Постанова № 39198278, 11.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2014 року 16:33 № 826/3166/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Шереметьєвій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Патріа Нова"доДержавної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області проскасування податкових повідомлень-рішень №0004992201, №0005002201 від 06.11.2013 року, визнання протиправними дій, за участі: представника позивача Чехонадського А.О.

представника відповідача Васійчука С.І.

В судовому засіданні 11.06.2014 року на підставі частини третьої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено і підписано 13.06.2014 р.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріа Нова" (далі також - позивач, ТОВ "Патріа Нова") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернівцях ГУ Міндоходів у Чернівецькій області) про скасування податкових повідомлень-рішень №0004992201, №0005002201 від 06.11.2013 року, визнання протиправними дій з проведення перевірки, оформленої актом від 22.10.2013 року № 1389/24-12-22-01/33466013 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Патріа Нова" з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Розвага» за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2014 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2014 року зупинено провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої 156 Кодексу адміністративного судочинства України до отримання результатів на виконання судового доручення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2014 року поновлено провадження у справі та продовжено розгляд справи у судовому засіданні.

В судове засідання 11.06.2014 року сторони прибули.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що ДПІ у м. Чернівцях ГУ Міндоходів у Чернівецькій області на підставі хибних висновків акту перевірки від 22.10.2013 року № 1389/24-12-22-01/33466013 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. В підтвердження своїх доводів позивач зазначав, що господарські операції за правочином, укладеним з ТОВ "Розвага" мали реальний характер та ділову мету, що підтверджується первинними документами, доданими до позовної заяви.

Крім того позивач зазначав, що відповідачем протиправно складений акт перевірки від 22.10.2013 № 1389/24-12-22-01/33466013, оскільки перевіряючих не було допущено до проведення перевірки, внаслідок чого позивач просить суд визнати дії відповідача зі складання акту перевірки протиправними.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки від 22.10.2013 року №1389/24-12-22-01/33466013 та, відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. В підтвердження своїх доводів посилається на відсутність належним чином оформлених документів, які підтверджують реальне надання послуг позивачу від ТОВ "Розвага".

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріа Нова" зареєстровано як платника податку на додану вартість з 07.04.2005 року (індивідуальний податковий номер 34660124126), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість №33041663.

Видами діяльності ТОВ "Патріа Нова" за КВЕД є: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 73.11 Рекламні агентства; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Патріа Нова" з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ "Розвага" за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року та складено акт перевірки від 22.10.2013 року №1389/24-12-22-01/33466013.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ "Патріа Нова":

(1) п. 198.6 ст.198. п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 170 180 грн., у тому числі за липень 2013 року в сумі 10 077 грн., за серпень 2013 року в сумі 160 103 грн., та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2013 року на суму 177 141 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 06.11.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

(1) №0005002201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 177 141,00 грн.

(2) №0004992201, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 212 725,00 грн., з яких 170 180,00 грн. за основним платежем та 42 545 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач оскаржив вищевказані рішення за процедурою адміністративного оскарження, проте рішеннями: (1) Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 04.12.2013 року №955/10/24-00-10-02-08 про результати розгляду первинної скарги та (2) Міністерства доходів і зборів України від 14.02.2014 року №2969/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, скарги позивача були залишені без задоволення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на встановлення факту здійснення операцій між позивачем та ТОВ "Розвага" з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Висновки податкового органу ґрунтуються на поясненнях інших орендарів приміщень в ТРЦ "Екватор" за адресою: АДРЕСА_1 (який перебуває у володінні позивача), зокрема, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, які повідомили, що договори оренди укладали безпосередньо з позивачем. Жодних правовідносин з ТОВ "Розвага" вказані особи не мали.

Позивач посилається в підтвердження факту реальності господарської операції з ТОВ "Розвага" на Довідку ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.10.2013 року №1592/26-55-22-07/35310180 "Про результати зустрічної звірки ТОВ «Розвага» щодо документального твердження господарських відносин з ТОВ «Патріа Нова», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 року. Вказаною довідкою встановлено відсутність порушень у податковому обліку за липень 2013 року.

Втім, з довідки не вбачається, що податковим органом перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Розвага". Податковим органом у довідці також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачем витрат на користь ТОВ "Розвага" з його господарською діяльністю.

У той же час, позивачем не було надано доказів на спростування доводів, викладених в акті перевірки, зокрема не було надано доказів надання послуг з пошуку орендаторів, копій договорів, укладених між позивачем як орендодавцем та орендарями, за участі ТОВ "Розвага". З наданих позивачем актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не вбачається , які конкретно послуги були надані, а лише вказано у графі "зміст і обсяг господарської операції" - "Послуги з пошуку потенційних орендарів", тобто без зазначення фактичного змісту і обсягу господарської операції.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При з'ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ "Розвага", судом встановлено наступне.

04.02.2013 року між ТОВ "Розвага" (Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено договір про надання послуг №ПН/Р-2013, предметом якого є надання Виконавцем послуг з пошуку потенційних орендарів з метою укладання з ними договорів оренди з Замовником для розміщення їх в торгівельно-розважальному комплексі.

Пунктами 2.1. та 3.1. договору встановлено, що виконавець приймає на себе зобов'язання: постійно інформувати Замовника про результати пошуку, та надавати необхідну інформацію про орендарів. Вартість послуг Виконавця становить 2 100 000,00 гривень в т.ч. ПДВ.

Сторонами договору було підписано акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) №9108547284 від 31.05.2013 року на суму 20 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3350,00 грн.), та №910927051 від 31.07.2013 року на суму 6200,00 грн. ;в т.ч. ПДВ 1033,33 грн.).

Позивачем було перераховано кошти згідно договору за платіжними дорученнями: №1606753 на суму 270 000,00 від 18.04.2013 року; №1727954 на суму 312 000,00 грн. від 17.07.2013 року; №1590872 на суму 406 051,0 грн. від 19.03.2013 року; №1727954 на суму 612 000,00 грн. від 17.07.2013 року; №1727955 на суму 795 876,00 грн. від 17.07.2013 грн.

Втім, позивачем не було надано жодного доказу використання зазначених послуг у господарській діяльності позивача (укладених договорів оренди, договорів про наміри тощо), внаслідок чого суд приходить до висновку, що вказані послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень №0004992201, №0005002201 від 06.11.2013 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки суд зазначає наступне.

Так, Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 4 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Крім того, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, платник податків вправі надати свої заперечення до відповідного акту, що можуть бути в подальшому враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок, відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб з проведення перевірки, не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року № 21-237а13 та відповідно до частини першої ст.244-2 КАС України є обов`язковою для врахування в судовій практиці.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій з проведення перевірки, оформленої актом від 22.10.2013 № 1389/24-12-22-01/33466013 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Патріа Нова" з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Розвага» за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року.

В процесі розгляду справи позивачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, позивачем також не надано.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Зважаючи на те, що позов не підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з позивача 4092,27 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріа Нова» відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа Нова" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4092 гривні 27 коп.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна