Ухвала суду № 39198393, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/800/52195/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року

у справі № 2а/0470/4011/12

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ерлан»

до Дніпропетровської митниці Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Ерлан» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування податкових повідомлень форми «Р».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 року у справі № 2а/0470/4011/12 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 20.03.2012 року № 57, № 58.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки стану дотримання ПАТ «Ерлан» законодавства України з питань митної справи при митному оформленні бананового пюре, митним органом складено акт від 20.02.2012 року № Н16/11/110000000/24616119, яким встановлено порушення податкового законодавства України в частині застосування невірних ставок ввізного мита внаслідок неправильної класифікації бананового пюре, митне оформлення якого було здійснено за ВМД № 110000012/2011/222332 від 05.08.2011 року та № 110000012/2011/222334 від 05.08.2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення форми «Р» від 20.03.2012 року № 57, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 39 647, 15 грн. та податкове повідомлення форми «Р» від 20.03.2012 року № 58, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 7 929, 42 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були порушені вимоги податкового законодавства України в частині застосування невірних ставок ввізного мита внаслідок неправильної класифікації бананового пюре.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки митні органи, приймаючи вантажно-митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Правові засади застосування ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України, регулюються Законом України «Про Митний тариф України», приписами якого визначено, що митний тариф України - це систематизований згідно з УКТЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Класифікація товарів за УКТЗЕД - це віднесення товарів до певного класу із цифровим позначенням (кодом), від якого залежить оподаткування товару, а також надання необхідних пільг, преференцій, якщо вони передбачені законодавством.

Відповідно до Наказу Держмитслужби України №314 «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення, та здійснення митного контролю. При цьому у п.17 розділу ІІІ Порядку вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами). Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.

Статтею 313 Митного кодексу України встановлено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян.

Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

Обов'язки декларанта передбачені ст. 88 Митного кодексу України, відповідно до якого декларант не визначає код товару, він лише заявляє (декларує) його у вантажно-митній декларації. А митний орган самостійно класифікує товар, визначає суму мита та податку на додану вартість, що підлягають сплаті декларантом.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови існування обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що митним органом на підставі відомостей, наведених у контракті та товарно-супровідних документів на партію імпортованого пюре з бананів було прийнято рішення про визначення коду товару «бананове пюре» виробництва компанії «PASSINA Products B.V.» (Нідерланди) за кодом товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД 2007995710.

Таким чином, позивач сплатив ввізне мито та ПДВ за кодом товарної номенклатури, визначеним митним органом за наслідками здійснення правового аналізу та оцінки поданих позивачем як декларантом документів.

Доказів подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митному органу при декларуванні товару відповідачем не надано. Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів на підтвердження того, що виявлені помилки у класифікації спірного товару були наслідком саме протиправних дій імпортера (позивача).

Таким чином, у разі якщо під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні, відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених вантажно-митних декларацій, у тому числі і правильність коду товару, в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Таким чином, судом апеляційної інстанції зроблений правильний висновок про неправомірність прийнятих податкових повідомлень форми «Р».

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалене законне і обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 року у справі № 2а/0470/4011/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук