Ухвала суду № 39197246, 12.06.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року,

встановила:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 грудня 2012 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто суму боргу в розмірі 1 699 671, 51 грн. та судові витрати в розмірі 3219 грн.

У травні 2013 року старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ( надалі - ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2013 року у задоволенні подання відмовлено.

У лютому 2014 р. державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Метлушенко В.І. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2013 року у справі № 2610/13018/2012 та за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року у даній справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2013 року (справа № 2610/13018/2012) та за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року.

В апеляційній скарзі представник боржника ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 14 лютого 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця.

Свої доводи мотивує тим, що ні в оскаржуваній ухвалі, ні в поданні державного виконавця не наведено жодного конкретного факту ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями. Остання не допускала жодних свідомих діянь, направлених на ухилення від виконання судового рішення при відсутності будь-яких перешкод для такого виконання. Єдиним джерелом доходу боржника є заробітна плата, яку вона отримує в ТОВ «ЛЮКС А». Відрахування з заробітку проводяться у розмірі 20% доходу, належного боржнику, та за період з червня 2013 р. по квітень 2014 р. становлять 3 731,70 грн. Інших можливостей та засобів для погашення боргу вона не має.

Також зазначив, що подання державного виконавця винесено в рамках двох різних виконавчих проваджень №34342089 та №37496738, доказів об'єднання яких в одне зведене провадження матеріали справи не містять. За відсутності таких відомостей державний виконавець не мав права звертатись до суду з єдиним спільним поданням в рамках двох різних виконавчих проваджень.

Суд першої інстанції не перевірив, чи усі можливі способи виконання рішення були вжиті державним виконавцем.

Постанова про звернення стягнення на заробітну плату була винесена лише у виконавчому провадженні №34342089. Жодних постанов про звернення стягнення на заробітну плату у виконавчому провадженні №37496738 державним виконавцем винесено не було.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не переконався, чи повноважною особою внесено подання. Постановивши в ухвалі про відкриття провадження у справі про виклик державного виконавця в судове засідання, за наслідками такої неявки суд повинен був відмовити в задоволенні подання.

Постановивши за результатами розгляду подання державного виконавця ухвалу, суд виніс судове рішення неналежного виду.

В письмовому запереченні на апеляційну скаргу представник стягувача ОСОБА_5 з урахуванням того, що наявні матеріали справи та виконавчого провадження свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями, які набрали законної сили та виконуються в поряду, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а вжиті державним виконавцем заходи, спрямовані на виконання рішення суду, не досягли бажаного результату, просить відхилити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

З письмовими запереченнями на апеляційну скаргу звернувся також державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Метлушенко В.І.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники стягувача ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Звертаючись до суду з даним поданням, старший державний виконавець посилався на ті підстави, що у ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києвіна виконанні перебувають два виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за судовими рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2012 р. та від 05.04.2013 р. на загальну суму 1 809 922,75 грн. Постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №34342089, ВП №374967738 були винесені державним виконавцем 03.10.2012 р. та 13.04.2013 р. Протягом строку для добровільного виконання судових рішень останні боржником виконані не були. Сплачуючи раз у місяць по 260 грн. з своєї офіційної заробітної плати боржник усіма можливими способами ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями.

Задовольняючи подання старшого державного виконавця та обмежуючи боржника у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання судового рішення.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є передчасним, оскільки матеріали справи не містять доказів, що державний виконавець вчинив всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.180).

Доказів вчинення дій, спрямованих на виявлення та реалізацію майна боржника, що знаходиться за місцем її проживання та реєстрації, матеріали справи не місять.

Також суду не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, зокрема, що за час виконання судового рішення боржник виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця, або доказів, які дають підстави вважати, що боржник має намір ухилитися від виконання рішення суду шляхом залишення території України.

Крім цього, подання державного виконавця винесено в рамках двох різних виконавчих проваджень, доказів об'єднання яких в одне зведене виконавче провадження матеріали справи не містять.

У випадку заміни державного виконавця після відкриття виконавчого провадження до подання мають бути додані документи, які підтверджують, що з поданням до суду звернувся саме той державний виконавець, який здійснює виконання за конкретним виконавчим документом.

Доказів того, що судом було здійснено перевірку, чи повноважною особою воно подано, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, обмеження у праві виїзду за кордон було застосовано судом передчасно, без належного з'ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці.

Доводи апеляційної скарги щодо постановлення судового рішення неналежного виду та наявності підстав для відмови в задоволенні даного подання за наслідками неявки державного виконавця в судове засідання, враховуючи що явку останнього не було визнано судом обов'язковою, є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Відповідно до ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. 307, 312-315,317 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: