Постанова № 39194940, 10.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 червня 2014 р. №820/8491/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Лешенко Н.О., відповідача - Бієнко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний Сердолік" про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів , з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний Сердолік" , в якому просить суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний сердолік" (юридична адреса: 61020, м. Харків, пр-т Постишева, 32, код ЄДРПОУ 34469612, МФО 351005, р\р 26005136546 у АТ "Укрсиббанк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 57032,16 грн. та пені в сумі 393,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зі звіту відповідача про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за 2013 рік вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників у 2013 році становила 112 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 особу. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" становить 4 особи. Відповідачем не виконано норматив 4 робочих місця по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2013 рік становить 14258,04 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2013 році становить 57032,16 грн.

Відповідач, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, зазнаючи, що доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовив інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не представлено, а тому немає жодних підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлене наступне.

Статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного Закону та згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2013 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 112 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" становить 0 осіб, тобто відповідачем не виконано норматив 4 робочих місця по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до п.2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування ", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Відповідно до копій звітів відповідача за формою 3-ПН за період січень - грудень 2013 року, які долучені до матеріалів справи, товариство щомісячно інформувало Харківський міський центр зайнятості про наявність вакансій, в тому числі вакансій для інвалідів у кількості 5 вакансій - водіїв автотранспортних засобів, як це передбачено ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно листа Харківського міського центру зайнятості від 03.06.2014 р. протягом 2013 року на обліку в центрі зайнятості перебувало 538 особи з обмеженими фізичними можливостями, однак до відповідача для працевлаштування такі особи у 2013 році не направлялись.

З листа Харківського міського центру зайнятості від 21.05.2013 р. вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Червоний Сердолік" було направлено перелік працівників які перебувають на обліку в службі зайнятості та бажають працювати, з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Проте, у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Червоний Сердолік" має потребу у водіях автотранспортних засобів категорії Д, яких немає у списку, товариство не могло прийняти на роботу жодного із запропонованих робітників, про що зазначено у відповіді від 03.06.2013 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Червоний Сердолік" вчинив всі передбачені законодавством заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно зі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 71 КАС України обов'язок доведення по даній справі покладається на позивача.

Доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовив інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не представлено, а тому немає жодних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. Позивачем не надані та в матеріалах справи відсутні докази того, що внаслідок не належного виконання обов'язку відповідачем інваліди в необхідній кількості не були працевлаштовані.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-164, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний Сердолік" про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 червня 2014 року .

Суддя Волошин Д.А.