Постанова № 39201919, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1242/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І. І.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Присівок Ю. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Перелюбського споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Перелюбського споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарські санкції у сумі 22087,34 грн. та пені в розмірі 1152,73 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 24.02.2014 р. по 26.02.2014 р. державним інспектором територіальної Державної інспекції з питань праці в Чернігівській області проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Перелюбському споживчому товаристві, за результатами якої складено акт № 25-12-029/0199, в якому зазначено, що відповідачем порушено норми статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі - Закон № 875), а саме: по підприємству не виконано нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів(а. с. 7-8).

В ході перевірки документів щодо персоніфікованого обліку, поданого підприємством в органи Пенсійного фонду України в Чернігівській області встановлено, що середньооблікова чисельність працівників у 2012 році становила 43 особи, у 2013 році -45 осіб, тобто відповідачем не виконано норматив працевлаштування інвалідів у 2012-2013 роках в кількості одного робочого місця.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 18 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р.№ 803-XII (далі - Закон № 803), що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Перелюбської сільської ради Корюківського району Чернігівської області від 25.04.2014 р. № 02-09/219, в якому зазначено, що на території Перелюбської сільської ради зареєстровано 14 інвалідів (а.с.21).

Також в матеріалах справи наявні письмові відмови інвалідів (а. с. 22-43) від працевлаштування у відповідача.

Натомість, як вбачає колегія суддів, вказані відмови датовані 2014 роком і не охоплюють період позовних вимог.

Крім того, у відповідності до листа Корюківського районного центру зайнятості від 31.03.2014 р. № 03/416 (а. с. 11) звітність відповідачем за спірний період за формою № 3-ПН не подавалася.

Колегія суддів на підставі аналізу наведених норм матеріального права та досліджених обставин справи дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 28 січня 2014 року (№21-476а13).

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Перелюбського споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Перелюбського споживчого товариства в дохід Державного бюджету України (розрахунковий рахунок: 31215230700235, банк отримувача: ГУ ДСКУ у Чернігівській області, МФО: 853592, код ЄДРПОУ: 37750065) адміністративно-господарські санкції у розмірі 22087, 34 грн. (двадцять дві тисячі вісімдесят сім гривень 34 коп.) та пеню у розмірі 1152, 73 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 73 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 10.06.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.