Ухвала суду № 39192151, 12.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Грищенко Є.І.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року справа №805/3119/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Попова В.В., секретарі судового засідання Сульженко А.В., представника позивача Нікульникова Д.О., представника відповідача Лобата О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі № 805/3119/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тар альянс" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Тар альянс" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 жовтня 2012 року №00000211520/23907/10/15-17-2, від 30 жовтня 2012 року №00000191520/23904/10/15-17-2, від 30 жовтня 2012 року №0000201520/23905/10/15-17-2 та від 05 листопада 2012 року №0000221520/24621/10/15-17-2.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 30 жовтня 2012 року №00000211520/23907/10/15-17-2, від 30 жовтня 2012 року №00000191520/23904/10/15-17-2, від 30 жовтня 2012 року №0000201520/23905/10/15-17-2, від 5 листопада 2012 року №0000221520/24621/10/15-17-2.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що відповідачем правомірно було встановлено завищення позивачем заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ у податковій декларації за липень 2012 року та неправомірного включення до складу податкового кредиту сум, тому вважає що податкові повідомлення-рішення були винесені на законних підставах. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача вважав, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Засобами електронного зв'язку позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби подані податкові декларації з податку на додану вартість:

- за червень 2012р. №9041596881з наступними показниками: - рядок 10.1 "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" обсяги придбання - 52 600 717,00, дозволений податковий кредит - 10 520 143,00 грн., рядок 19 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" - 7 840 128,00 грн., рядок 20.2 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" - 7 840 128,00 грн. (т. 2, а.с. 24-25).

До податкової декларації надані: додаток 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)", додаток 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)", додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)", додаток 4 "Заява про повернення бюджетного відшкодування (Д4)", додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)" (т.2, а.с.29-50).

Також, до вказаної податкової декларації наданий реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний (податковий) період червень 2012р. (т.5, а.с.162).

- за липень 2012р. №9050468455 з наступними показниками: - рядок 10.1 "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" обсяги придбання - 56 476 013,00, дозволений податковий кредит - 11 295 203,00, рядок 19 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" - 8 830 891,00 грн., рядок 20.2 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 8 830 891,00 грн., рядок 21 "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" - 7 840 128,00 грн. (у тому числі рядок 21.1 "значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду" - 7 840 128,00 грн.); - рядок 22 (Д2) "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" - 7 840 128,00, рядок 23 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" - 7 840 128,00 грн. (у тому числі рядок 23.1 (Д4) "на рахунок платника у банку" - 7 840 128,00 грн.) (т. 2, а.с. 54-55).

До вказаної податкової декларації надані: додаток 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)", додаток 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)", додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)", додаток 4 "Заява про повернення бюджетного відшкодування (Д4)" на суму 7 840 128,00 грн., додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)" (т. 2, а.с. 59-81).

Також, до вказаної податкової декларації наданий реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний (податковий) період липень 2012р. (т. 6, а.с. 8).

- за серпень 2012р. №9057072181, з наступними показниками: рядок 21 "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" - 8 830 891,00 грн. (у тому числі рядок 21.1 "значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду" - 8 830 891,00 грн.), рядок 22 (Д2) "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" - 8 830 891,00 грн., рядок 23 (Д3) "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" - 8 830 891,00 грн. (у тому числі рядок 23.1 (Д4) "на рахунок платника у банку" - 8 830 891,00 грн.) (т. 1, а.с. 49-50).

До податкової декларації надані: додаток 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)", додаток 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)", додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)", додаток 4 "Заява про повернення бюджетного відшкодування (Д4)", додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)", додаток 6 "Довідка (Д6)", додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)" (т. 1, а.с. 54-79).

У період з 17.09.2012р. по 05.10.2012р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку ДПС правонаступником якої є відповідач, проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку у банку за липень 2012 року, за наслідками якої складено відповідний акт перевірки від 09.10.2012р. №420/15-17-2/33853132 (том 2, а.с. 85-115).

Згідно висновків вказаного акта, перевіркою встановлені порушення:

- п.п. "а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації за липень 2012 року на суму 122 071,00 грн. та від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту на суму 122 071,00 грн. за липень 2012р.

- п.п. "а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ "Тар альянс" завищено суму бюджетного відшкодування на 7 840 128,00 грн.

