Ухвала суду № 39203327, 29.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 11864/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В. Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. по справі № 803/1760/13-а за позовом Приватного підприємства"Іола" до Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2013 року Приватне підприємство "ІОЛА" (далі - ПП "ІОЛА") звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003612205, № 0005951503 від 23.05.2013 року та № 0005172205, № 0008551503 від 02.07.2013 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р., адміністративний позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 23.05.2013 року № 0003612205, № 0005951503 та від 02.07.2013 року № 0005172205, № 0008551503 скасовано.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Луцька об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 49 557,25 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 40 183,25 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ "Сіопт", ТзОВ "Альфа Інкс" та ПП ОСОБА_2 Під час перевірки підприємством не надано всіх товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі товару. Також вказав, що на адресу Луцької ОДПІ надійшли акти перевірок контрагентів - постачальників, проведених іншими податковими органами, якими зроблено висновок, що встановлені операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків. З врахуванням цього вважають, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки в позові слід відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як стверджується матеріалами справи та встановлено судом, що на підставі направлень на перевірку від 19.04.2013 року № 001309 та № 001459, виданих Луцькою ОДПІ та наказу № 1270 від 19.04.2013 року працівниками даного податкового органу з 19.04.2013 року по 25.04.2013 року проведена перевірка ПП "ІОЛА" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Сіопт" за період січень, березень 2011 року та з ТзОВ "Альфа Інкс" за квітень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 2681/15-3/21753815 від 08.05.2013 року. Перевіркою встановлені порушення пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України - ПП"ІОЛА" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму 15 206 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року на суму 8227 грн. та за ІІ квартал 2011 року на суму 6979 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України - ПП "ІОЛА" занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті на загальну суму 12 701 грн., в т.ч. за січень 2011 року на суму 4024 грн., за березень 2011 року на суму 2558 грн., та за квітень 2011 року на суму 6119 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 року: № 0003612205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 15 206 грн., та № 0005951503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12 701 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 1 грн., всього 12 702 грн.

Згодом на підставі направлень на перевірку від 31.05.2013 року № 002009 та № 001881, виданих Луцькою ОДПІ та наказу № 1663 від 31.05.2013 року працівниками даного податкового органу з 31.05.2013 року по 06.06.2013 року проведена друга перевірка ПП "ІОЛА" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Сіопт" за період серпень, вересень, грудень 2010 року та з ПП ОСОБА_2 за жовтень 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 3230/15-3/21753815 від 12.06.2013 року. Перевіркою встановлені порушення п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - ПП"ІОЛА" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на суму 27 481 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року на суму 14 160 грн. та за ІV квартал 2010 року на суму 13 321 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України - ПП "ІОЛА" занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті на загальну суму 21 984,94 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року на суму 197,08 грн., за серпень 2010 року на суму 6531,27 грн., за вересень 2010 року на суму 4796,71 грн. та за грудень 2010 року на суму 10459,88 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 року: № 0005172205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 27 481 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 6 870,25 грн., всього 34 351,25 грн., та № 0008551503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21 985 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 5 496,25 грн., всього 27 481,25 грн.

На вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем були подані скарги до Головного управління Міндоходів у Волинській області, однак, рішеннями про результати розгляду первинних скарг № 360/10/10.2-06 від 18.06.2013 року та № 1023/10/10.2-06 від 30.07.2013 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. ПП "ІОЛА" була подана скарга у Міністерство доходів і зборів України, проте рішенням про результати розгляду скарги № 7086/6/99-99/0-01-15 від 17.07.2013 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд першої інстанції вважає з чим і погоджується колегія суддів, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України є невірним та спростовується наступним.

Висновок Луцької ОДПІ про нікчемність правочинів, укладених між ПП "ІОЛА" та ТзОВ "Сіопт", ТзОВ "Альфа Інкс" та ПП ОСОБА_2 базується на висновках інших податкових органів, зроблених за результатами проведених перевірок даних контрагентів, зокрема: ПП ОСОБА_2 - акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №849/17-2/НОМЕР_5 від 22.08.2012 року; ТзОВ "Сіопт" - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №15/22-8/32046580 від 04.01.2013 року; ТзОВ "Альфа Інкс" - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №4031/22-2/37450913 від 01.10.2012 року, якими встановлено відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків, правочини, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, в зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними.

У зв'язку з цим, перевіркою позивача зроблено висновок про те, що усі операції з ТзОВ "Сіопт", ТзОВ "Альфа Інкс" та ПП ОСОБА_2 не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними.

Однак суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини вищеназваний висновок про нікчемність укладених між позивачем та ТзОВ "Сіопт", ТзОВ "Альфа Інкс" та ПП ОСОБА_2 договорів вважає неправомірним та спростовується наступним.

Так судом встановлено, що між ТзОВ "Сіопт" (продавець) та ПП "ІОЛА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2010/15-03 від 15.03.2010 року відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати у власність покупцю товар партіями, а саме друкарську фарбу та допоміжні матеріали в асортименті й у кількості, встановлених у видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати вказаний товар. Вказаний договір був укладений щодо придбання у ТзОВ "Сіопт" друкарської фарби та допоміжних матеріалів.

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими копіями видаткових накладних №871 від 02.08.2010 р., №919 від 18.08.2010 р., №992 від 01.09.2010 р., №993 від01.09.2010 р., №1002 від 06.09.2010 р., №1432 від 07.12.2010 р., №1521 від 28.12.2010 р., №40 від 20.01.2011 р., №259 від 22.03.2011 р., Копіями товарно-транспортних накладних № 0000059 від 02.08.2010 року, №100001 від 18.08.2010 р., №100006 від 01.09.2010 р., №100002 від 06.09.2010 р., №100004 від 07.12.2010 р., №100003 від 28.12.2010 р., від 20.01.2011 р., 22.03.2011 р.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.102-120).

Формування податкового кредиту за фактом цих поставок здійснювалось позивачем на підставі податкових накладних: №1327 від 02.08.2010 р., №1403 від 18.08.2010 р., №1519 від 01.09.2010 р., №1518 від 01.09.2010 р., №1542 від 06.09.2010 р., №2081 від 07.12.2010 р., №2164 від 28.12.2010 р., №44 від 20.01.2011 р., №91 від 22.03.2011 р.

Перевезення придбаного товару підтверджується вказаними вище товарно-транспортними накладними, де перевізником вказано ТзОВ "ТК САТ". Також, як встановлено в судовому засіданні перевезення здійснювалось власними силами позивача, що підтверджується договором позички № 2 від 03.01.2010 р. відповідно до якого ПП "ІОЛА" орендує у ОСОБА_4 легковий автомобіль "Citroen Jumper".

Також судом встановлено, що між ТзОВ "Альфа Інкс" (продавець) та ПП "ІОЛА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №10405-6 від 05.04.2011 року відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати у власність покупцю товар партіями, а саме друкарську фарбу та допоміжні матеріали в асортименті й у кількості, встановлених у видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати вказаний товар. Вказаний договір був укладений щодо придбання у ТзОВ "Альфа Інкс" друкарської фарби та допоміжних матеріалів.

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданою копією рахунку на оплату №57 від 14.04.2011 р., копією видаткової накладної №70 від 19.04.2011 р., копією товарно-транспортної накладної від 15.04.2011 р.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.138-142).

Формування податкового кредиту за фактом цієї поставки здійснювалось позивачем на підставі податкової накладної: № 68 від 19.04.2011 р.

Перевезення придбаного товару підтверджується вказаною вище товарно-транспортною накладною, де перевізником вказано ТзОВ "ЯрТранс Лоджістік" відповідно до договору на експедиційне обслуговування вантажів від 01.04.2011 р. укладеного між продавцем ТзОВ "Альфа Інкс" та перевізником ТзОВ "ЯрТранс Лоджістік".

Також судом встановлено, що між ПП ОСОБА_2 (продавець) та ПП "ІОЛА" (покупець) укладено усний договір купівлі-продажу на придбання поліетилену в гранулах відповідної марки у кількості 100 кг.

Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданою копією видаткової накладної №М100000200 від 08.10.2010 р., копією товарно-транспортної накладної № 100006 від 08.10.2010 р.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою (а.с.147).

Формування податкового кредиту за фактом цієї поставки здійснювалось позивачем на підставі податкової накладної: № 100000216 від 07.10.2010 р.

Перевезення придбаного товару підтверджується вказаною вище товарно-транспортною накладною, де доставка товару здійснювалась орендованим автомобілем відповідно до вищевказаного договору позички № 2 від 03.01.2010 р.

Відповідно до відомостей з аналітичного обліку розрахунків з різними дебіторами до рахунку № 631 вбачається, що ПП "ІОЛА" було оприбутковано товар отриманий від ТзОВ "Альфа Інкс", ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Сіопт" за період з серпня 2010 року по квітень 2011 року (а.с.154-160).

Придбаний товар у ТзОВ "Альфа Інкс", ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Сіопт" був використаний позивачем впродовж 2011-2012 років в ході своєї основної господарської діяльності під час виробництва плівки та нанесення малюнків на плівку, що підтверджується відповідними актами переробки продукції на списання фарби та розчинника: від 31.03.2011 р, 30.04.2011 р., 30.06.2011 р., 31.05.2011 р., 30.11.2011 р., 31.12.2011 р., 31.01.2012 р., 31.08.2012 р. по ПП "ІОЛА"(а.с.161-169).

На підтвердження виконання спірних операцій з поставки друкарської фарби, допоміжних матеріалів та послуг з їх транспортування підприємством подано договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу Луцька ОДПІ, не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Порушень в оформленні цих документів, які б могли слугувати про нереальність спірних операцій, судом не виявлено.

Висновок про фіктивність спірних операцій не може ґрунтуватися на факті неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, адже перевезення товару здійснювалося ТзОВ "ТК САТ" та ТзОВ "ЯрТранс Лоджістік", які і були відповідальними за правильність їх складення. ПП "ІОЛА" було позбавлено можливості впливу на порядок оформлення цих документів.

Висновки Луцької ОДПІ про відсутність реального характеру відносин із ТзОВ "Альфа Інкс", ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Сіопт", у всіх трьох випадках не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Ні в Актах перевірки Луцькою ОДПІ, ні в судовому засіданні представником відповідача не представлено доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій між ПП "ІОЛА" і ТзОВ "Альфа Інкс", ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Сіопт" цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ПП "ІОЛА" та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також з актів перевірки та заперечень поданих представником позивача слідує, що основою висновків податкового органу про заниження платником податків податку на прибуток та податку на додану вартість стали Акти перевірки контрагентів позивача, яким встановлено порушення частини 1 статті 201, частин 1-6 статті 203, статтей 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "ІОЛА" з ТзОВ "Альфа Інкс", ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Сіопт".

Суд першої інстанції вірно вважає такий висновок податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, який зроблений лише на підставі актів перевірки контрагентів позивача, передчасним, оскільки податковий орган не дослідив та не взяв до уваги первинні документи, які надавалися позивачем під час проведення перевірок. Окрім того, в ході судового розгляду даної справи підприємством належними первинними документами підтверджено реальність вчинення господарських операцій між ПП "ІОЛА" та ТзОВ "Альфа Інкс", ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Сіопт", які стали підставою для формування даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які були надані працівникам податкового органу під час проведення перевірки.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки факт поставки товарів та надання послуг підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару, а також сплату коштів продавцю товару, тому підстави для визнання укладених правочинів нікчемними, відсутні.

Крім того, ні відповідачем в акті перевірки чи в письмових запереченнях, ні представником відповідача в судовому засіданні не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТзОВ "Альфа Інкс", ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Сіопт" суперечили чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушували публічний порядок.

Щодо неправомірності твердження відповідача про нікчемність договорів суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ "Альфа Інкс", ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Сіопт", вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки витратних матеріалів сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ "Альфа Інкс", ПП ОСОБА_2 та ТзОВ "Сіопт" укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, товари були поставлені та оплачені.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Крім того, відповідачем в судовому засіданні не додано будь-яких доказів, що за результатами перевірок контрагентів позивача відповідними податковими інспекціями приймалися податкові повідомлення-рішення по цих контрагентах. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки актів перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність встановлених Луцькою ОДПІ в актах позапланової виїзної перевірки ПП "ІОЛА" обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 23.05.2013 року № 0003612205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 15 206 грн., № 0005951503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12 701 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 1 грн., всього 12 702 грн., від 02.07.2013 року № 0005172205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 27 481 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 6 870,25 грн., всього 34 351,25 грн., № 0008551503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21 985 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 5 496,25 грн., всього 27 481,25 грн.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення , а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. у справі № 803/1760/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я.Макарик

Судді: І.В.Глушко

О.О.Большакова

Повний текст ухвали складений 03 червня 2014 року.