Ухвала суду № 39195107, 21.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/28/14 Справа № 206/2976/13к Головуючий у 1 й інстанції - Румянцев О.П. Доповідач - Руських К.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

21 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Руських К.Г.,

суддів Мудрецького Р.В., Дігтярь Н.В.,

при секретарі Деревянко І.О.,

за участю прокурора Марченко Н.А.,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська Марченко В.А. та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2013 року,-

цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не

судимого,

визнано невинним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та виправдано його за вказаною статтею у зв`язку з недоведеністю його вини у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_4 скасовано, звільнено його з-під варти в залі судового засідання.

Питання щодо речових доказів вирішено у встановленому законом порядку.

Виправдувальним вироком суду встановлене наступне.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 10.02.2013 року, близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився біля магазину «Продукти», який розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Наставників, 1-а, де між ним та ОСОБА_6, який знаходився там же та також перебував в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків виникла сварка, яка в подальшому переросла в побиття. В ході побиття ОСОБА_4, знаходячись біля магазину «Продукти», вул. Наставників, 1-а в м. Дніпропетровську, умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків, завдав ОСОБА_6 не менше 2-х ударів кулаками в обличчя, після чого схопив його за шию та повалив на землю донизу, при цьому впав на нього зверху.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забиті рани: по серединній лінії у лобній області на межі росту волосся, орієнтована зліва-направо ззаду-наперед глибиною 0,4 см. розміром 4х0,3 см, та друга на 1 см. до гори від зовнішнього кінця лівої брови розміром 1,8х0,2 см. глибиною 0,3 см; на 3 см ліворуч від серединної лінії на каймі верхньої губи ще одна рана глибиною 0,3 см, з крововиливом у тканину губи навколо розміром 5х4 синюшно-червоного кольору з нечітким контуром. Також виявлено аналогічного характеру крововиливи у лівій тім'яно-скроневої області діаметром 5 см та 3 крововиливи округлої форми у правій лобно-тім'яно-скроневій області, діаметром 1-3 см. У навколо очній клітковині, а також в області перенісся суцільний крововилив розміром 16х4 см. Виявлено перелом хрящів носу. У лівій лобно-скроневій області, а потім переходячи на основу скроневої долі виявлена субдуральна гематома (крововилив) загальним об'ємом біля 40 мл. Під м'якою мозковою оболонкою у лівій лобно-тім'яній області виявлено темно-червоний крововилив частково згорнутої крові, овальний орієнтований з переду назад 10х4 см. На нижньо-боковій поверхні лівої скроневої долі розповсюджуючись на її полюс є крововилив, що складається з численних крапок та плям, які на полюсі зливаються у суцільний крововилив, на фоні якого є дрібні дефекти м'якої мозкової оболонки, загальна площа ділянки з цим крововиливом 6х10 см.

Крововиливи синюшно-червоного кольору ліворуч на нижній губі 3х2 см і праворуч на нижній губі біля кута роту 2х1 см.

Синці з нечітким контуром та помірним набряком тканин: навколо обох очей праворуч 8х5 см, ліворуч 7х5 см; на правій щоці переривчастий, який складається з більш дрібних плямистих синців, вертикальний на ділянці 7х4 см; в області перенісся, який з'єднає між собою синці навколо очей розміром 4х3 см.

На лівій щоці вертикальна ділянка осадження, яка складається з численних садин-царапок загальним розміром 6х4 см.

Аналогічного характеру синці на розгинальній поверхні нижньої третини правого передпліччя 2 синця розміром верхній 4х2 см і нижній 2,5х1 см; на тилі правої кисті над другою п'ястною кісткою округлий діаметром 3 см; на тильній поверхні лівої кисті над 5 п'ястною кісткою округлий діаметром 3 см; на тильній поверхні 4 пальця лівої кисті неправильної форми 5х2 см.

Переломи 9, 10 ребер ліворуч без ушкодження плеври з крововиливом у навколишні тканини.

Тілесні ушкодження у вигляді закритої внутрішньочерепної травми з крововиливами під тверду та м'яку мозкову оболонки головного мозку, забитими ранами на обличчі, крововиливами у покрови голови з внутрішньої сторони, перелом хрящів носа, синцями на обличчі, яка ускладнилася набряком (крім ділянки осадження на лівій щоці) у сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_6

Суд першої інстанції виправдовуючи ОСОБА_4 в зв'язку недоведеністю його вини в скоєнні інкримінованого йому криміналього правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, прийшов до наступного висновку.

Проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд 1 інстанції вказав, що висновки судово-медичного експерта ОСОБА_7 щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень в ділянці голови, які стали причиною його смерті, не підтверджені ніякими об'єктивними даними, тобто зроблені на підставі припущень експерта,які відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Крім того, приходячи до висновку про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, суд 1 інстанції виходив ще й з того, що навіть допускаючи, що деякі з виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень виникли внаслідок удару головою об землю під час падіння, що зафіксовано на відео, суд не вбачає в цьому причинного зв'язку з діями обвинуваченого, оскільки з відеозапису чітко видно, що до падіння призвели дії саме потерпілого, який, рухаючись в бік ОСОБА_4, штовхнув його та сам впав разом з ним.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового слідства.

Просить ухвалити вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України і призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, просить направити провадження на новий судовий розгляд у іншому складі суду.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Самарського районного соду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2013 року, про відмову у задоволенні заяви про відвід судді, та винести рішення яким задовольнити її заяву про відвід судді Румянцева О.П.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу про скасування вироку та постановленні свого вироку з призначенням покарання ОСОБА_4 у вигляді 8 років позбавлення волі, пояснення потерпілої ОСОБА_3, яка також підтримала свою апеляційну скаргу про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, пояснення виправданого ОСОБА_4 та думку його захисника, адвоката ОСОБА_2, які вважали виправдувальний вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора та потерпілої ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, а також при встановленні підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.1 та 2 ч.1ст.284 КПК України.

Відповідно до вимог ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою в мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Суд першої інстанції при постановленні вироку цих вимог КПК України не дотримався та прийшов до передчасного висновку про невинуватість ОСОБА_4 у вчинені злочину без належної перевірки та оцінки всіх зібраних у справі доказів у сукупності. При цьому в мотивувальній частині вироку суд належним чином не сформулював підстав виправдання, які зазначені в ст.373 КПК України.

Приймаючи рішення про невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд послався у вироку на показання підсудного ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_3, свідків, протоколи огляду місця злочину, на висновки експертиз, на протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_4

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою причетність до спричинення тяжких тілесних ушкоджень не визнав і пояснив, що з потерпілим почалася розмова, яка потім переросла в сварку, Потерпілий штовхнув його, а він у відповідь відштовхнув потерпілого від себе. Після чого потерпілий почав рухатися у його бік, як він зрозумів, намагаючись його вдарити. Вони схопили один одного за одяг та почали боротися, при цьому наносячи один одному удари. В процессі боротьби він потягнув потерпілого за одяг вниз і голова потерпілого опинилась у нього під правою рукою. Він зажав рукою потерпілого, щоб той не зміг його вдарити, та вони декілька секунд боролися в такій позі. Потерпілий, тримаючи його руками в області живота, почав рухатися на нього, в результаті чого він зробив два кроки назад і вони разом упали на землю. Удари в цей момент вони один одному не наносили. Коли він побачив, що потерпілий заспокоївся. Він підвівся на ноги. Потерпілий також піднявся на ноги, отрусив бруд з одягу, підняв свою кепку, вибачився за свою поведінку та пішов. Опинившись на землі, він деякий час утримував руки потерпілого, чекаючи, поки той заспокоїться.

Потерпіла ОСОБА_3 підтвердила суду, що ОСОБА_6 був її сином. 10.02.2014 року приблизно о 18.00 годині він сказав,що піде в магазин за хлібом, сказавши,що прийде через пів години,однак так і не прийшов. Приблизно на початку дев'ятої вона зателефонувала сину на його мобільний телефон, однак його телефон був вимкнений. Наступного дня в міліції їй показали фотокартку, на якій вона впізнала свого сина.

В ході досудового розслідування були проведені судово-медичні експертизи суд-медекспертом ОСОБА_7

В судовому засіданні захисником обвинуваченого було заявлено клопотання про проведення додаткової судово-медичної експертизи, яке було судом задоволено та призначено комісійну судово-медичну експертизу.

Саме висновки комісійної судово-медичної експертизи було покладено в основу виправдувального вироку.

Не зважаючи на те, що вказана експертиза повністю спростувала висновки експерта ОСОБА_7, суд без будь-яких підстав відхилив клопотання прокурора та потерпілої ОСОБА_3 про призначення повторної комісійної експертизи. Однак вичерпних та переконливих аргументів на спростування необхідності проведення вказаної експертизи не привів. У зв'язку з чим потерпілою ОСОБА_3 було заявлено відвід судді Румянцеву А.П., який згідно ухвали слідчого судді Маймур Г.С. від 16.10.2013 року задоволено не було і яка згідно ст.392 КПК України оскарженню не підлягає, у зв'язку з чим доводи апеляції потерпілої ОСОБА_3 в частині скасування вказаної ухвали задоволенню не підлягають.

Натомість, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Далі - Конвенція), яка відповідно до до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Протоколу №7 ст.ст.2,4,6 до Конвенції» проголошує принцип верховенства права та поняття справедливого судового розгляду.

Найбільш важливим серед принципів п.1 ст.6 є принцип рівності можливості.

Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Ноймайстер проти Австрії»(1968) кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом.

Європейський суд з прав людини визнав порушення ст.6 у випадках, коли національні суди ухвалювали рішення, коли було відмовлено у можливості представити певні докази «Де Аес та Жійзельс проти Бельгії» (1997) та «Мантованеллі проти Франції» (1997), зокрема, висновки експертів «Бьоніш проти Австрії» (п.32 рішення від 6 травня 1985 року).

Ключевим у принципі рівних можливостей є те, що суди мають довести готовність забезпечувати ефективне здійснення гарантованих у ст.6 прав.

Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, що відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-1V «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, не були враховані судом першої інстанції.

Таким чином, судом було порушено вказані вимоги Конвенції, вимоги ст.332 КПК України, згідно якої суд, за клопотанням сторін кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст.242 КПК України, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи незалежно від наявності клопотань, якщо суду надано кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.

Відмовивши в задоволенні зазначених клопотань,суд, крім того, порушив принцип верховенства права, змагальності та диспозитивності, зазначені у ст.7 КПК України 2012 року, відповідно до яких кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на подання клопотань…, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом.

Крім наведеного, обгрунтовуючи винуватість ОСОБА_4 у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження_ ОСОБА_6, суд послався на висновок комісійної судово - медичної експертизи, проведеної Дніпропетровським обл. бюро судово-медичних експертиз, відповідно до висновків якої з моменту спричинення тілесних ушкоджень до моменту настання смерті пройшов незначний проміжок часу в межах десятку хвилин. Відповідно ж до висновків судово-медичної експертизи №124/Л-Е/20 від 05.03.2013 року та №124/Л-Е від 28.02.2012 року, проведених судмедекспертом ОСОБА_7, цей проміжок часу встановлено в межах 2-4 годин.

Відповідно до висновку комісійної СМЕ після спричинення виявлених тілесних ушкоджень ОСОБА_6 знаходився у горизонтальному положенні, обличчям догори. Тобто після спричинення черепно-мозкової травми та лицьової травм потерпілий не змінював положення тіла. Однак, висновками СМЕ №124/Л-Е/20 та №124/Л-Е, проведених суд-медекспертом ОСОБА_7, не виключено, що потерпілий міг до втрати свідомості виконувати активні дії.

Відповідно до висновку комісійної СМЕ виникнення виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не характерне внаслідок падіння потерпілого з висоти власного зросту, як з приданням ускорення, так і без нього. Згідно висновків СМЕ №124/Л-Е/20 та №124/Л-Е виникнути всі ушкодження лиш при придінні потерпілого не могли, однак, як пояснював в судовому засіданні експерт ОСОБА_7, частина тілесних ушкоджень, а саме ушкодження в районы голови, могли виникнути при падінні потерпілого з висоти власного зросту з приданим тілу прискоренням.

Відповідно до висновку комісійної СМЕ переломи 9-10 ребер ліворуч є згинальними, виникли від місцевої дії тупого твердого предмету з відносно обмеженою контактуючою поверхнею в напрямку до грудної клітини спереду назад. Як пояснив в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 вказане пошкодження виникло від удару твердим тупим предметом обмеженою контактуючою поверхнею в межах 4-7 см в межах області контакту. Однак відповідно до висновків СМЕ №124/Л-Е/20 та №124/Л-Е вказані тілесні ушкодження виникли скоріше за всього внаслідок локальної деформації грудної клітини у напрямку спереду-назад.

Відповідно до висновку комісійної СМЕ тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_6, які призвели до настання смерті, не могли виникнути за умов і при обставинах, які зафіксовані камерами відео спостереження. Крім того, як пояснив в судовому засіданні експерт ОСОБА_9, у ОСОБА_6 відсутні ознаки травми, характерної для травми утриманих ушкоджень) отриманої внаслідок падіння. Відповідно до висновку СМЕ №124/Л-Е/40 від 17.04.2013 року не виключено, що комплекс пошкоджень, виявлених при дослідженні ОСОБА_6 міг виникнути при обставинах, які були зафіксовані камерами відео спостереження і, як пояснював експерт ОСОБА_7, при дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлені як ударні ушкодження, так і протиударні ушкодження, що свідчить про наявність травми з прискоренням.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані протиріччя, які не змогли усунути і допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили суду, що зі слів ОСОБА_4 у нього був з кимось конфлікт,після якого вони впали, потиснули один одному руки та розійшлися.

Разом з тим, суд не проаналізував належним чином та не дав правильну оцінку іншим доказам, а саме: свідченням свідка ОСОБА_10, який пояснював, що ОСОБА_4 дзвонив своєму приятелю, якому розповідав, що він побився з хлопцем біля магазину, після бійки у хлопця було багато крові, а також просив сходити до магазину та пошукати там його золотого годинника, якого він, можливо, загубив під час бійки.

Оцінка показам свідка ОСОБА_10 в цій частині щодо достовірності їх чи недостовірності чомусь не надана.

З цієї ж причини не взяті до уваги судом і висновки судово-медичних експертиз, проведених судово-медичним експертом ОСОБА_7

Більш того, відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» у випадках, коли в справі щодо одного і того ж предмета, проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи, або таким, який має більший досвід експертної роботи.

Така вибіркова оцінка доказів І інстанції ще раз підтверджує однобічність з боку суду в оцінці зібраних доказів.

Зазначені вище порушення КПК України колегія суддів вважає істотними, які перешкодили суду повно та неупереджено дослідити докази, після чого ухвалити законне та обґрунтоване рішення, та дають підстави для скасування вироку та призначення нового судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог закону, оцінив докази вибірково.

В апеляційному суді не було заявлено клопотань про повторне дослідження обставин щодо висунутого обвинувачення за умови, що вони в суді першої інстанції досліджені неповно або з порушенням та дослідження доказів, які не досліджувались судом.

Тому колегія суддів, частково усунувши недоліки суду першої інстанції в частині, що стосується експертних досліджень щодо механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_6 шляхом призначення повторної комісійної експертизи, не могла дати оцінку зібраним доказам та постановити рішення по кримінальному провадженню.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України у зв'язку з неповнотою судового слідства щодо цих обставин та відсутністю клопотань апеляційний суд позбавлений можливості прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Згідно вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст.7 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить проведення процесуальних дій, передбачених п.1, ч.1 ст.91 КПК України, ст.347 ч.2 КПК України, з другого боку, в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст.412 КПК України та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять порушення вимог вказаних вище статей кримінального процесуального закону. Виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.1,п.15, п.19 ч.1 ст.7 КПК України, відповідно до яких до загальних засад відноситься верховенство права, змагальність та диспозитивність, вказаний вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_4 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції в іншому складі, а апеляції сторони обвинувачення та потерпілої ОСОБА_3 частковому задоволенню.

Оскільки вирок суду першої інстанції скасовується саме з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то доводи, вказані в апеляції прокурора в частині невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, а також порушення кримінального-процесуального закону, наведені в ухвалі суду апеляційної інстанції слід перевірити при новому розгляді справи, дати оцінку свідченням обвинуваченого, потерпілої, свідків, висновкам судово-медичних експертиз, у разі необхідності додатково витребувати певні докази на підтвердження або спростування наведених в скарзі доводів, надати належну оцінку всім доказам, виклавши їх у вироку з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та прав учасників процесу, ухвалити обґрунтоване та законне рішення по справі, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_3

Апеляційні вимоги прокурора про скасування вироку у зв'зку з м'якістю призначеного покарання з постановленням нового вироку не підлягають задоволенню тому, що вирок суду скасовується з підстав суттєвих порушень вимог кримінального процесуального закону, а з таких підстав постановлення нового вироку виключається.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції не може залишатись в силі та підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду, під час якого слід ретельно,з урахуванням усіх процесуальних можливостей, шляхом проведення судового слідства перевірити всі доводи, наведені в апеляціях та прийняти законне та обгрунтование рішення.

Керуючись ч.6 ст.9,404,405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська та потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2013 року, яким ОСОБА_4 виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Судді: