Ухвала суду № 39198108, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року м. Київ К/9991/46509/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 р.

у справі № 2а-18238/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Доступний платіж»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Доступний платіж» (далі - позивач, ТОВ «Доступний платіж») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. № 0000272201 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 625 000 грн. за основним платежем та у розмірі 156 250 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0000272201 від 18.07.2011 р. в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 625 000 грн. за основним платежем та у розмірі 156 250 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.06.2011 р. по 29.06.2011 р. на підставі направлень від 22.06.2011 р. № 919/22-1, № 920/22-1, № 921/22-1, посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 21.06.2011 р. № 2397 та згідно заяви 8-ОПП від 19.07.2010 р., була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Доступний платіж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.09.2006 р. по 22.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 04.07.2011 р. № 7780/22-01/34617388 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 626 737 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.07.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000272201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 883 421 грн., з яких 626 737 грн. - за основним платежем та 156 684 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки № 7780/22-01/34617388 від 04.07.2011 р., підставами для збільшення позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про заниження ТОВ «Доступний платіж» податку на прибуток за період, що перевірявся, оскільки останнім не включено до складу валових доходів суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді внеску до статутного фонду підприємства засновником - ОСОБА_4 у розмірі 2 500 000 грн., яка залишилась не повернутою засновнику.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Безповоротна фінансова допомога, як визначено підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Таким чином, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що грошові внески, передані засновником до статутного фонду товариства, що стали власністю товариства, не є безповоротною фінансовою допомогою, а тому у позивача відсутнє зобов'язання щодо повернення суми внеску засновника, оскільки між ними (ТОВ «Доступний платіж» та засновником - ОСОБА_4) відсутні господарські відносини, проте наявні відносини корпоративні, тобто внесення коштів до статутного капіталу товариства в обмін на отримання корпоративних прав управління суб'єктом господарювання у відповідності до положень його статуту.

Згідно положень статті 111 Цивільного кодексу України, право на отримання активів у учасника товариства виникає лише після задоволення вимог кредиторів (в останню чергу) і лише за умови наявності таких активів після виконання зобов'язань щодо задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, згідно даних балансу позивача, у нього відсутні будь-які активи.

Крім того, позивач не зобов'язаний включити до складу валового доходу вартість майна статутного фонду, що залишилось неповернутим у процесі ліквідації.

З урахуванням зазначеного та виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 р. у справі № 2а-18238/11/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко