Рішення № 39196837, 21.05.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 травня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - Боднар О.В.

суддів - Кеміня М.П.. Джуги С.Д.

при секретарі - Гаврилко В.С.

з участю - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_4, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 грудня 2013 року справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому посилаючись на невиконання останньою умов кредитного договору від 28 квітня 2005 року, просило стягнути заборгованість станом на 31 липня 2013 року в сумі 22 440,89 грн. (в т.ч. 6 071,66 грн. - заборгованість за кредитом, 16 369,23 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10 грудня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_4 з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 28 квітня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 шляхом приєднання був укладений Договір № SAMDN03000002432450 про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 1 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п.1.1 Договору строк дії картки два роки.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що договір діє протягом необмеженого періоду часу, за винятком п.9.4 Договору, з моменту внесення клієнтом грошових коштів на картковий рахунок.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що договір може бути розірвано на підставі заяви клієнта або банком, письмово повідомивши про це клієнта. Оскільки від відповідачки як клієнта за умовами вказаного договору заяви такого змісту не поступало, то договірні відносини між сторонами тривали.

Відповідно до п.5.2. Договору банк має право в односторонньому порядку, без попереднього повідомлення клієнта встановити на платіжну карту кредитний ліміт у валюті карти, з подальшою зміною його розміру відповідно до кредитної історії. Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_4, збільшення кредитного ліміту до суми 7 000,00 грн. здійснено банком 13 червня 2008 року (а.с. 89).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 31 липня 2013 року в зв'язку з несплатою кредиту та відсотків за користування кредитом, у відповідачки виникла заборгованість у розмірі 22 440,89 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 6 071,66 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 16 369,23 грн., яку позивач просив стягнути на користь банку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що відповідачкою виконано не було.

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив з факту наявності заборгованості відповідачки перед банком.

Проте, апеляційним судом, на підставі наданої представником ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 виписки по кредиту ОСОБА_4 за період з 25 травня 2005 року по 31 березня 2014 року встановлено, що поповнення карткового рахунку останній раз здійснено відповідачкою 18 грудня 2009 року. Будь-яких інших платежів після цієї дати з погашення кредиту та відсотків за користування кредитом відповідачка не здійснювала (а.с. 82-101). Строк дії картки закінчився 29 квітня 2007 року. Відомості щодо отримання ОСОБА_4 іншої кредитної картки в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 19 березня 2014 року (по справі № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст..261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Таким чином, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» про порушення свого права, у зв'язку з неповерненням ОСОБА_4 кредиту та відсотків за користування кредитом, довідався ще 18 грудня 2009 року, а до суду з даним позовом звернувся 05 вересня 2013 року, що вказує на пропуск ним встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

У суді першої інстанції представник відповідачки подав письмову заяву про застосування позовної давності (а.с. 29).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, відповідно до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» у зв'язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 грудня 2013 року - скасувати.

У позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

С у д д і :

Джуга С.Д. Боднар О.В. Кемінь М.П.