Рішення № 39201803, 02.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5712/14 02.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БКП»

до Малого приватного виробнично-комерційного підприємства фірма «Ріпекс»

про стягнення 147 030,03 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Лінкевич О.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.06.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 87 787,64 грн. основного боргу, 13 117,10 грн. пені, 50 процентів річних - 48 355,99 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 було порушено провадження у справі №910/5712/14, розгляд справи було призначено на 12.05.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 розгляд справи відкладено до 26.05.2014, а ухвалою від 26.05.2014 - до 02.06.2014.

02.06.2014 представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 87 787,64 грн. основного боргу, 13 693,39 грн. пені, 45 549,00 грн. 50% процентів річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

В судовому засіданні 02.06.2014 судом було розглянуто заяву позивача і прийнято вказану заяву до розгляду як заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та зменшення позовних вимог в частині стягнення відсотків, а розгляд справи здійснюється з урахуванням вимог позивача, викладених у вказаній заяві.

В судовому засіданні 02.06.2014 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням здійснених уточнень), просив суд позов задовольнити. Вимога позивача в частині стягнення 87 787,64 грн. основного боргу мотивована тим, що відповідачем всупереч умов договору купівлі - продажу № 36/2013 від 30.01.2013 не було здійснено в обумовлений строк оплату на вказану суму поставленого за видатковими накладними товару. Також, за прострочення оплати отриманого товару, позивачем з посиланням п. 4.2, 4.3 договору, заявлено до стягнення 13 693,39 грн. пені, 45 549,00 грн. 50 процентів річних.

Відповідач в судове засідання 02.06.2014 повторно представників не направив, причин неявки представника суд не повідомив про розгляд справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання повідомлявся належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений в своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача в судове засідання, не перешкоджає вирішенню справи по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2013 між позивачем - ТОВ «ТД «БКП», як продавцем, та відповідачем - Малим приватним виробнично-комерційним підприємством фірма «Ріпекс», як покупцем, укладено договір купівлі - продажу № 36/2013 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов?язався на протязі дії цього договору передати покупцю товари окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в накладних , які є невід?ємною частиною договору , а покупець зобов?язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1).

Умовами договору сторони погодили, що ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару (п. 1.2), покупець зобов?язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару після приймання зазначеної партії на складі продавця, протягом встановленого сторонами в накладній строку розрахунку; якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків у накладній не зазначений, покупець зобов?язаний провести повний розрахунок протягом 2 банківських днів з моменту приймання зазначеної партії на складі продавця (п. 2.2), у разі прострочення покупцем оплати товару, покупець сплачує продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення (п. 4.2), у разі якщо прострочення платежу триватиме більше 14 календарних днів, продавець має право, крім стягнення передбачених п. 4.2 суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пені, додатково стягнути з покупця 50 процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до видаткових накладних до договору, а саме: № ТД-0000091 від 30 січня 2013 року на суму 78 458 грн. 52коп.; № ТД-0000183 від 15 лютого 2013 року на суму 78 146 грн. 04 коп.; № ТД-0000212 від 19 лютого 2013 року на суму 26 040 грн. 00 коп.; № ТД-0000354 від 14 березня 2013 року на суму 52 080 грн. 00 коп.; №ТД-0000403 від 27 березня 2013 року на суму 52 001 грн. 88 коп.; видаткова накладна № ТД-0000463 від 05 квітня 2013 року на суму 52 080 грн. 00 коп.; № ТД-0000670 від 15 травня 2013 року на суму 52 080 грн. 00 коп.; № ТД-0000766 від 30 травня 2013 року на суму 52 080 грн. 00 коп.; № ТД-0000839 від 05 червня 2013 року на суму 52 080 грн. 00 коп.; № ТД-0001086 від 23 липня 2013 року на суму 53 147 грн. 64 коп.; № ТД-0001208 від 05 серпня 2013 року на суму 26 040 грн. 00 коп.; № ТД-0001176 від 12 серпня 2013 року на суму 13 020 грн. 00 коп.; № ТД-0001917 від 29 листопада 2013 року на суму 26 520 грн. 00 коп., які підписані представниками сторін та посвідчені печатками обох сторін, в період з 30.01.2013 по 29.11.2013 позивачем по договору було продано відповідачу, а останнім (в особі уповноважених представників за довіреностями суворої звітності (наявні в матеріалах справи)) прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 613 774,08 грн.

