Постанова № 39202795, 11.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 червня 2014 року 13 год. 15 хв. № 826/7050/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області та управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" та товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Кванта", про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 23 травня 2014 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області (далі - відповідач-1) та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач-2), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" (далі - ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1") та товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Кванта" (далі - ТОВ "Факторингова компанія "Кванта"), про:

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відповідача-1 Попової К.Л. від 22 липня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (далі - оскаржуване рішення) у частині накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження стосовно майна TOB "Завод будівельних матеріалів № 1", що передано у заставу та іпотеку позивачу на підставі договору застави рухомого майна від 31 березня 2009 року № 169/09 та іпотечного договору від 02 березня 2009 року № 91/09, а саме: рухомого майна, переліченого у додатку № 1 до договору застави рухомого майна від 31 березня 2009 року № 169/09; нежитлової будівлі, заводу (зі складовими частинами), що знаходиться за адресою: вулиця Першотравнева, 79, місто Нова Каховка, Херсонська область; земельної ділянки, загальною площею 7,1757 га, із цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування заводу будівельних матеріалів", кадастровий номер 6510700000:13:047:0019, що розташована за адресою: вулиця Першотравнева, 79, місто Нова Каховка, Херсонська область (далі - майно);

- про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відповідача-2 Третьякова С.Ю. від 07 квітня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у частині накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження стосовно майна TOB "Завод будівельних матеріалів № 1", що передано у заставу та іпотеку позивачу на підставі договору застави рухомого майна від 31 березня 2009 року № 169/09 та іпотечного договору від 02 березня 2009 року № 91/09 (далі - оскаржуване рішення);

- зобов'язання відповідача-2 звернутися до органу Державної реєстраційної служби України із заявою про внесення відповідних змін у записи № 5261483, 5261511 щодо накладення арешту на усе нерухоме майно TOB "Завод будівельних матеріалів № 1" (вилучення обтяження);

- зобов'язання відповідача-2 звернутися до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України із заявою про внесення відповідних змін у записи № 14226020, 14289780 щодо накладення арешту на усе рухоме майно TOB "Завод будівельних матеріалів № 1" у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (вилучення обтяження).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що відповідачі, наклавши арешт на майно, порушили права позивача як заставодержателя та іпотекодержателя.

Ухвалою суду від 26 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, допущено ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" (далі - третя особа-1) та ТОВ "Факторингова компанія "Кванта" (далі - третя особа-2).

У судовому засіданні 04 червня 2014 року судом, відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України, здійснено заміну первинних відповідачів на належних, а саме первинного відповідача-1 - на відділ державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області (далі - відповідач-1), а первинного відповідача-2 - на управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач-2).

У ході судового розгляду справи представники позивача та третьої особи-1 підтримали позов та просили задовольнити його повністю, у тому числі з підстав, зазначених у письмових поясненнях по суті позову, поданих до суду через канцелярію 04 червня 2014 року.

Представники відповідачів у судове засідання 04 червня 2014 року не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином. Поряд з цим, 04 червня 2014 року до суду через канцелярію від представника відповідача-2 надійшли письмові заперечення проти позову із проханням про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 04 червня 2014 року також не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа-2 повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 04 червня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідачів та третю особу-2 повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та третьою особою-1 24 листопада 2008 року укладено договір про відкриття кредитної лінії № ІВ386-МВ/08, за умовами якого позивач зобов'язався відкрити третій особі-1 мультивалютну відновлювану кредитну лінію та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надавати третій особі-1 кредит.

З метою виконання умов договору № ІВ386-МВ/08, 02 березня 2009 року між позивачем та третьою особою-1 укладено іпотечний договір № 91/09, за умовами якого третя особа-1, у забезпечення виконання зобов'язання за договором № ІВ386-МВ/08, зобов'язалась передати позивачу майно, а позивач - прийняти майно в іпотеку та набути право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами третьої особи-1.

Крім того, 31 березня 2009 року між позивачем та третьою особою-1 укладено договір застави рухомого майна № 169/09, за умовами якого третя особа-1, у забезпечення виконання зобов'язання за договором № ІВ386-МВ/08, зобов'язалась передати позивача рухоме майно, а позивач - прийняти таке майно та набути право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами третьої особи-1.

Як пояснила у ході судового розгляду справи представник позивача та підтвердив представник третьої особи-1, станом на час звернення позивача до суду з позовом зобов'язання за кредитним договором третьою особою-1 не виконано.

У подальшому, 22 липня 2013 року головним державним виконавцем відповідача-1 прийнято оскаржувану постанову ВП № 38880003 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім того, 07 квітня 2014 року державним виконавцем відповідача-2 прийнято оскаржувану постанову ВП № 38843246 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 11, 12, ч.ч. 1, 2 ст. 14, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання. Відносини щодо рухомого майна, яке належить особі на праві господарського відання, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин щодо рухомого майна, яке належить особі на праві власності.

Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ст. 1, ч.ч. 6, 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 15, ст.ст. 17, 19, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 54 "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що державну реєстрацію іпотечного договору та договору застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна здійснено 10 березня та 07 квітня 2009 року відповідно, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22 квітня 2014 року № 44050767, тобто до прийняття Господарським судом Херсонської області рішення, на виконання якого ним видано наказ від 07 травня 2013 року № 5024/1686/2012 та на підставі яких відкрито виконавчі провадження ВП № 38880003 та ВП № 38843246.

Викладені положення та обставини, за переконанням суду, свідчать про протиправність звернення відповідачами стягнення на майно третьої особи-1, що є предметом іпотеки та застави, зареєстрованих у встановленому законом порядку до прийняття судом рішення про стягнення із третьої особи-1 коштів.

Аналогічна позиція міститься в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі № 2а-16162/12/2670.

Стосовно процесуального строку для звернення позивача до суду з позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, абзацу 1 ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 100, ч. 1 ст. 102, ч.ч. 1, 2 ст. 181 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладені положення та зважаючи, що про прийняття оскаржуваних постанов позивач, який не є стороною виконавчих проваджень, дізнався 22 квітня 2014 року, а саме після отримання витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд прийшов до висновку про не пропущення позивачем встановленого КАС України строку для звернення до суду з позовом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, на яких законодавством покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, крім заперечень представника відповідача-2 проти позову, будь-яких доказів, у тому числі тих, що витребувані судом при відкритті провадження у справі, до суду не подали.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області та управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" та товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Кванта", про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представником позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 267 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийняту 22 липня 2013 року відділом державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області у рамках виконавчого провадження ВП № 38880003.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийняту 07 квітня 2014 року управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області у рамках виконавчого провадження ВП № 38843246.

4. Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області здійснити заходи для зняття арешту, накладеного відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятої 22 липня 2013 року відділом державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області у рамках виконавчого провадження ВП № 38880003.

5. Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області здійснити заходи для зняття арешту, накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятою 07 квітня 2014 року управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області у рамках виконавчого провадження ВП № 38843246.

6. Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області протягом десяти днів із дня набрання судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення щодо здійснення заходів для зняття арешту, накладеного відповідно до постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятої 22 липня 2013 року відділом державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області у рамках виконавчого провадження ВП № 38880003, та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийнятої 07 квітня 2014 року управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області у рамках виконавчого провадження ВП № 38843246.

7. Роз'яснити, що за наслідками розгляду звіту про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Копії постанови направити сторонам та третім особам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин