Ухвала суду № 39201549, 03.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р.Справа № 820/3260/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2014р. по справі № 820/3260/14

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова , Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс"

про визнання протиправними дій, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась суду з адміністративним позовом в якому просила: визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови надати подання управлінню Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова про повернення їй помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 26218,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на її користь помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 26218,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 р. позовні вимоги задоволено частково, а саме : стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 26.218 (двадцять шість тисяч двісті вісімнадцять) грн. в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідачі, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду в частині стягнути з Державного бюджету України на користь позивача помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 26218,00 грн. та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову в цій частині .

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі посилаються на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ЗУ "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та КАС України, та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі - продажу транспортного засобу №0052606055 від 14 серпня 2010 р. позивачем придбано у ТОВ «Автомобільний Дом «Соллі-Плюс» автомобіль MERSEDES-BENS S 500 L 4M, номер кузову НОМЕР_1, за ціною 1048720,00 грн.

Виконання договору купівлі - продажу підтверджується копією приймально - здавального акту від 14 серпня 2010 р.

Згідно копії квитанції №5831/з163 позивач сплатив суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 26218,00 грн.

Після сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 01 березня 2013 р. позивач звернувся із заявами до УПФУ в Московському районі м. Харкова про надання управлінню ДКСУ у Московському районі м. Харкова подання про повернення помилково сплаченого збору та до управління ДКСУ у Московському районі м. Харкова про повернення помилково сплаченого збору .

Листом від 04 березня 2013 р. орган казначейської служби за результатами розгляду заяви від 01 березня 2013 р. повідомив позивача про неможливість повернення помилково сплачених коштів (збору) з причин ненадходження подання від УПФУ в Московському районі м. Харкова .

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 помилково сплаченого збору обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Тобто, відповідно до вказаного Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 р. платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 р. № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи, що Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено сплату збору при придбанні автомобіля, а сплата даного збору передбачена лише при його відчуженні, позивач безпідставно, тобто помилково, сплатив суму вказаного збору.

Відповідно до п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за N 1000/7288, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 р. N 119, зі змінами (далі - План рахунків), шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, що не мають рахунків у банках, може здійснюватись у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, вказані у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Відповідно до п. 5. Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 р. № 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 р. за № 1000/7288, чинного на момент виникнення спірних відносин, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Приписи аналогічного змісту містяться у п.п. 3-5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 N 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за № 1650/24182, який набрав чинності 15 жовтня 2013 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач здійснено передбачені вказаними Порядками дії, проте отримано відмову у поверненні помилково сплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Судовим розглядом встановлено, що 10 грудня 2013 р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом ОСОБА_1 до управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів.

В рішенні Верховного Суду України по цій справі зазначено, що юридичні та фізичні особи при здійсненні операцій з придбання легкового автомобіля не є платниками збору у розумінні статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Аналогічна позиція міститься також постанові Верховного Суду України від 26 лютого 2013 р. по справі № 21-29а13.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 помилково сплаченого збору обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми помилково сплаченого збору, а тому в позовні вимоги частині визнання дій протиправними не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2014р. по справі № 820/3260/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.