Ухвала суду № 39201615, 30.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1315/14 Справа № 419/8911/12 Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О. В. Доповідач - Кіктенко Л.М. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

30 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

Суддів: Деркач Н.М., Осіяна О.М.

при секретарі: Нікуліній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення відмовлено.

З таким рішенням не погодилось Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № DNU0G40000001511 від 15.11.2007 року ОСОБА_2 15.11.2007 року отримав кредит у розмірі 246187.50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.11.2027 року (а.с. 16-20).

Відповідно до умов зазначеного Договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 13.07.2012 року має заборгованість - 898124,60 грн., яка складається з наступного: 246187,50 грн. - заборгованість за кредитом; 310130,04 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 341807,06 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. (а.с. 6-7).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 15.11.2007 року уклали договір іпотеки № DNU0G40000001511, згідно з умовами якого, відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 45.30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 328250 грн. 00 коп. (а.с. 22-28).

Так згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 35 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до вимог п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою ст. ст. 9, 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Із системного аналізу положень ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» випливає, що всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги у тому разі, якщо іпотекодержатель прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. За таких обставин, якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Вимоги закону про направлення мешканцям письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення не стосується виселення мешканців на підставі рішення суду про зверненням стягнення на предмет іпотеки з одночасним виселенням мешканців, а стосується позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалене рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду та виселення підлягає виконанню у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на неналежне повідомлення банком відповідача про звернення стягнення та виселення.

Погодитися з таким висновком суду неможливо, враховуючи наступне.

Позивач надав суду першої інстанції копію реєстру поштових відправлень від 11 червня 2012 року, відповідно до якого, на адресу ОСОБА_2 було направлено рекомендований лист (а.с.11).

Відповідно до вимог п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, не з'ясував, чи необхідне направлення письмової вимоги мешканцям для їх виселення у конкретній справі, та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи спір, суди на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення вимог закону уваги не звернув, роз'яснень наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» не врахував, встановивши наявність, передбачених законом підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки дійшли передчасного висновку щодо відсутності таких підстав.

В обґрунтування належного повідомлення позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором позивач надав суду копію реєстру поштових відправлень від 11.06.2012 року, відповідно до якого, (пункт 65, штрих код № 4900094280228) на адресу ОСОБА_2 було направлено рекомендований лист (а.с. 11).!!!

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 58 ЦПК України закріплює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача, оскільки у справі відсутні дані про те, що він в добровільному порядку не звільняє спірне приміщення. Крім того, в позовній заяві (а.с.1-5), позивач прохав виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані, або проживають у квартирі, розташованій у АДРЕСА_2, конкретно не вказав, яких саме осіб необхідно виселити.

Керуючись ст.ст.209,303,307,309,316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNU0G40000001511 від 15.11.2007 року в сумі 898124грн.60 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом-246187грн.50 коп.; 310130 грн.04коп.- заборгованості по процентам за користування кредитом; 341807 грн.06 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов*язань за договором, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,30 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2007 року шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухоме майно у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 3326 грн.30 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про виселення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: