Рішення № 39206877, 11.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.06.2014 Справа № 905/2746/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Бевз Х.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради «Краматорська тепломережа», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00131133,

про стягнення 11 797 987,44 грн., –

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради «Краматорська тепломережа», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 11 797 987,44грн., у тому числі 10 720 192,08 грн. суми основного боргу за поставлений природний газ, 688 299,89 грн. нарахованої пені, 135 144,92 грн. інфляційних витрат та 254 350,54 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі-продажу природного газу №13/3386-ТЕ-6 від 28.12.2012р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх зобов’язань з оплати вартості поставленого природного газу у січні-грудні 2013р., внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних та пені.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, у копіях: договір купівлі-продажу природного газу №13/3386-ТЕ-6 від 28.12.2012р., акти приймання-передачі природного газу за період січень-грудень 2013р., документи, що підтверджують правовий статус підприємства, а також сальдо відповідача з 01.01.2013р. по 31.03.2014р. та витяг по операціям за договором №13/3386-ТЕ-6 від 28.12.2012р. з 01.01.2013р. по 31.03.2014р..

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1-2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

29.05.2014р. від представника позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано клопотання №б/н від 23.05.2014р. про відкладення розгляду справи, призначеного на 28.05.2014р., у зв’язку з неможливістю забезпечити явку. Дане клопотання залишено без розгляду, оскільки отримано судом після означеної дати судового засідання та є недоцільним, адже за результатами останнього розгляд справи відкладено, про що 28.05.2014р. винесено відповідну ухвалу суду.

11.06.2014р. відповідачем подано клопотання №03-01/834 від 03.06.2014р., у якому Комунальне виробниче підприємство Краматорської міської ради «Краматорська тепломережа» просить зменшити розмір штрафних санкцій на 30%.

Представники сторін у судове засідання 11.06.2014р. не з’явились, причин неявки не повідомили, витребувані документи у повному обсязі не представили. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Разом з тим, враховуючи об’єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, а також наявність реагування відповідача у вигляді подання клопотання №03-01/834 від 03.06.2014р., суд дійшов висновку про можливість розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним виробничим підприємством Краматорської міської ради «Краматорська тепломережа» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3386-ТЕ-6 від 28.12.2012р., згідно з яким Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у 2013р. природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього правочину (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцю в період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 14 250 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 2 100, лютий – 2 700, березень - 2 200, квітень – 700, травень – 250, червень – 250, липень – 250, серпень – 250, вересень – 250, жовтень – 1 000, листопад – 2 000, грудень – 2 300.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У розумінні п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 218,20 грн., що разом становить 1 309,20 грн.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного виконання. (п.11.1 договору).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 21.10.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р.та від 31.12.2013р. за період січень-травень 2013 та жовтень-грудень 2013р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2013 року – 1 781,994 тис.м.куб. на суму 2 332 986,55 грн. та 6,855 тис.куб.м на суму 8 974,57 грн.;

у лютому 2013 року – 1 472,335 тис.м.куб. на суму 1 927 580,99 грн. та 3,241 тис.куб.м на суму 4 243,12 грн.;

у березні 2013 року – 1 579,426 тис.м.куб. на суму 2 067 784,53 грн. та 2,714 тис.куб.м на суму 3 553,18 грн.;

у квітні 2013 року – 504,080 тис.м.куб. на суму 659 941,54 грн. та 1,477 тис.куб.м на суму 1 933,69 грн.;

у травні 2013 року – 34,260 тис.м.куб. на суму 44 853,19 грн.;

у жовтні 2013 року – 0,087 тис.м.куб. на суму 113,90 грн. та 851,622 тис.куб.м на суму 1 114 943,52 грн.;

у листопаді 2013 року – 1 221,077 тис.м.куб. на суму 1 598 634,01 грн. та 0,834 тис.куб.м на суму 1 091,87 грн.;

у грудні 2013 року – 1 939,284 тис.м.куб. на суму 2 538 910,61 грн. та 2,527 тис.куб.м на суму 3 308,36 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень-травень 2013 та жовтень-грудень 2013р. у загальному обсязі 9 401,813 тис.куб.м. на суму 12 308 853,63 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газу здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2013 року – 13.02.2013р.;

за лютий 2013 року – 13.03.2013р.

за березень 2013 року – 13.04.2013р.;

за квітень 2013 року – 13.05.2013р.;

за травень 2013 року – 13.06.2013р.;

за жовтень 2013 року – 13.11.2013р.;

за листопад 2013 року – 13.12.2013р.;

за грудень 2013 року – 13.01.2014р..

При цьому, як свідчать матеріали справи, споживання природного газу у січні 2013р. в обсязі 1 781,994тис.куб.м. на суму 2 332986,55 грн., у лютому 2013 року в обсязі 1 472,335 тис.м.куб. на суму 1 927 580,99 грн., у березні 2013 року в обсязі 1 579,426 тис.м.куб. на суму 2 067 784,53 грн., у квітні 2013 року в обсязі 504,080 тис.м.куб. на суму 659 941,54 грн., у травні 2013 року в обсязі 34,260 тис.м.куб. на суму 44 853,19 грн. зафіксовано у актах приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р.

Отже, виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку, що обсяги постачання газу змінені та, зокрема, за період з січня 2013р по травень 2013р., фактично визначено їх остаточний розмір лише 21.10.2013р., про що свідчать наведені відповідні акти.

За визначеннями п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, у них містяться дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість.

Таким чином слідує, що у такій спосіб сторони обумовили підставу для остаточного розрахунку. Тобто, складання акту приймання-передачі природного газу, із відображенням усіх перелічених даних, має юридичним наслідком визначення певного розміру зобов’язання покупця, у спірному випадку в частині обсягу спожитого газу та його вартості, ґрунтуючись на умовах укладеного договору.

Дослідивши у сукупності наведене положення договору разом із п.п.2.1.1, 2.1.2, 3.3 означеного правочину та фактичними обставинами справи, слідує, що сторонами обов’язок зі сплати вартості спожитого природного газу саме в розмірах: 2 332986,55 грн. за поставлений природний газ у січні 2013р. в обсязі 1 781,994тис.куб.м., 1 927 580,99 грн. за поставлений природний газ у лютому 2013р. в обсязі 1 472,335 тис.м.куб., 2 067 784,53 грн. за поставлений природний газ у березні 2013р. в обсязі 1 579,426 тис.м.куб., 659 941,54 грн. за поставлений природний газ у квітні 2013р. в обсязі 504,080 тис.м.куб., 44 853,19 грн. за поставлений природний газ у травні 2013р. в обсязі 34,260 тис.м.куб. визначено остаточно лише за станом на 21.10.2013р.

Відтак, акти приймання-передачі природного газу від 21.10.2013р. є підставою для остаточного розрахунку між сторонами в загальній сумі 7 033 146,80 грн. та встановлюють обов’язок відповідача щодо сплати безпосередньо такої вартості природного газу, з огляду на встановлення його поставки саме в наведеному у них обсязі, з моменту їх оформлення.

За таких обставин, суд не вбачає правомірним застосування п.6.1 договору у прямому його значенні щодо визначення згідно нього моменту виникнення права вимоги зі сплати суми в розмірі 7 033 146,80 грн.

Суд дійшов висновку, що застосування цього положення правочину, у наведеній частині, можливе як звичай ділового обороту у сфері договірних відносин, що склались між сторонами, з метою усунення прогалин, які виникли в процесі правового регулювання взаємовідносин сторін, а саме у частині строків оплати поставленого природного газу в означеній вище сумі.

Так, п.6.1 договору встановлено правило поведінки щодо порядку та умов проведення розрахунків, що є усталеним у певній сфері відносин.

Зважаючи на дане, суд дійшов висновку про наявність обов’язку відповідача з оплати вартості спожитого природного газу, обсяги якого відображено в актах приймання-передачі від 21.10.2013р., здійснити розрахунок за нього у загальній сумі 7 033 146,80 грн. не пізніше 13.11.2013р., що є поточним строком до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (в означеному випадку - складання акту).

