Рішення № 39193520, 13.06.2014, Господарський суд Чернігівської області

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м. Чернігів, пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

10 червня 2014р. справа №927/771/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбитсервіс»,

вул.Героїв Хасана, 1, м. Шостка, Сумська обл., 41100

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський

м'ясокомбінат»,

вул.Залінійна,31, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська обл., 16000

Про стягнення 3309грн.86коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Кравцов А.О. директор, Павленко О.М. юрисконсульт, довіреність від 17.09.2013р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3309,86грн. за поставлений товар по накладним №262 від 24.05.2013р., №282 від 03.06.2013р., №283 від 03.06.2013р., №310 від 11.06.2013р.

Від позивача по факсу та на електронну адресу суду надійшло пояснення №87 від 06.06.2014р. щодо неможливості проведення та складання додаткового акту звіряння розрахунків у зв'язку з відсутністю посадових осіб відповідача, та в якому просив суд задовольнити позов за наявними у справі матеріалами.

Представники позивача в судовому засіданні надали клопотання про не здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 10.06.2014р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат», ідентифікаційний код 37292284, місцезнаходження м. Новгород-Сіверський, вул.Залінійна,31.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом, ухвала про порушення провадження у справі від 27.05.2014р., надіслана відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві і яка відповідає адресі, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення №1400603191716. Крім того, судом явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3309,87грн. по накладним №262 від 24.05.2013р. на суму 2030,87грн., №282 від 03.06.2013р. на суму 52,00грн., №283 від 03.06.2013р. на суму 1115,00грн., №310 від 11.06.2013р. на суму 112,00грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаними накладними та довіреностями №10 від 20.05.2013р., №19 від 03.06.2013р.

У вказаних накладних йдеться посилання на рахунки фактури, а саме: №310 від 24.05.2013р. на суму 2030,87грн., №342 від 03.06.2013р. на суму 52,00грн., №343 від 03.06.2013р. на суму 1115,00грн., №374 від 11.06.2013р. на суму 112,00грн. відповідно, примірники яких подані позивачем до матеріалів справи.

Єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Угода купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, була укладена між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.

Строк оплати отриманого відповідачем товару сторонами не визначено.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у накладних №262 від 24.05.2013р., №282 та №283 від 03.06.2013р., №310 від 11.06.2013р. встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовує відповідач, останній в порушення приписів діючого законодавства оплату за отриманий товар не провів. Між позивачем та відповідачем складено, підписано і скріплено їх печатками двосторонній акт звірки розрахунків за період з 01.01.2013р. по 01.10.2013р., в якому відповідач підтверджує заборгованість перед позивачем у сумі 3309,86грн.

Матеріали справи свідчать про направлення позивачем відповідачу претензії №01/14 від 03.02.2014р. з вимогою оплатити борг у розмірі 3309,86грн., яка отримана відповідачем 13.02.2014р. згідно поштового повідомлення №4110001438578.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач на день розгляду справи в суді відповідно до ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів оплати вартості отриманого товару.

За таких обставин, заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 3309,86грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

У відповідності зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що борг у сумі 3309,86грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки відповідач в порушення ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався і вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в частині стягнення боргу в сумі 3309,86грн.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» (вул.Залінійна,31, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська обл., банківські реквізити невідомі, ідентифікаційний код 37292284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбитсервіс» (вул.Героїв Хасана, 1, м. Шостка, Сумська обл., банківські реквізити невідомі, ідентифікаційний код 23054903) 3309грн.86коп. боргу, 1827грн.00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 13.06.2014р.

Суддя Н.Ю.Книш