Згідно з платіжними дорученнями, а саме: № 1040 від 14.02.2013 на суму 72 000, 00 грн.; № 1069 від 14.02.2013 на суму 6 458, 52 грн.; № 1113 від 13.03.2013 на суму 52 000, 00 грн.; № 1136 від 27.03.2013 на суму 50 000, 00 грн.; № 1148 від 04.04.2013 на суму 54 266, 07 грн.; № 1197 від 15.05.2013 на суму 46 501, 88 грн.; № 1198 від 15.05.2013 на суму 5 500, 00 грн.; № 1211 від 30.05.2013 на суму 52 080, 00 грн.; № 1224 від 05.06.2013 на суму 52 079, 97 грн.; № 1274 від 22.07.2013 на суму 52 080, 00 грн.; № 1290 від 05.08.2013 на суму 23 000, 00 грн.; № 1305 від 12.08.2013 на суму 13 020, 00 грн.; № 1395 від 18.10.2013 на суму 2 000, 00 грн.; № 1040 від 08.11.2013 на суму 5 000, 00 грн.; № 1444 від 19.11.2013 на суму 25 000, 00 грн.; № 1460 від 28.11.2013 на суму 10 000, 00 грн.; № 1476 від 04.12.2013 на суму 5 000, 00 грн., відповідачем, в період з 14.02.2013 по 04.12.2013, було частково оплачено отриманий товар на суму 525 986, 44 грн.

Однак, як зазначав позивач у позовній заяві, заборгованість в сумі 87 787,64 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар за договором - погашена не була, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору було продано, а відповідачем придбано та прийнято (в особі уповноважених представників за довіреностями) без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 613 774,08 грн., що підтверджується видатковими накладними на вказану суму.

Як встановлено судом, видаткові накладні не містять строку розрахунку за поставлений товар, а тому в силу приписів п. 2.2 договору, відповідач зобов?язаний був оплатити придбаний товару у строк протягом 2 банківських днів з моменту приймання зазначеної партії на складі продавця.

Проте, відповідачем всупереч умов п. 2.2 договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 2 банківських днів з моменту приймання зазначеної партії на складі продавця) поставлений товар загалом на суму 613 774,08 грн., а лише здійснено його часткову оплату в сумі 525 986,44 грн., у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 87 787,64 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного виконання зобов?язання по оплаті придбаного товару за догвором, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 87 787,64 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 87 787,64 грн. за не оплачений у повному обсязі та у визначений строк товар - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення оплати отриманого товару, позивачем з посиланням на п. 4.2, 4.3 договору, заявлено до стягнення 13 693,39 грн. пені, 45 549,00 грн. 50 процентів річних (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч умов п. 2.2 договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 2 банківських днів з моменту приймання зазначеної партії на складі продавця) поставлений товар загалом на суму 613 774,08 грн., а лише здійснено його часткову оплату в сумі 525 986,44 грн., у зв?язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 87 787,64 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, п. 4.2, 4.3 договору є підставами для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов?язання, а саме - стягнення 50% процентів річних, розмір яких узгоджено сторонами в договорі і що не суперечить ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснивши перерахунок 50% річних, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 462,00 грн. відсотків річних, у зв'язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 44 462,00 грн.

Також, суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 500,00 грн. пені за прострочення виконання зобов?язання, у зв'язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 11 500,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 87 787,64 грн. основного боргу, 44 462,00 грн. відсотків річних, 11 500,00 грн. пені.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно присудженої до стягнення суми, виходячи з загальної суми уточнених позовних вимог. Також, позивачу, у зв?язку з уточненням позовних вимог, підлягає поверненню 44,61 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Малого приватного виробнично-комерційного підприємства фірма «Ріпекс» (код ЄДРПОУ 19476353; місцезнаходження: 04050 м.Київ, вул. Дегтярівська,6, кв. 160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БКП» (ЄДРПОУ 37245260, місцезнаходження: 04074 м. Київ, вул. Автозаводська, 2) основний борг в розмірі 87 787 (вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 64 коп., пені - 11 500 (одинадцять тисяч п?ятсот) грн. 00 коп., проценти річних - 44 462 (сорок чотири тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 00 коп., а також 2 874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн.. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БКП» (ЄДРПОУ 37245260, місцезнаходження: 04074 м. Київ, вул. Автозаводська, 2) з державного бюджету України 44 (сорок чотири) грн. 61 коп. судового збору.

5. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення - 06.06.2014.

Суддя Спичак О.М.