Ухвала суду № 39193039, 03.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

03 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4106/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.,

Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Управління Державної казначейської служби України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, управління Державної казначейської служби України в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 30 вересня 2013р. №289 о/с дск про звільнення в запас Збройних сил України за ст.64 п. «є» (за порушення дисципліни) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене Постановою КМУ від 29.07.1991р. №114; поновити його на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Херсонській області; стягнути із УМВС України в Херсонській області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3700грн. щомісячно, починаючи з 01.10.2013р.; стягнути із управління МВС України в Херсонській області моральну шкоду в розмірі 5000грн., у зв'язку із незаконним звільненням.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що звільнений із займаної посади в запас Збройних сил України за ст.64 п. «є» (порушення дисципліни). Підставою звільнення є висновок службового розслідування від 30 вересня 2013р., яким встановлено порушення позивачем вимог п.1 ст.6 ЗУ «Про запобігання і протидії корупції», яке полягало у неправомірному сприянні громадянам у здійсненні ними господарської діяльності по отриманню дозвільних документів у державній установі щодо реконструкції торгівельного ларьку, за що позивач отримав грошову винагороду. У зв'язку із чим, прокуратурою відкрито кримінальне провадження за фактом вимагання працівником УБОЗ УМВС ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 28000грн. з правовою кваліфікацією ч.3 ст.364 КК України.

Позивач зазначає, що у висновку службового розслідування не містяться факти щодо невиконання чи неналежного виконання ним своїх службових обов'язків. Більш того, його причетність до сприяння фізичній особі у здійснення нею господарської діяльності службовим розслідуванням встановлено не було, що й стало підставою для закриття провадження по кримінальній справі, у зв'язку з відсутністю в діях колишнього співробітника УБОЗ УМВС України Херсонської області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.354 КК України. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ начальника управління МВС України в Херсонській області від 30 вересня 2013р. №289 о/с дск про звільнення ОСОБА_2 в запас Збройних сил України за ст. 64 п. «є» (за порушення дисципліни).

Поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області з 30 вересня 2013р.

Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 8090,91грн. за період з 01.10.2013р. по 02.12.2013р.

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з управління МВС України в Херсонській області моральної шкоди в розмірі 5000грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки сторони були сповіщенні про час і місце розгляду справи належним чином, але в судове засідання не прибули, а в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивача незаконно звільнено за порушення дисципліни, яке полягало у отриманні грошової винагороди від підприємців, оскільки управління МВС України в Херсонській області не надало суду доказів про притягнення позивача до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач працював в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноважений в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Херсонській області, капітан міліції.

Відповідно до витягу з наказу від 30 вересня 2013р. №289 о/с дск, начальником управління МВС України в Херсонській області позивача звільнено в запас Збройних сил України за ст. 64 п. «є» (за порушення дисципліни) (а.с.5).

Як вбачається з висновку проведення службового розслідування за фактом порушення антикорупційного законодавства України від 30 вересня 2013р., порушення позивачем дисципліни полягало у порушенні вимог п.1 ст.6 ЗУ «Про запобігання і протидії корупції», тобто отримання грошової винагороди з оформленням дозвільних документів (а.с.21-23).

В результаті чого, прокуратурою Дніпровського району м.Херсона відкрито кримінальне провадження за ч.3 ст.364 КК України.

Вирішуючи питання правомірності прийнятого наказу та підстав для поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з наступного.

За правилами ст.18 ЗУ «Про міліцію», працівникам міліції забороняється займатися будь-якими видами іншої оплачуваної (крім викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) та підприємницької діяльності, на працівників міліції поширюються обмеження, встановлені ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011р. №3206-VІ, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Відповідно до ч.1,2 ст.21 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» за вчинення корупційних правопорушень особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Згідно з ч.2 ст.22 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, з аналізу наведених норм діючого законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для звільнення з посади працівника, якого притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності є рішення суду, яке набрало законної сили.

Проте, у висновку проведення службового розслідування за фактом порушення антикорупційного законодавства України від 30 вересня 2013р. вказано на допущенні позивачем порушення п.1 ст.6 ЗУ «Про запобігання і протидії корупції», але ніяких належних доказів його винуватості не наведено та до суду не надано.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відкриття кримінального провадження за обвинуваченням позивача по ч.4 ст.364 КК України, не може бути підставою для його звільнення, оскільки відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, в матеріалах справи міститься постанова прокуратури Дніпровського району м.Херсона про закриття кримінального провадження від 08.10.2013р., у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.364 КК України (а.с.49-50).

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що наказ про звільнення позивача від 30 вересня 2013р. №289 о/с дск є незаконним та підлягає скасуванню, в результаті чого ОСОБА_2 має бути поновлений на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Херсонській області із стягненням середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 5000грн., суд першої інстанції дійшов до наступного висновку, з яким погоджується судова колегія.

За правилами п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Пунктом 5 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що обов'язковою умовою для настання відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди є наявність вини з боку заподіювача такої шкоди.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту моральних чи фізичних страждань, а також втрат немайнового характеру, суд першої інстанції вважав дану вимогу позивача безпідставною.

Справа призначалась до розгляду у відкритому судовому засіданні, але ні позивач, ні відповідач в судове засідання не з`явилися, законність прийнятого судового рішення не спростували.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,200,206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які брали участь у справі але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

А.Г. Федусик