Ухвала суду № 39193034, 28.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 р. Справа № 814/65/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Кравченка К.В.,

- Вербицької Н.В.

при секретарі - Троян І.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 року № 0000072340, № 0000062340,-

В С Т А Н О В И ЛА:

ТОВ «Амальгама Люкс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївський області (правонаступник Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 27.02.12р. №0000072340 та від 27.02.12р. №0000062340.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Амальгама Люкс" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.01.12р. по 03.02.12р. ДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Торгсервіс-Юг" за період з 01.01.10р. по 31.03.10р., про що було складено відповідний акт за №446/23-400/32719869 від 10.02.12р. В акті перевірки зазначено про порушення підприємством:

1) п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 2821грн., у т.ч. за лютий 2010р. у сумі 628грн., за березень 2010р. у сумі 2193грн.

2) п.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2010р. у сумі 3526грн.

На підставі зазначеного акта ДПІ прийняті: податкове повідомлення-рішення №0000062340 від 27.02.12р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 2821,00грн.; податкове повідомлення-рішення №0000072340 від 27.02.12р. про визначення (нарахування) суб'єкту господарювання податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1кв. 2010р. в сумі 3526,00грн. й застосування штрафної санкції в сумі 881,50грн..

Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Торгсервіс-Юг", що ґрунтується на судженнях про те, що ТОВ "Торгсервіс-ЮГ" є фіктивним підприємством, яке створене з метою прикриття незаконної діяльності, і від імені якого господарські операції здійснювались на підставі фіктивних документів особами не уповноваженими проводити легітимну господарську діяльність. До того ж ТОВ "Торгсервіс-ЮГ" відсутній за місцем реєстрації, не має достатніх основних засобів для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень -рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону визначено, що датою збільшення валових витрат є:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою одаткового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно пп.7.7.7 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.11 за № 1333/20071, передбачено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно із п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат, податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є доведеність фактичного понесення вказаних витрат по реальним (справжнім) господарським операціям, проведених між легітимними суб'єктами господарювання та належним чином оформлених відповідними первинними документами.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів платника податків, інформація в яких стосовно господарської операції викладено конкретно, повно, зрозуміло та правдиво.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах, а не в інших осіб, які нелегітимно діють від імені юридичної особи.

У разі безтоварності операцій (у тому числі виконання робіт (послуг) іншою особою, а не суб'єктом господарювання зазначеного в первинних документах) формування витрат та податкового кредиту з ПДВ слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку оформлених податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.02.2010 року між позивачем (замовник послуг) та ТОВ «Торгсервіс-Юг» (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом.

За цим договором ТОВ «Торгсервіс-Юг» зобов'язувалося забезпечити доставку вантажів в пункт призначення (м. Миколаїв), а ТОВ «Амальгама-Люкс», як клієнт, зобов'язувалося сплачувати за послуги з перевезення встановлену плату (загальна сума 16925,00грн.(в тому числі ПДВ 2820,83грн.). На підтвердження господарських операцій позивачем надано видаткові, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

При цьому, в договорі та первинних документах зазначено, що від імені ТОВ «Торгсервіс-Юг» документи підписано ОСОБА_1., який заперечував свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Торгсервіс-Юг», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Апелянтом не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи такі первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що сукупний аналіз обставин справи вказує на те, що первинні документи позивача, на підставі яких він формував податковий кредит і валові витрати, складені формально, тобто, за відсутності реального отримання послуг від контрагента, що суперечить наведеним нормам Закону.

За таких обставин, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст.206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: