Ухвала суду № 39186926, 12.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/286/14 Справа № 433/1269/12 Головуючий у 1 й інстанції - Пустовар О.С. Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Живоглядової І.К.,

за участю прокурора Заворотної О.В.,

секретаря Шевченко Т.В.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки і 2 місяці позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. в рахунок погашення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати, пов'язані з проведенням автотехнічної експертизи в сумі 619,20 грн.; на проведення повторної автотехнічної експертизи № 169-11 від 12.02.2011 року - 1875,20 грн.; на проведення комісійної автотехнічної експертизи №2435 від 30.09.2011 року - 2538,00 грн.; на проведення комплексної судової транспортно-трасологічної автотехнічної експертизи та експертизи технічного стану транспортних засобів №1127/1128/1129-13 від 25.06.2013 року - 2448,00 грн.; на проведенням комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №10190/481 від 28.01.2014 року - 3924,00 грн.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 27 червня 2010 року близько 15 години 10 хвилин, керуючи автомобілем "DAEWOO NEXIA" держ. номер НОМЕР_1, рухався по вулиці Пушкіна в с. Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області на ділянці дороги з піщаним покриттям, з обмеженою видимістю, зі швидкістю не менше 39,5 - 47,7 км/год, при допустимій швидкості руху за умовами видимості дороги 26,7-30,9 км/год., чим порушив вимоги п. 12.2 Правил дорожнього руху України.

В результаті чого, перевищуючи допустиму за умовами видимості швидкість руху, водій ОСОБА_5 допустив зіткнення з мотоциклом "УРАЛ" держ. номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2

В результаті зіткнення водію мотоцикла ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому лівої гомілки на межі верхньої та середньої третини з пошкодженням судин гомілки і її травматичної ампутації, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Пасажиру мотоцикла - неповнолітній ОСОБА_6, яка знаходилась в бічному причепі, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забитої рани обличчя, що спричинило непоправне знівечення обличчя у вигляді посттравматичного рубця в області лівої щоки і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

В апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оскаржуючи доведеності вини та правової кваліфікації дій засудженого, просить вирок скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого ОСОБА_5, внаслідок м'якості. Просить постановити свій вирок, яким призначити йому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 2 років (т. 3 а.с. 165-167);

- потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого ОСОБА_5, внаслідок м'якості. Просить постановити свій вирок, яким призначити йому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у вигляді 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років та стягнути із засудженого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20399,81 грн. і моральну шкоду у розмірі - 50000 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що ОСОБА_5 свою вину не визнав, щирого каяття з його сторони не було, вибачення за скоєне не просив і не відшкодував завдану моральну і матеріальну шкоду. Вважає, що суд безпідставно відмовив йому в задоволенні позовних вимог (т. 3 а.п. 169-170);

- законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 179-180) і представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 оскаржували вирок з аналогічних підстав (т. 3 а.с. 189-190);

- захисник адвокат ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду у зв'язку із неповнотою та односторонністю досудового і судового слідства, істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, а також невідповідністю призначеного покарання засудженому ступеню тяжкості вчиненого та даним про особу засудженого, внаслідок надмірної суворості. В обґрунтування своїх доводів зазначає про те, що досудове слідство проведено неповно і односторонньо, а судом не дана належна оцінка всім доказам у справі, не допитані експерти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу проведеної ними автотехнічної експертизи, не допитані працівники ДАІ, які були присутні під час огляду місця події, огляду і перевірки стану транспортного засобу. Вважає, що в діях потерпілого ОСОБА_2 вбачаються порушення ним п.п. 2.1, 2.3, 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого трапилась дорожньо-транспортна пригода. Просить направити матеріали кримінальної справи у відношенні ОСОБА_5 для проведення додаткового розслідування (т. 3 а.с. 200-206).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора і просив постановити вирок, яким призначити ОСОБА_5 більш суворе покарання, також підтримав частково апеляції потерпілого і його представника, пояснення засудженого та його захисника адвоката ОСОБА_4, які просили вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, пояснення потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3, які просили призначити більш суворе покарання засудженому та задовольнити позовні вимоги потерпілого в повному обсязі, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши їх доводи та зіставивши з матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні і наведених у вироку доказах.

Так, потерпілі ОСОБА_2 та неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 підтвердили суду обставини дорожньо-транспортної пригоди, за якої відбулося зіткнення мотоцикла з легковим автомобілем під керуванням засудженого (т. 2 а.с. 244-245).

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили суду обставини, за яких вони їхали в автомобілі під керуванням ОСОБА_5, який рухався зі швидкістю близько 40 км/год і в подальшому, на округленні дороги відбулося зіткнення з мотоциклом (т. 2 а.с. 246, 248, 251, 252).

Допитані в суді свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 підтвердили суду свої показання та пояснили обставини, за який їх було запрошено в якості понятих на місце події, де за їх участі співробітники ДАЇ проводили фіксацію дорожньої пригоди та складали документи (т. 2 а.с. 246, 247).

Свідок ОСОБА_16 пояснив суду обставини, за яких складались протоколи огляду місця події та огляду транспортних засобів - автомобіля "ДЕУ" та мотоцикла "Урал" (т. 2. а.с. 255).

Наведені показання також узгоджуються із показаннями допитаного в суді свідка ОСОБА_17, який пояснив обставини, за який він в якості слідчого Покровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області виїхав на місце дорожньо-транспортної пригоди, де знаходились два транспортних засоби, мотоцикл "Урал" та автомобіль "Деу Нексія" з ушкодженнями. На місці пригоди був водій автомобіля і пасажири. Водія мотоцикла і його доньку забрали в лікарню. Потім були складені протоколи ДТП, схеми, та протоколи огляду транспортних засобів. Всі розписувалися в протоколах. В замірах тормозного шляху брали участь водій автомобіля і поняті та він разом з працівниками ДАІ. Поняті зауважень не мали. ОСОБА_15 особисто ставив всі підписи та приймав участь в огляді. Протоколи складалися в присутності понятих, ті ж поняті їх і підписали. Зміни і виправлення не вносилися. Заміри гальмівного шляху він робив з працівником ДАІ в присутності понятих. Також, він оглядав транспортні засоби, перевіряв рульове управління і тормозну систему. Шляхом натискання на гальмівний ричаг і прокаткою мотоцикла він виявив, що він в робочому і справному стані (т. 2 а.с. 249, 256).

Допитаний в суді експерт ОСОБА_18 надав пояснення з приводу проведеної ним комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної експертизи та експертизи технічного стану транспортних засобів № 1127/1128/1129-13 від 25.06.2013 року (т. 3 а.с. 10-31).

Вина засудженого ОСОБА_5 об'єктивно підтверджується висновком комісійної судової автотехнічної експертизи № 2435 від 30.09.2011 року, згідно якої в умовах даної пригоди сліду гальмування довжиною 28,5 метрів залишеного автомобілем "DAEWOO NEXIA" при гальмуванні на сухому, піщаному покритті проїзної частини відповідала швидкість руху не менше 39,5 - 47,7 км/год. В даній дорожній обстановці водій автомобіля "DAEWOO NEXIA" ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти пригоді, за умови виконання з його боку вимог п.12.2 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля "DAEWOO NEXIA" ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням події. В даній дорожній обстановці водій мотоцикла "Урал" ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти пригоді. В діях водія мотоцикла "Урал" ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв'язку з настанням події, не вбачається. Враховуючи ту обставину, що водій автомобіля "DAEWOO NEXIA" ОСОБА_5 здійснював рух зі швидкістю 39,5-47,7 км/год перевищуючи допустиму за умовами видимості швидкість руху, він позбавив себе і іншого учасника ДТП (водія ОСОБА_2М.) технічної можливості зупинити керовані ними транспортні засоби без контактування між собою, навіть за умови одночасного прийняття водіями ОСОБА_5 і ОСОБА_2 заходів до гальмування (т. 1 а.с. 142-146).

Даний висновок комісійної автотехнічної експертизи № 2435 від 30.09.2011 року підтвердили допитані в ході досудового слідства експерти Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8 та ОСОБА_9, показання яких оголошені в порядку ст. 306 КПК України 1960 року (т. 1 а.с. 207-209, 210-212, т. 2 а.с. 254).

В свою чергу невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам п.п. 12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, також підтверджується висновком комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №10190/481 від 28.01.2014 року (т. 3 а.с. 104-118).

Окрім показань потерпілих та свідків вина засудженого також підтверджується письмовими доказами по справі, які були досліджені в ході судового слідства, а саме:

- даними з протоколу огляду місця події, в ході якого було встановлено місце зіткнення автомобіля "Деу нексіа" з мотоциклом "Урал", а також виявлені сліди гальмування автомобіля "Деу нексіа" (т. 1 а.с. 7-22);

- даними з протоколів огляду і перевірки технічного стану мотоцикла "Урал ІМ 3810310" держ. номер НОМЕР_2 та автомобіля "DAEWOO NEXIA" держ. номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 23-26, 29-32);

- даними з протоколу відтворення обстановки та обставин події (т. 1 а.с. 83-89);

- даними з протоколом огляду місця події (т. 1 а.с. 99-100);

- даними з протоколу відтворення обстановки та обставин події від 15.10.2013 року, планом схемою до протоколу та таблицею зображень (т. 3 а.с. 61-70);

- відомостями з висновку експерта № 70/27-590 від 12.11.2010 року, яким встановлено швидкість руху автомобілю "DAEWOO NEXIA" держ. номер НОМЕР_1 - 39,4…47.0 км/год (т. 1 а.с. 109-111);

- висновком повторної автотехнічної експертизи №169-11 від 12.03.2011 р., яким встановлено невідповідність дій водія автомобіля ОСОБА_5 вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою (т. 1 а.с.129-137).

Таким чином, вказаними аналогічними і узгодженими показаннями як допитаних в суді, так оголошеними в порядку ст. 306 КПК України показаннями свідків, письмовими доказами, а також з урахуванням пояснень засудженого та його захисника під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину.

Органом досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які мають значення для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи.

Крім того, з протоколу судового засідання, вироку вбачається, що суд прийняв заходи до виклику і допиту свідків, розглянув всі доводи та клопотання засудженого, в тому числі і щодо проведення комплексних автотехнічних експертиз.

Потерпілі ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_6, а також свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили суду обставини і подію дорожньо-транспортної пригоди.

Проведення слідчих дій в ході огляду місця події та огляду транспортних засобів відбувалося в присутності свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15, які в ході судового засідання дали показання, які узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_17 і які не викликають сумнівів у колегії суддів в їх об'єктивності і достовірності, та в цій частині спростовують доводи захисника з приводу неповноти та односторонності досудового і судового слідства.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли б бути підставами для скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено. Докази, зібрані по справі, є допустимими, достатніми та достовірними.

Як вбачається із вироку, судом перевірені всі обставини справи, показання свідків, висновки експертиз та протоколи проведених слідчих дій, які визнані судом допустимими і достовірними, які узгоджуються між собою і з матеріалами справи, відтак спростовують твердження засудженого та його захисника щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованого злочину.

Таким чином, колегія суддів приходить до беззаперечного висновку, що в об'єктивній дійсності шкідливий наслідок, що настав внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, викликаний діями саме водія ОСОБА_5 і полягали у недотриманні ним п.п. 12.1, 13.12, 13.3 Правил дорожнього руху України і його дії складають об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відтак, дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Отже, доводи в апеляції захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту і односторонність досудового і судового слідства є безпідставними і спростовуються вище наведеними доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку та виніс законний і обґрунтований вирок.

