Ухвала суду № 39202104, 05.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 р. Справа № 9104/46354/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року по справі за позовом Приватного підприємства «Фірма «Ларекс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

03 червня 2010 року Приватне підприємство «Фірма «Ларекс» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001302321/0 від 24 липня 2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1114306,83грн. в тому числі 742871,22грн. - основного платежу та 371435,61грн. - штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0001292321/0 від 24 липня 2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7399008,50грн. в тому числі 4005096,00грн. обов'язкового платежу та 3393912,50грн. штрафних санкцій.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що дані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі акту №1674/23-209/35501798 від 14 липня 2009 року про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Фірма «Ларекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06 листопада 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 06 листопада 2007 року по 31 грудня 2008 року. Позивач по справі вважав, що висновок податкової інспекції є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам, оскільки з акту перевірки не вбачається в чому саме полягає порушення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова №0001302321/0 від 24 липня 2009 року та №0001292321/0 від 24 липня 2009 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що оскаржувана рішення прийняте судом першої інстанції із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 14 липня 2009 року Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова склавши акт перевірки №1674/23-209/35501798 встановила, що Приватним підприємством «Фірма «Ларекс» в порушення вимог ст.4 п.4.1 п.п.4.1.2, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, ст.16, ст.7 п.п.7.6.4 ст.1, п.п.1.22.1, ст.4 п.4.1 п.п.4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на суму 4005096,00 грн.

На підставі зазначеного акта, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001302321/0 від 24 липня 2009 року та №0001292321/0 від 24 липня 2009 року.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до Закону).

Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті : ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється. Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком ( 472-2005-п ), визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно із п.7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), - поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача погодитись не можна. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що не відповідають вимогам законодавства України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати постанову суду, залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження по справі.

Згідно вимог ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду, або провадження по справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження по справі якщо у разі смерті або оголошення установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Як вбачається з виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, запису №1 415 117 000 401 8706 від 06.04.2011 р. Приватне підприємство «Фірма «Ларекс» - припинило свою діяльність.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що провадження у справі №9104/46354/11 слід закрити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року - скасувати.

Враховуючи наведені обставини, керуючись ст.ст.157, 197, 198, ст.ст. 203, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі № 2а-4777/10/1370 - скасувати.

Апеляційне провадження по справі №9104/46354/11 - закрити.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Богаченко С.І.

Суддя Старунський Д.М.

Суддя Рибачук А.І.