Постанова № 39196739, 13.06.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1330/14

13 червня 2014 р. 12год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Нор У.М. (головуючий), суддів Шарапи В.М. , Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Самойлова С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3доДержавної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій.

Зі змісту заявлених вимог вбачається, що позивач просить суд визнати дії Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24.05.2013 року у справі №572/199/13-ц незаконними та зобов'язати здійснити дії щодо виконання зазначеного судового рішення. Зокрема, зобов'язати Державну казначейську службу України відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» нарахувати та виплатити компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 22.04.2014 року. Крім того, просить суд стягнути з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди.

Просить суд, у відповідності до ч.1 ст.267 КАС України зобов'язати Державну казначейську службу України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

На обґрунтування позову зазначає, що Сарненським районним судом Рівненської області прийнято постанову по справі №572/199/13-ц, якою з Державної казначейської служби України стягнуто шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь на її 20000,00 грн. моральної шкоди. На виконання вказаного рішення 05.09.2013 року Сарненським районним судом Рівненської області видано відповідний виконавчий лист. 11 грудня 2013 року позивач звернулася до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області із заявою про виконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24.05.2013 року.

13 січня 2014 року перелік наданих позивачем документів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Рівненській області направлені на виконання до Державної казначейської служби України.

Разом з тим, листом Державної казначейської служби України від 28.04.2014 року №5-13/4334-10254 позивача повідомлено, про те, що стягнення коштів за зазначеним вище виконавчим листом не підлягає під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Також повідомлено, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не встановлено строку виконання судових рішень щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди за рахунок коштів державного бюджету та не передбачено виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних.

Будучи не згідною з діями Державної казначейської служби України позивач звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснив суду, що твердження Державної казначейської служби України викладені в листі від 28.04.2014 року №5-13/4334-10254 є безпідставними та необґрунтованими. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - Державна казначейська служба України заперечень проти позову не подавав. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, зокрема пояснила суду, що на момент надходження до відповідача виконавчого листа від 05.09.2014 року в органах Казначейства знаходились на виконанні судові рішення, які надійшли раніше. Зазначила, що після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше, буде здійснено заходи щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_3 відповідно до виконавчого листа 05.09.2014 року.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, судом встановлено наступне.

24.05.2013 року Сарненським районним судом Рівненської області прийнято постанову по справі №572/199/13-ц, якою з Державної казначейської служби України стягнуто шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 20000,00 грн. моральної шкоди.

На підставі вказаного рішення Сарненським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист від 05.09.2013 року, відповідно до якого, датою вступу постанови від 24.05.2013 року є 30.07.2013 року.

11 грудня 2013 року позивач звернулася до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області із заявою про виконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24.05.2013 року, на підставі якого видано виконавчий лист від 05.09.2013 року, додавши оригінал виконавчого листа, копії судових рішень, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, документ банку про відкриття рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2014 року надані ОСОБА_3 документи Головним управлінням Державної казначейської служби України в Рівненській області направлені на виконання до Державної казначейської служби України (а.с.7).

Листом №5-13/1091-3573 від 11.02.2014 року відповідач повідомив позивача, що 22.01.2014 року до Державної казначейської служби України на виконання надійшла заява ОСОБА_3 (а.с.8).

22.04.2014 року позивачка звернулась з листом до Державної казначейської служби України, у якому містилося прохання повідомити про причини невиконання судового рішення та вирішити питання негайного виконання судового рішення, а також нарахування і виплати компенсації за несвоєчасний розрахунок.

Листом від 28.04.2014 року №5-13/4334-10254 Державна казначейська служба України повідомила ОСОБА_3 про те, що виконавчим листом від 05.09.2013 №572/199/13-ц на користь позивача стягнено моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. за рахунок коштів державного бюджету, проте державний бюджет не є державним органом, а тому стягнення коштів за зазначеним виконавчим листом не підлягає під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Також повідомлено, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не встановлено строку виконання судових рішень щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди за рахунок коштів державного бюджету та не передбачено виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних, тому у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати компенсації в розмірі трьох відсотків річних.(а.с.9).

Вказані дії Державної казначейської служби на переконання позивача є незаконними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Постановою КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 року, №267 (далі - Порядок) визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до статті 6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Як вже зазначалося вище, 11 грудня 2013 року позивач звернулася до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області із заявою про виконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24.05.2013 року, на підставі якого видано виконавчий лист від 05.09.2013 року, додавши оригінал виконавчого листа, копії судових рішень, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, документ банку про відкриття рахунку.

Суд зазначає, що ні Головним управлінням Державної казначейської служби України в Рівненській області, ні Державною казначейською службою України не зазначалось про недоліки у поданих позивачем документах або ж відомостей про їх неподання у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як вбачається з статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка є частиною національного законодавства України, гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Проте, як зауважує Європейський Суд з прав людини, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (рішення від 20.07.2004 року у справі «Шматько проти України», заява 60750/00).

За наведених обставин, суд приходить до висновку, про незаконність дій Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24.05.2013 року у справі №572/199/13-ц та про необхідність зобов'язати відповідача здійснити дії щодо виконання зазначеного судового рішення.

Крім того, згідно виконавчого листа від 05.09.2013 року по справі №572/199/13-ц Сарненським районним судом Рівненської області вирішено стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 20000,00 грн. моральної шкоди. Боржником згідно даного виконавчого листа є саме Державна казначейська служба України.

В зв'язку з набранням чинності з 01.01.2013 року, Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд зазначає, що у випадку, який розглядається, таким, що підлягає застосуванню є саме Закон України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», оскільки він є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, твердження відповідача про те, що державний бюджет не є державним органом, а тому стягнення коштів за зазначеним виконавчим листом не підлягає під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є безпідставними та необґрунтованими.

Поряд з тим, згідно ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Як вбачається з листа відповідача від 11.02.2014 року №5-13/1091-3573 до Державної казначейської служби України 22.01.2014 року на виконання надійшла заява ОСОБА_3 (а.с.8). Таким чином відповідно до ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» граничний термін перерахування коштів відповідачем становить 22.04.2014 року, проте станом на день розгляду справи Державною казначейською службою України не виконано обов'язку щодо перерахування коштів стягувачеві згідно виконавчого листа від 05.09.2013 року.

За наведених обставин позовні вимоги позивача щодо нарахування та виплатити компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 22.04.2014 року підлягають до задоволення.

Окрім того невиконанням судового рішення ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях с приводу невиконання рішення суду, яку вона оцінює у 10000,00 грн., однак суд вважає вказану суму завеликою та такою, що не відповідає ступеню моральних страждань позивачки, крім того, суд приймає до уваги, той факт, що законодавством передбачена компенсація за несвоєчасне виконання рішення суду. Тому розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню суд вважає за доцільне визначити в сумі 1000,00 грн.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Враховуючи наведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд після ухвалення судового рішення в адміністративній справі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати відповідний звіт. У разі його неподання суд має встановити новий термін для направлення такого звіту та накласти штраф.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За наведених обставин суд вважає за необхідне присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету судові витрати у розмірі 225,00 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24.05.2013 року у справі №572/199/13-ц протиправними та зобов'язати здійснити дії щодо виконання зазначеного судового рішення.

Зобов'язати Державну казначейську службу України відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 22.04.2014 року до моменту виконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24.05.2013 року у справі №572/199/13-ц.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 1000,00 грн. моральної шкоди.

Зобов'язати Державну казначейську службу України подати до суду звіт про виконання цього судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету судові витрати у розмірі 225,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий cуддя Нор У.М.

Судді Шарапа В.М.

Жуковська Л.А.