Вартість поставленого природного газу:

у січні 2013 року в розмірі 8 974,57 грн. (6,855 тис.куб.м. за актом від 31.01.2013р.) повинна бути оплачена відповідачем, відповідно, не пізніше 13.02.2013р.;

у лютому 2013 року в розмірі 4 243,12 грн. (3,241 тис.куб.м за актом від 28.02.2013р.) не пізніше 13.03.2013р.;

у березні 2013 року в розмірі 3 553,18 грн. (2,714 тис.куб.м за актом від 31.03.2013р.) не пізніше 13.04.2013р.;

у квітні 2013 року в розмірі 1 933,69 грн. (1,477 тис.куб.м за актом від 30.04.2013р.) не пізніше 13.05.2013р.;

у жовтні 2013 року – в загальному розмірі 1 115 057,42 грн. (0,087 тис.м.куб. та 851,622 тис.куб.м за актами від 31.10.2013р.) не пізніше 13.11.2013р.;

у листопаді 2013 року – в загальному розмірі 1 599 725,88 грн. (1 221,077 тис.м.куб. та 0,834 тис.куб.м за актами від 30.11.2013р.) не пізніше 13.12.2013р.;

у грудні 2013 року – в загальному розмірі 2 542 218,97 грн. (1 939,284 тис.м.куб. та 2,527 тис.куб.м за актами від 31.12.2013р.) не пізніше 13.01.2014р..

Разом з цим, зважаючи на дані, що містить витяг по операціям за договором №13/3386-ТЕ-6 з 01.01.2013р. по 31.03.2014р., та, які не спростовані у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством України, відповідачем здійснено оплату на користь відповідача за отриманий природний газ у загальній сумі 1 588 661,55 грн., а саме:

28.02.2013р. в сумі 8 974,57 грн. (перенесення оплати згідно листа №06-22/371 від 22.02.2013р.),

14.11.2013р. в сумі 9 843,89 грн.,

02.12.2013р. в сумі 1 091,87 грн.,

23.12.2013р. в сумі 97 590,79 грн.,

10.01.2014р. в сумі 3 308,36 грн.,

24.01.2014р. в сумі 679 632,38 грн.,

21.02.2014р. в сумі 635 318,92 грн.,

21.03.2014р. в сумі 152 900,77 грн.

Дані платежі свідчать про частковий розрахунок за основним зобов’язанням до початку розгляду справи.

Відтак, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем природного газу в загальній сумі 10 720 192,08 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

З огляду на таке, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 720 192,08 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов’язання становить 135 144,92 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 14-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, а саме за зобов’язаннями січня 2013р. з 02.2013р. по 02.2014р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат, за зобов’язаннями лютого 2013р. з 03.2013р. по 02.2014р., за зобов’язаннями березня 2013р. з 04.2013р. по 02.2014р., за зобов’язаннями квітня 2013р. з 05.2013р. по 02.2014р., за зобов’язаннями травня 2013р. з 06.2013р. по 02.2014р., за зобов’язаннями жовтня 2013р. з 11.2013р. по 02.2014р., за зобов’язаннями листопада 2013р. з 12.2013р. по 02.2014р. та за зобов’язаннями грудня 2013р. з 01.2014р. по 02.2014р.).

3% річних – 254 350,54 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 14-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, а саме за зобов’язаннями січня 2013р. з 14.02.2013р. по 31.03.2014р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат, за зобов’язаннями лютого 2013р. з 14.03.2013р. по 31.03.2014р., за зобов’язаннями березня 2013р. з 14.04.2013р. по 31,03.2014р., за зобов’язаннями квітня 2013р. з 14.05.2013р. по 31.03.2014р., за зобов’язаннями травня 2013р. з 14.06.2013р. по 31.03.2014р., за зобов’язаннями жовтня 2013р. з 14.11.2013р. по 31.03.2014р., за зобов’язаннями листопада 2013р. з 14.12.2013р. по 31.03.2014р. та за зобов’язаннями грудня 2013р. з 14.01.2014р. по 31.03.2014р.).

Одночасно, п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, Покупець у безспірному порядку зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 688 299,89 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 14-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, а саме за зобов’язаннями січня 2013р. з 14.02.2013р. по 13.08.2013р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат за цей час, за зобов’язаннями лютого 2013р. з 14.03.2013р. по 13.09.2013р., за зобов’язаннями березня 2013р. з 14.04.2013р. по 13.10.2013р., за зобов’язаннями квітня 2013р. з 14.05.2013р. по 13.11.2013р., за зобов’язаннями травня 2013р. з 14.06.2013р. по 13.12.2013р., за зобов’язаннями жовтня 2013р. з 14.11.2013р. по 31.03.2014р., за зобов’язаннями листопада 2013р. з 14.12.2013р. по 31.03.2014р. та за зобов’язаннями грудня 2013р. з 14.01.2014р. по 31.03.2014р.).

Дослідивши розрахунок проведений позивачем та бузу нарахування, вбачається застосування у якості останньої сум вартості поставленого природного газу у загальному порядку, не зважаючи на дійсний момент виникнення прострочення щодо кожної з них, з огляду на встановлене вище судом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені нараховані за зобов’язаннями січня 2013р. – травня 2013р. не підлягають задоволенню, оскільки в цій частині невірно визначено базу нарахування та останнє здійснено, у тому числі, на суми, прострочення за зобов’язаннями яких не настало у той період, що визначений для розрахунку цих вимог. Одночасно, перерахувати такі 3% річних, інфляційні витрати та пеню не виявляється можливим, адже не можна встановити дійсні суми основного боргу у приведений період з урахуванням здійснених відповідачем оплат, оскільки, насамперед, це є прерогативою позивача. Підстав, що свідчать про зворотне, під час розгляду даної справи, не виявлено.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, інфляційних та пені за зобов’язаннями жовтня 2013р. – грудня 2013р. за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики, що міститься в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірах визначених позивачем у цій частині, що загалом становить: 3% річних - 42 936,92 грн., інфляційні витрати - 58 061,00 грн. та пеня - 186 059,98 грн.

Одночасно, як було зазначено вище, відповідач стосовно стягнення штрафних санкцій, просить суд врахувати його складне фінансове становище, наявність заборгованості споживачів за теплову енергію понад 19 млн. грн., крім того, свідчить, що одночасне стягнення з відповідача усієї суми штрафних санкцій може спричинити припинення господарської діяльності його підприємства, та, як наслідок, зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, на 30%.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру неустойки.

Разом з цим, клопотання відповідача щодо зменшення на 30% розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем, залишено судом без задоволення, оскільки в результаті здійсненого судом перерахунку розмір пені значно менший, ніж заявлено позивачем, а отже виключено обставини, які зумовлюють надмірність нарахованої штрафної санкції та за яких можливе зменшення розміру пені.

Судові витрати, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, до відповідача, Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради «Краматорська тепломережа», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 11 797 987,44грн., у тому числі 10 720 192,08 грн. суми основного боргу за поставлений природний газ, 688 299,89 грн. нарахованої пені, 135 144,92 грн. інфляційних витрат та 254 350,54 грн. 3% річних, задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради «Краматорська тепломережа» (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, б.2Б, код ЄДРПОУ 00131133, р/р26003302371638 у ТВБВ №0004/0271 у філії ДОУ АТ «Ощадбанк» 1 типу, МФО 335106) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, банківські реквізити не зазначено) 11 007 249,98 грн., у тому числі 10 720 192,08 грн. суми основного боргу за поставлений природний газ, 186 059,98грн. нарахованої пені, 58 061,00 грн. інфляційних витрат та 42 936,92 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 68 181,95 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 11.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено 16.06.2014р.

Суддя О.В. Кротінова