Ухвала суду № 39197297, 27.05.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 травня 2014 року Справа № 910/9477/13

Вищий господарський суд України у складі:

головуючого судді:Вовка І.В.,суддів:Грека Б.М., Добролюбової Т.В., Селіваненка В.П., Черкащенка М.М.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 31.03.2014у справі№ 910/9477/13за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф"додочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед"провизнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2013 у справі № 910/9477/13 позов задоволено: визнано недійсним договір оперативного лізингу від 01.05.2010 № 01 05/10, укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" і дочірнім підприємством "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед", та додатки № 1 і № 2 до нього.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014, рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 у справі № 910/9477/13, скасовано повністю, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2014 у справі № 910/9477/13, в якій заявник просить скасувати вказану постанову Вищого господарського суду України.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2014 у справі № 17/5005/5996/2011, від 28.03.2011 у справі № 16/191 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах щодо визнання недійсним договору лізингу в зв'язку з невідповідністю предмету договору вимогам законодавства.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 910/9477/13 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

В постанові від 31.03.2014 у справі № 910/9477/13, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав визнання недійсним договору оперативного лізингу з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки сторонами погоджено всі істотні умови спірного договору, в тому числі і його предмет; предметом спірного договору є об'єкти, що відносяться до основних фондів; лізингоодержувач (позивач) виконував спірний договір лізингу належним чином майже два роки.

Водночас, з постанов від 25.02.2014 у справі № 17/5005/5996/2011, від 28.03.2011 у справі № 16/191, на які заявник посилається, вбачається, що Вищий господарський суд України зазначив про обґрунтованість позовів щодо визнання недійсними договорів лізингу. Вказаних висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що:

- зміст спірного договору щодо такої істотної умови як предмет договору не відповідає вимогам закону, оскільки зазначені у спірному договорі фінансового лізингу відомості про баштовий кран не є індивідуальними ознаками предмету договору, а характеризують лише загальні технічні показники даного типу кранів, які виготовлені невідомим заводом-виробником (справа № 16/191);

- на момент укладення сторонами спірної лізингової угоди лізингодавець не набув права власності на предмет лізингу (два баштові крани), а її зміст щодо такої істотної умови як предмет договору фінансового лізингу суперечить закону, оскільки в договорі не вказано зазначених в технічних паспортах індивідуальних ознак переданих кранів (справа № 17/5005/5996/2011).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" у допуску справи № 910/9477/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:І.ВовкСудді:Б.Грек Т.Добролюбова В.Селіваненко М.Черкащенко