суми 33550,00 грн. була зарахована позивачем в якості оплати суми боргу за попередній період.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки заборгованість в сумі 33550,00 грн. була перерахована відповідачем після порушення провадження у справі, то провадження у справі в даній частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 40440,00 грн.

На підставі п. 5.5 договору позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення 2796,60 грн. пені за період прострочки грошового зобов’язання з 15.11.2013 року по 10.03.2014 року та 8199,00 грн. штрафу.

Здійснивши перевірку нарахування пені та штрафу суд доходить висновку про наступне.

Згідно п. 5.5 договору за невиконання фінансових зобов’язань та прострочку платежу більше ніж на 30 днів замовник сплачує на користь підрядника пеню у відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року №543/96-ВС та штрафні санкції в розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” зазначено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умови договору, укладеного між сторонами, не містять встановленого за згодою сторін розміру пені, який підлягає стягненню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Відтак, за відсутності встановленого у договорі розміру пені, позивач не мів правових підстав для її нарахування у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а тому позовні вимоги в частині стягнення 2796,60 грн. пені задоволенню не підлягають.

Нарахування позивачем 8199 грн. штрафу здійснено правовірно, виходячи з фактичних обставин та п. 5.5 договору.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення платежу за період з 15.11.2013 року по 10.03.2014 року в сумі 645,34 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно додаткових пояснень щодо розміру пені, надісланих позивачем до суду 10.06.2014 року, позивач нараховує до стягнення 3% річних в сумі 691,05 грн. за період з 18.11.2013 року по 10.03.2014 року, яка є більшою ніж заявлено у позові.

В даному розрахунку позивач нараховує 3% річних на суму 8315,00 грн. без врахування проведеної відповідачем 30.01.2014 року (платіжне доручення №6) оплати на суму 8000,00 грн.

Суд, здійснивши перевірку нарахування 3% річних, дійшов висновку, що позивач має право нараховувати 3% річних за період з 18.11.2013 року по 10.03.2014 року в сумі 664,95 грн.

Оскільки позивачем не подавалась заява про збільшення позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 645,34 грн., яка заявлена у позові, підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 49284,34 грн., з яких 40440,00 грн. основного боргу, 645,34 грн. 3% річних та 8199,00 грн. штрафу.

Заперечення відповідача є безпідставними і спростовуються вищевикладеними нормами права та матеріалами справи, а тому судом до уваги не приймаються.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 33550,00 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпров’є” (вул. Центральна, буд. 17, с. Малинівка, Ріпкинський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 03796815, інформація про рахунок відсутня) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Бета-агро-інвест” (вул. Залізнична, буд. 10, смт. Очеретине, Ясинуватський район, Донецька; поштова адреса: вул. Некрасова, буд. 17 а, м. Яснувата, Донецька область, ідентифікаційний код 30844997, інформація про рахунок відсутня) 40440,00 грн. боргу, 8199,00 грн. штрафу, 645,34 грн. 3% річних та 1827 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 16.06.2014 року.

Суддя Ж.В. Блохіна