Ухвала суду № 39196542, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/795/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Атіква» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0004832200 від 04.10.2013.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлення від 13.09.2013 № 574 старшим державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення податкового аудиту Сенченко Анною Вікторівною на підставі вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу керівника ДПІ у м. Чернігові від 12.09.2013 № 590, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Атіква» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Профіл-1» (код за ЄДРПОУ 33987341) та податку на прибуток за відповідний період.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.09.2013 №484/22/32736727, яким встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 355288 грн. за квітень 2012 року.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2013 № 0004832200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 532 932, 00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 355 288, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 177 644, 00 грн.) (а.с. 14).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем грошових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Профіл-1» (виконавець) та ТОВ «Атіква» (замовник) було укладено договір № 20/04-12А від 26.03.2012, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по благоустрою земельних ділянок замовника, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

08.05.2012 між ТОВ «Профіл-1» (виконавець) та ТОВ «Атіква» (замовник) було укладено додаткову угоду до договору від 26.03.2012 № 25/04-12А (а.с. 18), якою визначено, що відповідно до п.п. 7.3 та 7.4 договору № 25/04-12А, укладеного 26.03.2012, сторони узгодили внести зміни щодо об'єктів, складу та строків виконання робіт. Так, відповідно до п. 1.5 даної угоди, у разі, якщо виконавець не може виконати будь-які роботи в зв'язку з відсутністю у нього відповідного дозволу (ліцензії), технічних засобів, як-то трактори, бульдозери, і таке подібне, виконавець має право на свій розсуд без узгодження з замовником залучати до виконання третіх осіб. При цьому, виконавець повністю несе відповідальність за дії залучених до виконання третіх осіб перед Замовником, як за свої.

На підставі встановленого, ТОВ «Профіл-1» (підрядник) було укладено договір субпідряду від 08.05.2012 № 12-0025 з ТОВ «Гамастрой» (субпідрядник), згідно п. 1.1 якого, підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе виконання робіт відповідно до проектної документації, договору укладеного між ТОВ «Профіл-1» (виконавець) та ТОВ «Атіква» (замовник) від 26.03.2012 № 25/04-12А та додаткової угоди від 08.05.2012 до нього, на об'єктах замовника (а.с. 63-65).

При цьому, згідно довідки про наявність техніки для проведення будівельних робіт, ТОВ «Гамастрой» має асфальтоукладач, грейдери, котки дорожні, вантажну техніку, ущільнювальну техніку, віброобладнання та інше (а.с. 66), а відповідно до ліцензії Серії АВ № 514689 виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області строком дії з 11.05.2010 по 11.05.2013, ТОВ «Гамастрой» має право здійснювати господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури за Переліком робіт від 11.05.2010 (наказ № 7) (а.с. 185) та має дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки від 14.04.2010 № 057.10.71-45.21.1, виданий управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Черкаській області строком з 14.04.2010 по 14.04.2013 (а.с. 186). Згідно додатку до даного дозволу ТОВ «Гамастрой» дозволяється виконання робіт підвищеної небезпеки при проведенні будівельно-дорожніх робіт, а також експлуатація машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (а.с. 187).

Основним видом діяльності контрагента позивача - ТОВ «Профіл-1» є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, тому ним було укладено договір субпідряду від 08.05.2012 № 12-0025 з ТОВ «Гамастрой», яке має необхідну ліцензію та дозвіл по виконанню робіт відповідно до договору укладеного між ТОВ «Профіл-1» (виконавець) та ТОВ «Атіква» (замовник) від 26.03.2012 № 25/04-12А та додаткової угоди від 08.05.2012 до нього.

Роботи по благоустрою земельних ділянок, що знаходяться за адресами визначеними у договорі від 26.03.2012 № 25/04-12А було виконано в період більш пізніший, ніж той, що охоплювався актом перевірки, що підтверджується копіями договірних цін на будівництво відповідних об'єктів, копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, копіями локального, копіями підсумкових відомостей ресурсів до локальних кошторисів, копіями підсумкових відомостей, копіями акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року (а.с. 67 - 144).

Разом з тим, позивачем згідно п. 3.3 договору від 26.03.2012 № 25/04-12А (замовник (ТОВ «Атіква») здійснює авансовий платіж у розмірі 75% від орієнтовної вартості робіт за цим договором (2842300,00 грн.) протягом 30-ти банківських днів з дати підписання даного договору), було здійснено авансовий платіж у розмірі 75% від орієнтовної вартості робіт за договором від 26.03.2012 № 25/04-12А, що підтверджується платіжними дорученнями № 344 та 346 від 27.04.2012 на суму 2131324,17 грн. та 400,83 грн. (а.с. 19, 20).

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував суму податкового кредиту за квітень 2012 року на підставі податкової накладної від 27.04.2012 № 43 на суму 2131725,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 355287,50 грн.) (а.с. 21), що була надана відповідачу на перевірку та відображена в акті від 20.09.2013 № 484/22/32736727 та в результаті сплати авансового платежу у розмірі 75% від орієнтовної вартості робіт за договором від 26.03.2012 № 25/04-12А згідно платіжних доручень від 27.04.2012 № 344 та 346 на загальну суму 2131725,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 355287,50 грн.), даний факт ДПІ у м. Чернігові не заперечувався.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи свідчать про здійснення господарської діяльності, податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Посилання апелянта на порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно враховано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Профіл-1», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.