Ухвала суду № 39198585, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/800/60622/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Руденко А.М.

за участю представника позивача - Южбабенка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013

та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2013

у справі № 821/218/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг» звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08.01.2013 № 0000062200, № 0000072200, № 0000082200, № 0000092200, № 0000102200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013, позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 № 0000062200, № 0000072200, № 0000082200, № 0000102200; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000092200 від 08.01.2013 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 116 123 грн. та визначення штрафних санкцій в розмірі 58 062 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агрохолдинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, складено акт № 2930/22-1/32809496 від 12.12.2012, в якому зафіксовано порушення п. п. 137.1, 137.4 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, зокрема, за ІІ-IV квартали 2011 року у сумі 767 946 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та занижено суму податку на додану вартість за вересень 2012 року в розмірі 146 991 грн.; п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 80 267 грн., в т.ч.: за вересень 2011 року на суму 18 931 грн. (завищення), за жовтень 2011 року на суму 7 533 грн. (завищення), за листопад 2011 року на суму 37 529 грн. (завищення), за травень 2012 року на суму 69 805 грн. (завищення), за червень 2012 року на суму 50 729 грн. (заниження).

На підставі результатів вказаної перевірки, 08.01.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000062200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 767 946 грн.;

- № 0000072200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 31 705 грн., в т.ч.: 25 364 грн. основного платежу та 6 341 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000082200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 220 486,50 грн., в т.ч.: 146 991 грн. основного платежу та 73 495,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000092200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень-листопад 2011 року, травень 2012 року на 133 798 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 66 899 грн.;

- № 0000102200 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року на 50 729 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про виявлені порушення, які полягають у тому, що позивач у податковій звітності задокументував безтоварні операції з продажу та придбання товарів у ТОВ «Фабрика продовольчих товарів», ТОВ «Укрзерногруп», фірми «Агро-Люкс» та ПП «Берс Агро», а тому придбання таких товарів не може бути підставою для відображення їх у податковому обліку та звітності. Крім того, для декларування витрат платник податку зобов'язаний використовувати належним чином складені бухгалтерські документи, наявність порушень у вигляді відсутності підпису посадових осіб постачальника є істотною перешкодою для включення цього документу до витрат за господарською операцією із ТОВ «Світ гранул»; до складу податкового кредиту включені операції з придбання товарів (послуг) на підставі податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що стосується ПДВ від ПП «Агропром Рута», ТОВ «Світ Гранул», ТОВ «УНМАК»; у видатковій накладній від 19.09.2012 № 102 на загальну суму 136 530 грн. у тому числі ПДВ 22 755 грн., складена ТОВ «Світ гранул» відсутній підпис директора постачальника та особи, що відвантажила товар; реалізація товарів неплатникам податку на прибуток за цінами, меншими ніж звичайні.

В судовому порядку встановлено що видаткова накладна № 102 від 19.09.2012 має всі належні підписи посадових осіб постачальника.

Факт виконання господарських операцій в спірному періоді між позивачем та вищепереліченими контрагентами судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, бухгалтерською довідкою.

Згідно контракту за № 1103-1/2010 від 29.03.2010 з додатковими угодами, позивач здійснював експорт висівок гранульованих підприємству «VESMA» (USA), яке не є платником податку на прибуток.

Для визначення звичайної ціни товару по цій операції перевіркою використана інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними товарами) у співставних умовах поставки. За даними проведеного аналізу умов договорів на ринку ідентичних товарів України та світовому ринку, згідно даних інформацій, які надійшли від бірж, враховано кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для таких операцій. При перевірці застосування звичайних цін було порівняно ціни визначені контрактом з цінами, які наведені на сайті АПК інформ (www.apk-inform.com.ru). За результатами аналізу кожної партії поставки товарів податковим органом встановлено заниження доходу на суму 2 654 136 грн. у зв'язку з продажем товарів за цінами меншими ніж звичайні.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим пунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 39.14 ст. 39 Податкового кодексу України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем на адресу позивача запит про обґрунтування рівня договірних цін не направлявся.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно визначили звичайну ціну на підставі укладеного контракту № 1103-1/2010 від 29.03.2010, оскільки інформація на сайті АПК інформ (www.apk-inform.com.ru) не є статистичним документом у відповідності до вимог Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не може бути підставою для визначення звичайної ціни.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у своїй господарській діяльності, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зазначити, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, за результатами фактично здійснених господарських операцій, що в даному випадку встановлено судами обох інстанцій.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний