Постанова № 39198285, 13.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

13 червня 2014 року № 826/5179/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Шейко Т.І., Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особаДержавної пенітенціарної служби України ОСОБА_2, Державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" прозобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної пенітенціарної служби України (далі також - відповідач), третя особа - ОСОБА_2, Державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" про зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" та розірвати контракт (трудовий договір), укладений з ним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.05.2014 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 10.06.2014 року, позивач не прибув, ним подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, прибув представник відповідача. З урахуванням вимог частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з не прибуттям позивача та відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розглядати справу в письмовому провадженні.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що ОСОБА_2, який є директором державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103) обмежує права позивача як працівника на вказаному підприємстві, зокрема: не забезпечив позивача необхідними для роботи засобами, не виплачував своєчасно заробітну плату та не відшкодував витрати на відрядження тощо. З огляду на наведене, позивач вважає за необхідне зобов'язати відповідача розірвати трудовий договір (контракт) з ОСОБА_2

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях. Відповідач зазначає, що спірні правовідносини не є публічно-правовими та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_2 проти позову також заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях. Так, він зазначав про те, що доводи позивача є необґрунтованими, позивач не виконує покладені на нього трудові обов'язки та не з'являється на робочому місці, в підтвердження чого надав відповідні акти відсутності працівника на робочому місці за грудень 2013 року.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є юрисконсультом державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)", згідно наказу №113 від 17.05.2013 року.

Як вбачається з Довідки №14 Новобузького РУЮ Миколаївської області від 17.08.2012 року №01.06-951 було виявлено порушення трудового законодавства, а саме: юридичною службою не ведеться облік актів законодавства юридичною службою. У той же час, вини ОСОБА_2 як директора Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" не було виявлено.

Довідкою №13 від 09.08.2013 року №01-09/989 Новобузького РУЮ Миколаївської області встановлено порушення - не здійснено передплату офіційних видань МЮУ.

Згідно листа ТДІзПП у Миколаївській області від 10.01.2014 року №11-731-20 було виявлено кілька порушень трудового законодавства з боку Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)", зокрема, на підприємстві при прийнятті позивача на роботу не заведено особову картку типової форми № П-2, не дотримано вимог щодо заповнення табелю обліку робочого часу, не здійснено виплату витрат на відрядження. У той же час, з вказаного листа вбачається, що зазначені правопорушення вже усунуто.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При чому, суб'єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на порушення його трудових прав керівником Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" ОСОБА_2

Втім, позивачем не надано доказів, що вказані порушення мають публічно-правовий характер, або доказів того, що відповідач - Державна пенітенціарна служба України відносно позивача здійснює владні управлінські функції, що є обов'язковою ознакою справи адміністративної юрисдикції.

Також позивачем не надано доказів того, що своїми діями відповідач порушив права позивача або інтереси в галузі публічно-правових відносин, що є також невід'ємною складовою у справі адміністративної юрисдикції.

Відтак, судом не встановлено наявності порушеного права Позивача у публічно-правових відносинах, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі Позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ухвали від 19.03.2014 р. Новобузького районного суду Миколаївської області відкрито провадження у справі №481/253/14-ц провадження №2/481/267/2014 за позовом ОСОБА_1 до Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№103) та Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" про визнання недійсним наказу та поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії з метою створення належних умов праці та з метою виплати заробітної плати.

Крім того, як вбачається зі ст. 21 Кодексу законів про працю України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як вбачається з розділу 5 контракту №23 від 10.09.2013 року, укладеного між Державною пенітенціарною службою України та громадянином ОСОБА_2, контракт не містить підстав для його розірвання в односторонньому порядку внаслідок зобов'язання судом однієї зі сторін вчинити дії, спрямовані на його розірвання.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання звільнити ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області (№ 103)" та розірвати контракт (трудовий договір), укладений з ним - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.О. Маруліна

Судді Р.О. Арсірій

Т.І. Шейко