На підставі акта перевірки від 09.10.2012р. №420/15-17-2/33853132 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00000211520/23907/10/15-17-2 від 30.10.2012р. (т. 2, а.с. 9), яким за порушення пп. "а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 122 071,00 грн. за декларацією №9050468455 від 20.08.2012р. за липень 2012р.;

- №00000191520/23904/10/15-17-2 від 30.10.2012р. (т. 2, а.с. 10), яким за порушення пп. "а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування (заявленого за напрямком відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку) з податку на додану вартість на 170 035,00 грн. за декларацією №9050468455 від 20.08.2012р. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 85 018,00 грн.;

- №0000201520/23905/10/15-17-2 від 30.10.2012р. (т. 2, а.с. 11), яким за порушення п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, а саме, виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації за липень 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Тар альянс", у зв'язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 670 093,00 грн. за декларацією №9050468455 від 20.08.2012р. за липень 2012р.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПС у Донецькій області та ДПС України.

За на наслідками розгляду скарг позивача вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а відповідні скарги позивача - без задоволення.(т.6 а.с.65-157)

Крім того, Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Тар Альянс» за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 10.10.2012 року № 428/15-17-2/33853132.

Згідно висновків вказаного акту, відповідачем виявлено порушення позивачем пп. «а» 198.1, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за липень 2012 року на суму 122 071 грн., що призвело до завищення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2012 року на 122 071 грн.

На підставі висновків наведеного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 5 листопада 2012 року №0000221520/24621/10/15-17-2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122 071 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61036 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС у Донецькій області та ДПС України.

За на наслідками розгляду скарги позивача зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.(т.6 а.с.158-188)

Позивач не погоджується із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями від 30 жовтня 2012 року №00000211520/23907/10/15-17-2, від 30 жовтня 2012 року №00000191520/23904/10/15-17-2, від 30 жовтня 2012 року №0000201520/23905/10/15-17-2, від 5 листопада 2012 року №0000221520/24621/10/15-17-2, у зв'язку з чим звернувся до суду за їх оскарженням.

Вказані податкові повідомлення рішення є правовими актами індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Спірними обставинами у справі є обґрунтованість висновків суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, які в свою чергу стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових рішень.

Суд першої інстанції не погодився з висновками відповідача з огляду на наступне.

Щодо господарський операцій з АФ «Головань і Партнери».

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ "Тар альянс" неправомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по наданих консультаційних та юридичних послугах, отриманих від Адвокатської фірми "Головань і Партнери" відповідно до договору про надання послуг від 04.01.2010р. №207/88 на суму 8 333,33 грн.

Відповідачем вказано, що у ТОВ "Тар альянс" крім актів надання послуг (які не містять обсягу виконаних юридичних послуг), відсутні будь які інші документи, що підтверджують фактичне отримання юридичних (консультаційних та адвокатських) послуг від АФ "Головань і партнери" за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., а тому винагорода сплачена ТОВ "Тар альянс" за консультаційні послуги АФ "Головань і партнери" не пов'язана з господарською діяльністю підприємства.

На підставі отриманих первинних документів не можливо встановити подальше пряме використання отриманих послуг (у повному обсязі, або частково) в господарській діяльності підприємства та участь вказаних послуг в оподаткованих операціях ТОВ "Тар альянс".

З цього приводу суд першої інстанції зазначив наступне.

За господарськими операціями з Адвокатською фірмою "Головань і партнери" позивачем надані: копії договору про надання юридичних послуг №207/88 від 04.01.2010р., додатку№1 до вказаного договору та додаткової угоди №1 до вказаного договору (том 3, а.с. 151-157); акт №107 прийому-передачі виконаних робіт від 12.06.2012р. (том 3, а.с. 159); акт №127 прийому-передачі виконаних робіт від 12.07.2012р. (том 3, а.с. 161). Також, позивачем надані рахунки Адвокатської фірми "Головань і партнери" №107 від 12.06.2012р. та №127 від 11.07.2012р. (том 8, а.с. 49-50).

Згідно зазначених актів, позивач прийняв від Адвокатської фірми "Головань і партнери" виконані роботи по наданню консультаційних та юридичних послуг для їх подальшого використання в господарській діяльності позивача у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до зазначених рахунків обсяг виконаних робіт складає 50 люд/год. в кожному, що відповідає показникам відповідних податкових накладних від 12.06.2012р. №102 (том 3, а.с. 158) та від 12.07.2012р. №122 (том 3, а.с. 160).

Також в підтвердження господарських операцій з Адвокатською фірмою "Головань і партнери" позивачем надані копії платіжних доручень: від 12.07.2012р. № 4259 на суму 50 000 грн. у т.ч. ПДВ 8333,33 грн. від 12.06.2012р. № 3573 на суму 50 000 грн. у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.(т.9 а.с.151-152).

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем надані належні докази правомірності формування податкового кредиту за господарськими операціями з Адвокатською фірмою «Головань і Партнери» на підставі відповідних первинних документів. Обсяг (кількість, об'єм) наданих Адвокатською фірмою «Головань і Партнери» послуг відображений у наданих податкових накладних та в актах прийому-передачі робіт.

Перевіряючими не зазначено, які саме документи повинен додатково надати позивач для підтвердження отримання послуг від Адвокатської фірми «Головань і Партнери».

Відповідачем не доведено відсутність факту надання позивачу послуг Адвокатською фірмою «Головань і Партнери», так само і не доведено, що надані послуги не пов'язані із забезпеченням господарської діяльності позивача.

На підставі наведеного, суд першої інстанції вважав, що посилання відповідача на те, що винагорода сплачена позивачем за консультаційні послуги Адвокатської фірми «Головань і Партнери» не пов'язана з господарською діяльністю підприємства - не мають належного підтвердження та ґрунтуються на припущеннях.

Щодо господарський операцій з ТОВ «РТП-Інвест» та ТОВ «Іса-Груп».

В акті перевірки податковий орган зазначив, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання послуг перевезення у ТОВ "РТП-Інвест" в частині перевезень вантажів (пеку кам'яновугільного), здійснених автомобілем з державним номером НОМЕР_3, та автомобілями, в'їзди яких на територію ТОВ "СРЗ" не підтверджені документально, на загальну суму податку на додану вартість 65 503,39 грн. в червні 2012 року.

В ході перевірки, з метою встановлення реальності здійснення операції з перевезення вантажу встановлено, що згідно бази даних УДАІ ГУМВС України у Донецькій області за державним номером НОМЕР_3 з 10.11.2009 року зареєстрований легковий автомобіль HYUNDAI i30. Таким чином, перевезення вантажів вагою більше ніж 35 тон вказаним автомобілем не є можливим.

Крім того зазначено, що місцем розвантаження вантажу (пеку кам'яновугільного) визначено ТОВ "СРЗ" (ЄДРПОУ 32183383). Відповідно до інформації, зазначеної в журналі пропускного режиму ТОВ "СРЗ" встановлена часткова невідповідність даних первинних документів ТОВ "Тар альянс", а саме: товарно-транспортних накладних відомостям, зафіксованим в журналі пропускного режиму ТОВ "СРЗ". Так, в'їзди автомобілів за державними номерами НОМЕР_5 на територію ТОВ "СРЗ" в ті дати, які зазначені в первинних документах, частково не підтверджені.

Перевіряючими зроблено висновок про те, що у зв'язку із відсутністю первинних документів неможливо підтвердити здійснення господарської операції (перевезення пеку кам'яновугільного) на загальну суму податку на додану вартість 65 603,39 грн.

З аналогічних підстав відповідач дійшов висновку про неправомірність включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання послуг перевезення у ТОВ "Іса-груп" в частині перевезень вантажів (пеку кам'яновугільного), здійснених автомобілем з державним номером НОМЕР_3, та автомобілями, в'їзди яких на територію ТОВ "СРЗ" не підтверджені документально, на загальну суму податку на додану вартість 17 639,64 грн. в липні 2012 року.

Суд першої інстанції не погодився з таким висновком податкового органу виходячи з наступного: за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "РТП-Інвест" позивачем надані наступні документи: договір №06-24/2011-РТП про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.04.2011р., угода про тарифи і порядок нарахування оплати за надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.04.2011р. до договору №06-24/2011 РТП від 06.04.2011р., акт №ОУ-000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.06.2012р., акт №ОУ-0000012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.06.2012р., акт №ОУ-0000013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.06.2012р., акт №ОУ-0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2012р. (том 3, а.с. 130-137), а також додаткова угода №1 від 19.04.2012р. до договору №06-24/2011-РТП від 06.04.2011р. про надання кур'єрських послуг (том 4, а.с. 14); відповідні накладні від Товариства з обмеженою відповідальністю "РТП-Інвест" (том 3, а.с. 138-144).

Також, позивачем надані товарно-транспортні накладні та рахунки-фактури від Товариства з обмеженою відповідальністю "РТП-Інвест" (том 4, а.с. 233-250; том 5 а.с. 37-128).

За господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Іса Групп" позивачем надані: договір №22-06/2012-ІСА від 22.06.2012р. про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, угода про тарифи і порядок нарахування оплати за надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.06.2012р. до договору №22-06/2012-ІСА, угода про тарифи і порядок нарахування оплати за надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2012р. до договору №22-06/2012-ІСА, угода про зміну юридичної адреси та свідоцтва платника податку на додану вартість від 10.09.2012р. до договору №22-06/2012-ІСА, акт №ОУ-0000022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.07.2012р., акт №ОУ-0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.07.2012р., акт №ОУ-0000028 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2012р. (том 1, а.с. 109-117); відповідні накладні від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іса Групп" (том 3, а.с. 148-150).

Також, позивачем надані товарно-транспортні накладні та рахунки-фактури від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іса Групп" (том 5, а.с. 1-36).

Крім того, позивачем були надані копії вантажно-митних декларації щодо підтвердження факту експорту продукції, яка була перевезена ТОВ «РТП-Інвест» та ТОВ «Іса-Групп» в м. Маріуполь у червні 2012 року (т. 9 а.с.114-137).

Як вбачається з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Іса Групп" №20/03-12/2 (том 3, а.с.245) та лист Товариства з обмеженою відповідальністю "РТП-Інвест" №20/03-12-1 (том 3, а.с.247), якими повідомляється, що в товарно-транспортних накладних з перевезення вантажів позивача зазначений неправильний реєстраційний номер автомобіля - НОМЕР_3, правильний реєстраційний номер автомобіля - НОМЕР_3, причеп НОМЕР_6.

До вказаних листів додана копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 на вантажний сідловий тягач MAN TGA 460, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Згідно пояснень представника позивача у вказаних листах наявна помилка в даті, а саме помилково зазначено, що вказані листи від " 20.03.2012р." замість належного " 20.03.2013р.".

Суд першої інстанції вважав, що позивачем надані належні докази, які підтверджують наявність помилки при зазначенні в товарно-транспортних накладних реєстраційного номера автомобіля НОМЕР_3, а не належного НОМЕР_3. Тобто, наявна помилка в одній літері.

Вказана помилка не може бути підставою для твердження про відсутність документального підтвердження здійснення перевезень вантажів.

По вказаним господарським операціям з суд зазначає, що посилання відповідача на журнал пропускного режиму ТОВ «СРЗ» (т.10-т.13) як на підставу стверджувати про часткову невідповідність первинних документів позивача є необґрунтованим. Журнал пропускного режиму не є первинним документом на підставі якого здійснюється бухгалтерській та податковий облік. Позивач не відповідає за правильність та повноту ведення вказаного журналу. Реальність здійснення господарських операцій підтверджується наданими до суду первинними документами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновку податкового органу в цій частині є необґрунтованими.

Щодо господарських операцій з оренди приміщення у ПАТ «ПУМБ».

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ "Тар альянс" віднесено суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні послуг (оренда офісних приміщень за адресою: м. Донецьк - 83001, вул.Університетська, буд.2А) у підприємства ПАТ "Перший український міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829) відповідно до договору оренди від 01.10.2011р. №12 у сумі податку на додану вартість 1 171,92 грн.

Перевіряючі вказали, що у єдиному державному реєстрі відсутні відомості про представництво або філію ТОВ "Тар альянс" у м. Донецьку.

Перевіряючі дійшли до висновку, що на підставі отриманих первинних документів (акти виконаних робіт, рахунки-фактури) не можливо встановити доцільність оренди додаткового приміщення та подальше пряме використання отриманих послуг (у повному обсязі, або частково) в господарській діяльності підприємства та участь вказаних послуг в оподаткованих операціях ТОВ "Тар альянс".

На підставі наведеного, перевіряючі дійшли до висновку, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту 1 171,92 грн.

З цього приводу суд першої інстанції зазначив, що за господарськими операціями з Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" позивачем надані: договір найму №12 від 01.10.2011р., укладений між ПП "Нерухомість та побут" та ТОВ "Тар альянс"; акт прийому-передачі майна в найм від 01.10.2011р.; додаткова угода №1 від 01.10.2011р. до договору найма №12 від 01.10.2011р.; додаткова угода від 01.01.2012р. до договору найма №12 від 01.10.2011р., за яким права та обов'язки наймодавця передані від ПП "Нерухомість та побут" до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк"; додаткова угода від 18.04.2012р. до договору найма № 12 від 01.10.2011р. (том 3, а.с. 169-174). Також позивачем надані акти надання послуг 3331 від 30.06.2012р. та №457 від 31.07.2012р. та відповідні податкові накладні від 05.06.2012р. №83 та від 06.07.2012р. №127 (том 3, а.с. 176-179).

Позивачем надано лист №07-686 від 24.04.2013р. (том 5, а.с. 129) за яким у приміщенні, яке орендоване згідно договору №12 від 01.10.2011р. у період червень, липень 2012р. працювали співробітники ТОВ "Тар альянс" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 До вказаного листа надані табелі обліку використання робочого часу (том 5, а.с. 130-143). Також позивачем надано копії штатного розкладу ТОВ «Тар Альянс», копії трудових книжок та копії паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_5О.(т.9 а.с.138-150).

За приписами пп.19-1.1.1 та пп.19-1.1.5 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Податковим кодексом України на контролюючи органи не покладено встановлення доцільності або недоцільності здійснення платником податків певних господарських операцій. Доцільність оренди приміщення у ПАТ «Перший український міжнародний банк» та визначається саме позивачем, яка, згідно пояснень представника позивача, обумовлена необхідністю забезпечення робочим місцем працівників, які мешкають в м. Донецьку та робота яких передбачає перебування у м. Донецьку.

Відповідно до частин 1, 2, та 5 ст.95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Статтею першою Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи;

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу та рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу або повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу.

За приписами ч.2 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в Єдиному державному реєстрі серед інших містяться такі відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи: повне найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу; види діяльності відокремленого підрозділу; прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи на підставі довіреності, у тому числі підписувати договори, їх реєстраційні номери облікових карток платників податків.

Згідно ч.4 ст.64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Таким чином, наявність орендованого приміщення, яке використовується для забезпечення працівників робочим місцем, поза межами юридичної адреси підприємства не є самостійною підставою для реєстрації відокремленого підрозділу за відсутності передбачених вказаними положеннями ознак філії, представництва (відділення або іншого відокремленого підрозділу).

Суд першої інстанції звернув увагу, що за приписами пп.20.1.11 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п. «в» п.п. 138.10. 1 п. 138.10.2 Податкового кодексу України до складу витрат включаються:адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до п 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналогічні положення містились у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, які б підтверджували висновки перевіряючи щодо невикористання у власній господарській діяльності орендованого у ПАТ «Перший український міжнародний банк» приміщення. Таким чином, такі висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях, є необ'єктивними та безпідставними.

Вимагання відповідачем відряджень у м. Донецьк на співробітників ТОВ «Тар Альянс», наказів по підприємству про організацію робочих місць в офісі у м. Донецьку та перелік обов'язків працюючих там осіб в даному випадку є неправомірним. Вказані документи не можуть бути покладені в основу висновку податкового органу, оскільки вони не є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не містять в собі відомостей про господарську операцію.На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно включені до складу валових витрат та податкового кредиту сплачені ПАТ «Перший український міжнародний банк» кошти.

Щодо господарських операцій з ТОВ "Хімекс Лімітед".

Згідно акта перевірки від 09.10.2012р. №420/15-17-2/33853132, позивачем неправомірно включено до податкового кредиту червня 2012 року суми податку на додану вартість по отриманих послугах з оренди вагонів - цистерн у ТОВ "Хімекс Лімітед" (ЄДРПОУ 30075981) у червні 2012 року на суму податку на додану вартість 94 926,15 грн.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Тар альянс" щомісячно орендує у ТОВ "Хімекс Лімітед" вагони-цистерни (старі, нові, пековози) на підставі договору оренди майна від 01.11.2007р. №11/11-2007 ЦС із додатковими угодами і додатками. Згідно наданих до перевірки первинних документів неможливо встановити участь у господарській діяльності саме цих вагонів-цистерн, оскільки акти виконаних робіт містять інформацію лише про вид вагонів - цистерн (старі, нові, пековози) та вартість орендної плати по кожному з видів вагонів, термін оренди - 1 місяць, кількість орендованих вагонів. Первинні документи не містять в собі даних про обсяги робіт (перевезень), здійснених вказаними вагонами-цистернами, відсутня інформація, який саме вантаж або рідину перевозили вказані вагони - цистерни. Таким чином неможливо встановити доцільність витрат на оренду (а також включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні даної послуги) саме цих вагонів-цистерн, оскільки неможливо встановити повноту та обсяги їх участі в господарській діяльності підприємства.

Перевіряючи зазначили, що з огляду на вищевикладене та враховуючи те, що акти виконаних робіт не містять повної інформації про зміст та обсяги господарської операції, - витрати, пов'язані з орендою цистерн не підтверджено документально.

Суд першої інстанції не погодився з таким висновком податкового органу з наступних підстав.

За господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", яке буле реорганізоване з Відкритого акціонерного товариства "Хімекс", позивачем надані: договір оренди майна №1/11-2007 ЦС від 01.11.2007р. з додатками, акти прийому-передачі залізничних цистерн та додаткові угоди (том 3, а.с. 180-197). Також, позивачем надані: акт №ХМ-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2012р. та відповідна податкова накладна від 31.07.2012р. №44 (том 3, а.с.201-202), акт №ХМ-0000026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2012р. та відповідні податкові накладні від 22.06.2012р. №26, від 30.06.2012р. №28 (том 3, а.с.198-200).

На підтвердження використання у власній господарській діяльності вагонів-цистерн, отриманих в оренду від ТОВ "Хімекс Лімітед", ТОВ "Тар альянс" надані копії телеграм ДП "Донецька залізниця" (том 5, а.с. 145-148) та залізничні накладні (том 5, а.с. 149-161).

Із наданих представниками сторін пояснень, акта перевірки від 09.10.2012р. №420/15-17-2/33853132, наданої позивачем довідки "Фактична оплата ТОВ "Тар альянс" (ЄДРПОУ 33853132) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг)" (том 4, а.с. 44-45), вбачається, що суму податку на додану вартість у розмірі 7 840 128,00 грн., яка заявлена позивачем до відшкодування за липень 2012р. та щодо якої перевіряючи дійшли до висновку про відсутність підтвердження її сплати, сформована за наслідками здійснення господарських операцій з наступними контрагентами позивача:

- Публічне акціонерне товариство "Алчевський коксохімічний завод", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 4 261 851,73 грн. До суду наданий договір №03-11/10-626ю від 14.12.2009р. з специфікаціями та додатковими угодами (том 6, а.с. 189-227), а також податкові накладні (том 4, а.с. 46-103);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Істек", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 800 398,80 грн. До суду наданий договір №1-3-289/П-ос від 01.03.2011р. з специфікаціями та додатковими угодами (том 6, а.с. 228-244), а також податкові накладні (том 4, а.с. 104-116);

-Carbon Trading Ltd, сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 203 296,39 грн. До суду наданий контракт №30/12-2011 від 30.12.2011р. з додатками та специфікаціями (том 6, а.с. 245-250; том 7, а.с. 1-15), а також вантажні митні декларації з рахунками-фактурами, прибутковими накладними та пакувальними листами до них (том 4, а.с. 117-130). Суд зазначає, що на вказаних вантажних митних деклараціях маються відмітки Східної митниці про сплату відповідних платежів, у тому числі податку на додану вартість;

- Державне підприємство "Донецька залізниця", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 68 313,56 грн. До суду наданий договір №21029 від 17.12.2009р. з додатковими угодами, доповненнями та протоколами розбіжностей (том 7, а.с. 16-28), а також податкова накладна (том 4, а.с. 131);

- Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 183 333,33 грн. До суду наданий договір №1-16/07-10 від 08.07.2010р. з додатковими угодами (том 7, а.с. 29-34), а також податкові накладні (том 4, а.с. 132-136);

- Приватне підприємство "Ладон", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 61 504,00 грн. До суду наданий договір оренди №АР12/04-2010ЦС від 12.04.2010р. з додатковими угодами та актами приймання-передачі (том 7, а.с. 35-69), а також податкова накладна (том 4, а.с. 137);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові технології лтд", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 14 807,37 грн. До суду наданий договір №01/2010/МК від 25.01.2010р. та додаткові угоди до нього (том 7, а.с. 70-78), а також податкові накладні (том 4, а.с. 138-139);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експериментально-механічний завод", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 47 172,00 грн. До суду наданий договір №07/05 від 07.05.2012р. та додаткова угода до нього (том 7, а.с. 79-82), а також податкові накладні (том 4, а.с. 140-142);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Росквит", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 13 832,00 грн. До суду наданий договір №140512 від 14.05.2012р. (том 7, а.с. 83-84), а також податкові накладні (том 4, а.с. 143-152);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "РТП-Інвест" сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 106 310,56 грн.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз інструмент", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 16 485,65 грн. До суду наданий договір №03/04 від 03.04.2012р. (том 7, а.с. 85-87), а також податкові накладні (том 4, а.с. 153-160);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехномонтаж-метал", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 3 419,23 грн. До суду наданий договір №10/01/11 від 10.01.2011р. (том 7, а.с. 88-89), а також податкові накладні (том 4, а.с. 161-168);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 69 480,00 грн. ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "СРЗ", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 38 049,87 грн. До суду наданий договір №137 від 31.12.2011р. з додатками та додатковими угодами (том 7, а.с. 90-104), а також податкові накладні (том 4, а.с. 169-170);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс систем лоджистікс", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 61 027,56 грн. До суду наданий договір №148/11 від 21.12.2011р. та додаткова угода до нього (том 7, а.с. 105-111), а також податкова накладна (том 4, а.с. 171);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Солбіс", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 53 440,27 грн. До суду наданий договір №23/03 від 23.03.2012р. з додатковою угодою до нього (том 7, а.с. 112-115), а також податкові накладні (том 4, а.с. 172-183);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 121 676,94 грн. До суду наданий договір №А2252 від 24.04.2007р. з додатками та додатковими угодами (том 7, а.с. 116-179), а також податкові накладні (том 4, а.с. 184-186);

- Приватне підприємство "Резонанс", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 1 685,13 грн. До суду наданий договір №0401Э від 04.01.2010р. з додатковою угодою, специфікаціями та калькуляціями (том 7, а.с. 180-192), а також податкові накладні (том 4, а.с. 187-188);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-холдинг", сума податку на додану вартість за господарськими операціями з цим контрагентом - 1 714 042,91 грн. До суду наданий договір №ДУК-05/11-037-Р від 25.01.2011р. з специфікаціями та додатковими угодами (том 7, а.с. 193-250; том 8 а.с. 1-48), а також податкові накладні (том 4, а.с. 189-232).

На підтвердження перерахування податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивачем надані платіжні доручення (том 2, а.с.136-235; том 4 а.с. 13) та виписки з банківського рахунку з реєстрами платіжних документів (том 2, а.с.236-250; том 3, а.с. 1-119), а також копія журналу-ордеру і відомостей по рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" за червень 2012р. (том 2, а.с.116-134).

Також в підтвердження у власній господарській діяльності отриманих в оренду від ТОВ «Хімекс Лімітед» цистерн за договором від 01.11.2007р. № 1/11-2007 ЦС позивачем надані залізничні накладні за червень та липень 2012 року (т.9 а.с. 41-68), а також ВМТ (т.9 а.с.69-114)

Крім цього, в підтвердження перебування контрагентів позивача на час укладення угод позивачем надані витяги з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців. (т.9 а.с.4-40)

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пп.75.1.1 зазначеного пункту, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

При цьому, статтею 83 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

За приписами пп.14.1.27 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною першою п.187.8 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно п.206.1 ст. 206 Податкового кодексу України, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Пунктом 2 "Порядку ведення митними органами оперативного обліку коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митних органів як передоплата (доплата), і сум митних та інших платежів, які сплачуються платниками податків під час митного оформлення товарів" затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. №615, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за №1096/14363, передбачено, що у платіжних дорученнях на сплату митних та інших платежів за вантажною митною декларацією (далі - ВМД), уніфікованою митною квитанцією МД-1 (далі - МД-1), у графі "Призначення платежів" має бути зазначено "Передоплата (доплата) за митне оформлення".

Таким чином, за господарськими операціями з імпорту від постачальника Allied Carbon Trading Ltd суми податку на додану вартість були сплачені позивачем на день подання відповідних вантажних митних декларацій до митного органу.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписами п.201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Суд першої інстанції зазначив, а актах перевірки або у письмових запереченнях відповідач не посилається на не підтвердження сум податку на додану вартість, які віднесені до податкового кредиту, відповідними податковими накладними або вантажними митними деклараціями. Недоліків податкових накладних відповідачем не встановлено.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

За приписами п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в редакції чинній з 1 липня 2012 року, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає лише та частка податкового кредиту, за якою суми податку на додану вартість були фактично сплачені отримувачем постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України у попередніх та звітному податкових періодах.

Частиною першою ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст.3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, про що зазначено в ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Суд першої інстанції зазначив, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Суд першої інстанції також зазначив, що статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані, а тому правомірно було включено до складу валових витрат та податкового кредиту суму податку на додану вартість за спірними господарськими операціями. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вважав, що спірні податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2012 року №00000211520/23907/10/15-17-2, від 30 жовтня 2012 року №00000191520/23904/10/15-17-2, від 5 листопада 2012 року №0000221520/24621/10/15-17-2 ґрунтуються на необґрунтованих та безпідставних висновках акта перевірки від 09.10.2012р. №420/15-17-2/33853132 та акта перевірки №428/15-17-2/33853132 від 10.10.2012р.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0000221520/24621/10/15-17-2 від 05.11.2012р. та №00000191520/23904/10/15-17-2 від 30.10.2012р. до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у зв'язку з завищенням суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку із тим, що суд дійшов до висновку про протиправність висновків позивача про завищення суми бюджетного відшкодування, відповідні штрафні (фінансові) санкції застосовані безпідставно.

Щодо висновку відповідача про те, що позивачем не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення червня 2012 року у сумі 7 840 128,00 грн. та щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 670 093,00 грн. суд першої інстанції зазначив наступне.

В акті перевірки №420/15-17-2/33853132 від 09.10.2012р. перевіряючи зазначили, що у виписках банків, наданих до перевірки, вказується сплата по договору, згідно якого відбулась поставка.

Проте встановлено, що вказане твердження є узагальнюючим та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки з наданих позивачем банківських виписок та платіжних доручень вбачається, що позивачем вказувались відомості щодо виставлених рахунків при сплаті коштів наступним контрагентам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Істек", Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна", Приватне підприємство "Ладон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові технології лтд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експериментально-механічний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Росквит", Товариство з обмеженою відповідальністю "РТП-Інвест" Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз інструмент", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехномонтаж-метал", Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", Товариство з обмеженою відповідальністю "СРЗ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс систем лоджистікс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Солбіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", Приватне підприємство "Резонанс".

Але перевіряючими вказані відомості не враховані.

Також, за контрагентом Allied Carbon Trading Ltd сума податку на додану вартість була сплачена на день подання відповідних вантажних митних декларацій до митного органу, про що свідчать відмітки Східної митниці на наданих до суду вантажних митних деклараціях.

Фактична сплата (перерахування) 7 840 128,00 грн. податку на додану вартість, сума якого заявлена до бюджетного відшкодування за звітний (податковий) період липень 2012р. (залишок від'ємного значення за червень 2012р.), підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку з реєстрами платіжних документів, вантажними митними деклараціями, а також копією журналу-ордеру і відомостей по рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" за червень 2012р.

Сплата вказаних коштів була здійснена у відповідності до вимог п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, тобто не пізніше звітного (податкового) періоду липень 2012р.

На підставі наведеного, суд першої інстанції вважав, що посилання відповідача на відсутність підтвердження фактичної сплати податку на додану вартість - є необґрунтованими, не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення №0000201520/23905/10/15-17-2 від 30.10.2012р. є неправомірним.

З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції вбачав наявність достатніх підстав для скасування спірних рішень.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 12 червня 2014 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі № 805/3119/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі № 805/3119/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

В.В.Попов