Рішення № 39190527, 04.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20088/13 04.06.14

за позовом: ОСОБА_1, м.Київ, код НОМЕР_1

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», м.Київ, ЄДРПОУ 01386326

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Вінниця

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, м.Вінниця

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, м.Вінниця

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, м.Вінниця

про визнання недійсними рішень загальних зборів

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Ломака В.С.

Суддя Босий В.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_6 - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

від третьої особи 4: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України у судових засіданнях 06.11.2013р. та 18.12.2013р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_1, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», м.Київ про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», що оформлені протоколом №1/11 від 30.03.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що загальні збори відповідача 30.03.2011р. були проведені без належного повідомлення позивача про дату та час проведення таких зборів.

Згідно з заявою б/н від 20.11.2013р. про зміну підстав позову, яку прийнято судом до розгляду в судовому засіданні 18.12.2013р., позивачем відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України було змінено підстави заявлених позовних вимог, а саме обґрунтовано позов тими обставинами, що спірні загальні збори були проведені без необхідного кворуму, з огляду на неналежне оформлення довіреностей, які видані акціонерами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Відповідач у відзиві вих.№1107/21-13 від 06.11.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на дотримання Публічним акціонерним товариством «Мостобуд» порядку повідомлення акціонерів товариства про скликання спірних загальних зборів. Крім того, за твердженнями відповідача, рішення, які були прийняті на загальних зборах 30.03.2011р., не порушують права та інтереси позивача.

У судове засідання 04.06.2014р. відповідач не з'явився, представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, під час розгляду спору 04.06.2014р. не скористався. Проте, був належним чином повідомлений з огляду на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103028810940.

Наразі, клопотання №584/21-14 від 04.06.2014р. Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість прибуття представника у судове засідання через знаходження останнього у службовому відрядженні не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Публічним акціонерним товариством «Мостобуд» належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведено неможливості заміни представника відповідача, як з числа своїх працівників, так і з осіб, не пов'язаних з господарським товариством трудовими відносинами.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, позицію Вищого господарського суду України та з огляду на фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що наведене клопотання відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Наразі, судом також прийнято до уваги, що судові засідання по розгляду справи вже неодноразово відкладались через неявку відповідача.

Ухвалою господарського суду від 24.02.2014р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1, 2, 3, 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено ОСОБА_2, м.Вінниця, ОСОБА_3, м.Вінниця, ОСОБА_4, м.Вінниця, ОСОБА_5, м.Вінниця.

Треті особи 1, 2, 3, 4 у судове засідання 04.06.2014р. не з'явились, пояснень по суті спору не надали, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористались. Проте, за висновками суду були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи з огляду на наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №0103028811148, №0103028811130, №010302881112.

Одночасно, щодо повідомлення третьої особи 1 суд зазначає таке.

Згідно з п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З метою повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, судову кореспонденцію було направлено за адресою вказаної особи, яка наявна в матеріалах справи, а саме в довіреності б/н від 20.12.2010р.: АДРЕСА_1, про що свідчить копія реєстру поштових відправлень суду від 07.05.2014р.

Наразі, з огляду на неявку відповідача та третіх осіб, господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Як вже зазначалось, ст.77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач та треті особи в судове засідання 04.06.2014р. не з'явились і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За змістом ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст.1 ст.152 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Згідно зі ст.159 Цивільного кодексу України та ст.32 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

Відповідно до ст.33 вказаного Закону України загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

У п.п.7.2, 7.3 статуту Приватного акціонерного товариства «Мостобуд» також визначено, що вищим органом суб'єкта господарювання є загальні збори акціонерів, які можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Як свідчать матеріали справи, 30.03.2011р. були проведені загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», результати яких оформлені протоколом №1/11 від 30.03.2011р.

Виходячи зі змісту зазначеного протоколу та протоколу б/н від 30.03.2011р. про підсумки реєстрації акціонерів та їх повноважних представників, які прибули на річні загальні збори Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», до переліку акціонерів, які мали право на участь у загальних зборах 30.03.2011р., було включено 2205 власників іменних цінних паперів. При цьому, для участі у спірних загальних зборах зареєструвались 28 акціонерів і представників акціонерів, які в сукупності володіють акціями в кількості 426 574 штук, що становить 73,55% загальної кількості голосів.

За таких обставин, за наявності необхідного кворуму 30.03.2011р. загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» були прийняті рішення про:

1) обрання лічильної комісії зборів та затвердження регламенту роботи загальних зборів акціонерів товариства;

2) затвердження звіту наглядової ради товариства за 2010 рік та рішення наглядової ради;

3) затвердження звіту правління товариства за 2010 рік та визначення основних напрямків діяльності на 2011 рік;

4) затвердження рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які будуть укладені в ході поточної діяльності товариства, вартістю 2 000 000 000 грн.;

5) затвердження звіту та висновків ревізійної комісії про результати фінансово-господарської діяльності товариства за 2010 рік;

6) затвердження річного звіту та балансу товариства за 2010 рік, затвердження порядку розподілу чистого прибутку товариства за 2010 рік.

При цьому, за змістом пояснень сторін, на спірних загальних зборах 30.03.2011р. ОСОБА_1 присутнім не був.

За таких обставин, посилаючись на те, що спірні рішення на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», на думку заявника, було прийнято з порушенням приписів чинного законодавтсва України, ОСОБА_1 звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Пунктом 19 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Тобто, діючим законодавством акціонеру надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує його права та охоронювані законом інтереси, у випадку недотримання встановленої процедури їх скликання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів як акціонера під час проведення загальних зборів акціонерів відповідача, на яких прийнято оспорювані рішення.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За приписами ст.25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Ухвалами від 12.03.2014р., від 26.03.2014р., від 16.04.2014р., від 06.05.2014р. ОСОБА_1 було зобов'язано надати докази порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок прийняття загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» рішення, яке оформлене протоколом №1/11 від 30.03.2011р.

У поясненнях без номеру та дати, що надійшли до господарського суду 04.06.2014р., позивач зазначив, що під час проведення 30.03.2010р. загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» було порушено наступні права акціонера: право на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання дивідендів, на інформацію про діяльність товариства, брати участь у вирішенні найважливіших питань діяльності товариства, вчасно отримувати повідомлення про скликання загальних зборів, вносити пропозиції та вимагати ії включення до порядку денного зборів, брати участь в обговоренні та голосуванні з питань порядку денного, на ознайомлення з документами, пов'язаними з порядком денним, тощо.

Проте, всупереч вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства України, позивачем не надано належного обгрунтування факту, яким саме чином спірним рішенням були порушені наведені вище права акціонера.

Стосовно тверджень ОСОБА_1 щодо неповідомлення останнього про проведення спірних загальних зборів відповідача суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, у ст.159 Цивільного кодексу України зазначено, що загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому. Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів встановлюються статутом товариства і законом.

За приписами ч.1 ст.35 Закону України «Про акціонерні товариства» письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та їх порядок денний надсилається кожному акціонеру, зазначеному в переліку акціонерів, складеному в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, на дату, визначену наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Встановлена дата не може передувати дню прийняття рішення про проведення загальних зборів і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів. Письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально (з урахуванням частини другої цієї статті) особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами. Товариство не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу, а також не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів розміщує на власній веб-сторінці в мережі Інтернет інформацію, передбачену частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст.35 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариство має містити такі дані: повне найменування та місцезнаходження товариства; дата, час та місце (із зазначенням номера кімнати, офісу або залу, куди мають прибути акціонери) проведення загальних зборів; час початку і закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах; дата складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах; перелік питань, що виносяться на голосування; порядок ознайомлення акціонерів з матеріалами, з якими вони можуть ознайомитися під час підготовки до загальних зборів.

Згідно з п.7.7 статуту Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» в редакції від 30.03.2010р., яка була чинна під час проведення спірних загальних зборів, письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається кожному акціонеру не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення шляхом направлення поштових листів. Повідомлення про проведення загальних зборів має містити такі дані: повне найменування та місцезнаходження товариства; дата, час та місце (із зазначенням номера кімнати, офісу або залу, куди мають прибути акціонери) проведення загальних зборів; час початку і закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах; дата складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах; перелік питань, що виносяться на голосування; порядок ознайомлення акціонерів з матеріалами, з якими вони можуть ознайомитися під час підготовки до загальних зборів

Згідно з п.21 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Відповідачем на підтвердження факту повідомлення позивача про скликання спірних загальних зборів представлено суду перелік акціонерів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», яким 25.02.2011р. було відправлено повідомлення про скликання річних загальних зборів, що відбудуться 30.03.2011р. На зворотньому боці вказаного переліку про направлення простих листів проставлений поштовий штемпель, що датований 25.02.2011р.

Наразі, господарським судом приймаються до уваги обґрунтовані твердження відповідача про правомірність направлення акціонерам персональних повідомлень простими листами, враховуючи, що такий спосіб повідомлення допускається статутом товариства. Жодних вимог щодо направлення повідомлень виключно рекомендованими листами або листами з оголошеною цінністю положення статуту Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» не містять.

При цьому, посилання позивача на відсутність у відповідача розрахункового документу про направлення листа є необґрунтованими, приймаючи до уваги, що відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, що затверджені Постановою №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України, у відповідній редакції, простим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.

Також матеріали справи свідчать, що оголошення про проведення 30.03.2011р. загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» було опубліковано у випуску №35(3086) від 24.02.2011р. Бюлетеню «Цінні папери України».

За висновками суду, зміст опублікованого повідомлення повністю відповідає вимогам ч.3 ст.35 Закону України «Про акціонерні товариства».

Таким чином, господарським судом було встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Мостобуд» були вжиті заходи, які передбачені законом та статутом, з метою належного повідомлення позивача про скликання та проведення спірних загальних зборів.

За таких обставин, представленими відповідачем до матеріалів справи спростовуються твердження позивача щодо порушення Приватним акціонерним товариством «Мостобуд» порядку повідомлення акціонерів про скликання на 30.03.2011р. загальних зборів товариства, а отже і про порушення прав ОСОБА_1, як акціонера відповідача.

Крім того, як вже зазначалось, матеріали справи, а саме виписки №15Д/03-14 від 11.03.2014р. та №16/Д/03-14 від 11.03.2014р. про стан рахунку в цінних паперах, свідчать про те, що позивач, ОСОБА_1, є власником 9 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» номінальною вартістю 90 грн.

При цьому, зі змісту протоколу №1/11 від 30.03.2011р. вбачається, що до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, було включено 2205 осіб з 579 940 голосами. Одночасно, для участі у спірних загальних зборах відповідача було зареєстровано 28 осіб, які володіють загальною кількістю голосів у розмірі 426 574 простих іменних акцій, що складає 73,55% голосуючих акцій.

Отже, за висновками суду, ОСОБА_1, якому належить 9 акцій відповідача, у разі присутності на спірних зборах мав би 9 голосів, що складає приблизно 0,001551% загальної кількості голосів акціонерів, у зв'язку з чим наявність позивача не могла б вплинути на обговорювання питань порядку денного і кардинально змінити результати голосування та, відповідно, прийняття оскаржуваного рішення.

Наразі, судом враховано, що згідно з п.2.16 Рекомендацій №04-5/14 від 28.12.2007р. Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні відповідних вимог тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами акціонерів рішень, оскільки вплив акціонера на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Одночасно, положення п.21 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», відповідно до якого при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Проте, позивачем не представленого належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності у заявника, у разі присутності під час зборів вищого органу господарського товариства, фактичної можливості своїми пропозиціями, промовами, тощо суттєво вплинути на хід обговорення питань порядку денного спірних загальних зборів відповідача та результати голосування по оспорюваним питанням.

Таким чином, враховуючи приписи п.19 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», оскільки за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Щодо неправомочності, на думку позивача, спірних загальних зборів у зв'язку з відсутністю необхідного кворуму господарський суд зазначає таке.

Пунктом 17 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (п.18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Згідно з ч.2 ст. 41 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій.

Аналогічне положення міститься і в п.7.10 статуту відповідача, Публічного акціонерного товариства «Мостобуд».

Як вже зазначалось, відповідно до проколу №1/11 від 30.03.2011р. для участі у зборах було зареєстровано 28 осіб, які володіють 426 574 простими іменними акціями товариства, що складає 73,55% голосуючих акцій і мають право голосу з питань порядку денного загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Мостобуд». Тобто, наведені обставини свідчить про наявність необхідного для прийняття рішень кворуму.

Раніше судом вже вказувалось, що позивач обґрунтовуючи відсутність необхідного кворуму при проведенні спірних загальних зборах, посилається на неналежне оформлення довіреностей, що були видані акціонерами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Проте, за висновками суду, вказані заперечення позивача є безпідставними та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

За приписами ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.3 ст.244 вказаного Кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах може посвідчуватися реєстратором, депозитарієм, зберігачем, нотаріусом та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, чи в іншому порядку, передбаченому законодавством. (ч.ч.1, 5 ст.245 Цивільного кодексу України).

У п.26 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що акціонери можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреності акціонерів повинні відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема, необхідно дотримуватися норми ч.3 ст.247 Цивільного кодексу України, згідно з якою довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. У разі, якщо довіреність акціонера на право участі та голосування на загальних зборах оформлена (складена або посвідчена) з порушенням встановлених законодавством вимог, особа, на ім'я якої видана довіреність, не має повноважень на участь та голосування на загальних зборах.

Довіреність є підставою для представництва і ґрунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють і за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, правомірність якого презюмується. Аналогічну позицію наведено у постанові від 19.12.2011р. Вищого господарського суду України по справі №5016/2369/2011(6/148).

Як свідчать матеріали справи, акціонерами відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було видано довіреності, відповідно б/н від 12.12.2010р., б/н від 25.03.2011р., б/н від 20.12.2010р. та б/н від 20.12.2010р. на представництво інтересів останніх у загальних зборах акціонерів, голосування від імені довірителя, тощо. Вказані довіреності містять відмітку про їх посвідчення реєстратором, що фактично свідчить про відповідність цих документів вимогам чинного законодавства України.

Наразі, позивачем не представлено до матеріалів справи жодних доказів визнання у передбаченому чинним законодавством порядку довіреностей, які видані третіми особами 1, 2, 3, 4, недійсними, що фактично свідчить про безпідставність розглядуваних тверджень заявника.

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на приписи Стандарту «Порядок посвідчення реєстраторами та зберігачами довіреності на право участі та голосування на загальних зборах», який погоджено Рішенням №1641 від 20.11.2012р. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, є безпідставними з огляду на таке.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Наразі, як встановлено судом, довіреності, які, на думку позивача, не відповідають приписам чинного законодавства, в тому числі, і наведеному стандарту, було видано у 2010 та 2011 роках, тобто, тоді, коли ще не було прийняте зазначене Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Тобто, наведені вище обставини виключають можливість застосування до спірних правовідносин Стандарту «Порядок посвідчення реєстраторами та зберігачами довіреності на право участі та голосування на загальних зборах».

Крім того, судом враховано, що жодна з третіх осіб (довірителів за переліченими вище довіреностями) не заявила про перевищення ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (повірені) своїх повноважень на зборах вищого органу Приватного акціонерного товариства «Мостобуд», які проводились 31.03.2011р.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», що оформлені протоколом №1/11 від 30.03.2011р., є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», м.Київ про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», що оформлені протоколом №1/11 від 30.03.2011р.

У судовому засіданні 04.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.06.2014р.

Головуючий суддя М.О Любченко

Суддя В.С.Ломака

Суддя В.П.Босий