Що стосується призначеного обвинуваченому основного покарання у вигляді позбавлення волі, колегія суддів вважає, що воно призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, у зв'язку з чим, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, в межах санкції статті КК України, яке не суперечить вимогам закону.

У зв'язку з цим доводи прокурора, потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3, законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, а також захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_5 слід вважати необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, вирок суду в частині призначеного ОСОБА_5 покарання є законним, обґрунтованим і належно вмотивованим.

З огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину, всі обставини справи та враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_5, колегія суддів не знаходить підстав для звільнення його від призначеного покарання з іспитовим строком.

Підстав для направлення справи для проведення додаткового розслідування, чи-то призначення засудженому ОСОБА_5 більш суворого покарання колегія суддів також не вбачає.

Підстав для звільнення засудженого від покарання у відповідності до Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р. колегія суддів не вбачає, оскільки він не підпадає під дію цього Закону, а перебування його дружини в стані вагітності, про що засуджений зазначив в ході апеляційного розгляду справи, не входить до переліку підстав для застосування акту амністії до засуджених осіб.

В свою чергу, доводи, викладені в апеляціях прокурора, потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, з приводу необґрунтованої відмови в задоволенні позовних вимог потерпілого, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу з наступних підстав.

По справі заявлений цивільний позов потерпілим ОСОБА_2 до засудженого про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок злочину. Так, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь матеріальну шкоду в сумі 20399,81 грн., з яких: 4412,46 грн. - витрати на проїзд до лікувальних закладів та слідчого;

- 15987,35 грн. - втрачений заробіток. Крім того, просив стягнути з підсудного на його користь моральну шкоду в сумі 50000 грн (т. 2 а.с. 100-101).

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд, відмовляючи в задоволенні цивільного позову не керувався вимогами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.

За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до вимог ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров'я особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю лікування, придбання ліків, які визначаються на підставі довідок, рецептів лікарів, рахунками про їх вартість тощо.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, при цьому підстави відмови в задоволенні позовних вимог повинні бути належним чином обґрунтовані у вироку у відповідності до вимог ст. 334 КПК України 1960 року.

Зазначені вимоги норм кримінально-процесуального закону судом першої інстанції не були виконані.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що потерпілий надав докази на підтвердження своїх позовних вимог про відшкодування спричиненої внаслідок злочину матеріальної шкоди, а саме - копії листів тимчасової непрацездатності, копії платіжних документів про оплату на проїзд та витрат на лікування, також обґрунтовував спричинену йому моральну шкоду з огляду на те, що він став інвалідом, а його донька отримала непоправне знівечення обличчя (т. 2 а.п. 102-118).

В обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди, у вироку суд дійшов до висновку про неможливість задоволення позову в частині стягнення матеріальних збитків за недоведеністю.

Однак, з даними висновками суду колегія суду погодитися не може, а висновки суду в частині розв'язання цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на зазначену вироком суму, не в повній мірі підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а вирок суду в цій частині не можна вважати обґрунтованим, який ухвалений на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, яким на переконання колегії суддів не дана відповідна оцінка у вироку, а мотиви суду першої інстанції не можуть вважатися належно і достатньо мотивованими, про що обґрунтовано викладається в поданих апеляціях потерпілого, представників потерпілих та прокурора.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок в частині розв'язання цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа підлягає поверненню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

При новому розгляді справи суду необхідно ретельно і всебічно перевірити зібрані по справі докази на підтвердження позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину потерпілому, дати їм належну оцінку та відповідно з законом вирішити питання про відшкодування матеріальних збитків та отриманої моральної шкоди потерпілим.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366, 374 КПК України 1960 року колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, потерпілого ОСОБА_2, законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_5, засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову скасувати і направити для розгляду в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Судді апеляційного суду: