Рішення № 39190441, 04.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9112/14 04.06.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 20602681

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 23734213

про стягнення 11 186,98 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Юхименко С.Ю. - пров.спец.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ про стягнення 11 186,98 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування на підставі договору №048/104/12001978 від 26.09.2012р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у відзиві №4693 від 29.05.2014р. проти позовних вимог надав заперечення з огляду на неналежність позивача у розглядуваному спорі, оскільки між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ш.Р.Інтернешнл» було укладено договір б/н від 02.12.2013р. відступлення права вимоги, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.Р.Інтернешнл» перейшло право замість позивача вимагати відшкодування шкоди від осіб, винних у заподіянні збитків страхувальникам та/або майну страхувальників, в тому числі, за договором №048/104/12001978 від 26.09.2012р. добровільного страхування наземних транспортних засобів.

В судове засідання 04.06.2014р. відповідач не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді спору не скористався.

Проте, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.145. Будь-яких інших адрес Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 15.05.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була вручена відповідачу 21.05.2014р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103028812098.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвали суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Одночасно, ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наразі, судом прийнято до уваги те, що з боку Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» клопотань про відкладення розгляду справи надано не було, а свою правову позицію по суті спору відповідачем викладено у відзиві №4693 від 29.05.2014р. Таким чином, за висновками суду, з огляду на вищенаведене, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учаснику судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені сторонами докази, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 26.09.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір №048/104/12001978 добровільного страхування транспортних засобів, відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наступним транспортним засобом:

марка/модель: Nissan Micra,

реєстраційний номер: НОМЕР_1,

рік випуску: 2008р.

За змістом п.9 договору страховими ризиками є, зокрема, пошкодження, знищення транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п.4 договору №048/104/12001978 від 26.09.2012р., вигодонабувачем зазначено Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк».

Даним договором добровільного страхування транспортного засобу встановлено франшизу у разі пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок дорожньо-транспорної пригоди без вини водія в розмірі 0,5 % від страхової суми.

Строк дії вказаного правочину встановлено з 00:00 годин дня здійснення страхувальником першого страхового платежу до 24:00 годин останнього дня оплаченого періоду страхування. Наразі, з положень п.13 вбачається, що визначений умовами розглядуваного договору страховий платіж підлягав сплаті у строк до 26.09.2013р.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що страховий платіж був сплачений страховиком 26.09.2012р., а отже строк дії договору №048/104/12001978 від 26.09.2012р. добровільного страхування транспортного засобу розпочався саме з вказаної дати.

Виходячи зі змісту довідки №9215078 від 20.06.2013р. про дорожньо-транспортну пригоду, 14.06.2013р. о 17 год. 40 хвил. в Дніпровському районі міста Києва на бульварі Перова, буд.56 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Nissan, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, яка і керувала автомобілем під час дорожньо-транспортної пригоди, 2. Renault, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6, керування яким здійснював ОСОБА_5.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного Кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із ст.29 Закону України «Про страхування» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом п.19.1.3 договору №048/104/12001978 від 26.09.2012р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у строк, передбачений договором та програмою страхування.

Умовами п.19.3.7 вказаного правочину передбачено, що при визначенні розміру вартості матеріального збитку та відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу страховик має право на власний вибір керуватись актом товарознавчої експертизи, калькуляцією або рахунками СТО.

Одночасно в п.20.4 договору №048/104/12001978 від 26.09.2012р. зазначено, що розмір збитків визначається страховиком на підставі калькуляції, складеної аварійним комісаром страховика або незалежним експертом чи незалежним аварійним комісаром, обраним страховиком; кошторису ремонтних робіт, рахунків-фактур, нарядів-замовлення та інших документів, які підтверджують вартість відновлюваного ремонту; або акту автотоварознавчої експертизи, яка проведена спеціалізованою експертною організацією або фахівцем, який має відповідне право на проведення таких робіт.

Пунктом 20.14 договору №048/104/12001978 від 26.09.2012р. передбачено, що виплата страхового відшкодування може бути проведена за погодженням з вигодонабувачем шляхом виплати готівкою з каси страховика; шляхом перерахування суми страхового відшкодування на рахунок страхувальника або відповідача; чи шляхом оплати рахунків ремонтних підприємств (СТО) за відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу та рахунків підприємств на купівлю деталей, вузлів, агрегатів, що підлягають заміні.

Як встановлено судом, 18.06.2013р. ОСОБА_2 повідомила Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про настання страхового випадку та 17.09.2013р. звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування за договором №048/104/12001978 від 26.09.2012р. добровільного страхування наземних транспортних засобів на рахунок станції технічного обслуговування - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський».

Відповідно до акту №2289 від 26.06.2013р. огляду транспортного засобу, автомобілю Nissan, державний номер НОМЕР_1, було заподіяно наступні пошкодження: деформація задніх лівих дверей, деформація заднього лівого крила.

Відповідно до рахунку-фактури №СЧ-0005861 від 08.07.2013р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський» на замовлення ОСОБА_2, вартість відновлюваного ремонту складала 13 613, 69 грн.

Згідно звіту №2289 від 29.07.2013р. про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки Nissan, державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.06.2013р., становить 12 586,92 грн.

Як свідчать матеріали справи, вигодонабувач за вищезазначеним договором, Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», листом №048/02/1986 від 03.09.2013р. надав згоду страховику на перерахування страхового відшкодування на поточний рахунок авторизованої станції технічного обслуговування.

17.09.2013р. представниками позивача було складено страховий акт №048/000/13/0303, за змістом якого, відповідно до заяв страхувальника та страховика, Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський» підлягає виплата страхового відшкодування в розмірі 12 186, 92 грн.

Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням №714 від 24.09.2013р. на підставі договору №048/104/12001978 від 26.09.2012р. здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 12 186, 92 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський».

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За змістом п.20.16 договору №048/104/12001978 від 26.09.2012р. добровільного страхування наземних транспортних засобів до страховика, який виплатив страхове відшкодування за цим договором, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має право до особи, відповідальної за завданий збиток.

Наявність вини ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджена постановою від 15.07.2013р. Дніпровського районного суду міста Києва.

Наразі, відповідно до полісу №2067099 від 21.03.2013р., а також довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України №7/2-28/14825 від 02.06.2014р., цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська охоронно-страхова компанія». При цьому, вказаним полісом встановлено франшизу в розмірі 1000 грн.

26.12.2013р. представниками позивача було скеровано на адресу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» претензію №4964 про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, в якій Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» просить відшкодувати 12 186, 92 грн. Вказану претензію було отримано представниками відповідача 30.12.2013р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0408020514840.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, перерахування відповідачем страхового відшкодування не здійснено.

У відзиві №4693 від 29.05.2014р. відповідач, як зазначалось вище, надав заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ш.Р.Інтернешнл» 02.12.2013р. було укладено договір відступлення права вимоги, тобто, на думку відповідача, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» станом на час розгляду справи не є належним позивачем у розглядуваному спорі.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, а також пояснення, надані позивачем, судом встановлено наступне.

02.12.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ш.Р.Інтернешнл» укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Ш.Р.Інтернешнл», як новий кредитор, набуває права вимоги (регресу) до осіб, відповідальних за завдані збитки, що належить первісному кредитору, у розмірі страхового відшкодування, виплаченого за договорами страхування, укладеними між первісним кредитором та страхувальниками, зокрема, за договором №048/104/12001978 від 26.09.2012р. Про наявність вищевказаного договору, відповідача було повідомлено листом №31 від 22.01.2014р.

Проте, додатковою угодою № 2 від 06.03.2014р. за взаємною згодою сторін дію договору б/н від 02.12.2013р. відступлення права вимоги припинено та повернуто всі справи, які були передані позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Ш.Р.Інтернешнл» на виконання вказаного правочину. З метою повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська охоронно-страховка компанія» про припинення дії зазначеного договору, позивачем на адресу відповідача було направлено листа №950/17 від 12.03.2014р. про фактичне отримання якого свідчить поштове повідомлення №0408021480150.

Отже, станом на час звернення до господарського суду міста Києва з позовною заявою №1839/17 від 12.05.2013р. про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» 11 186,98 грн. шкоди в порядку регресу саме Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» мало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за збиток, завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу, цивільно-правова відповідальністю якої застрахована за договором №048/104/12/001978 від 26.09.2012р., що свідчить про необґрунтованість заперечень відповідача та відсутність підстав для відмови в задоволенні позову.

Щодо клопотання №4694 від 20.05.2014р. відповідача про витребування доказів, а саме на підтвердження фактичного проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський» ремонту транспортного засобу Nissan, державний номер НОМЕР_1, а також доказів наявності у вказаного підприємства права на включення податку на додану вартість наданих послуг, господарський суд міста Києва зазначає наступне:

Відповідно до ст.38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

При цьому, п.2.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Обґрунтовуючи необхідність витребування у позивача вищезазначених доказів, відповідач посилається, зокрема, на положення ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якій зазначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Проте, як вбачається з Преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За приписами п.22.1 вищезазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Вказаними правовими нормами врегульовано правовідносини, пов'язані із визначення розміру збитків саме у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У свою чергу, правовідносини позивача і страхувальника, ОСОБА_2, виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспортну, які не регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до наведених вище правовідносин є невірним, а отже свідчить про безпідставність вимог відповідача.

Крім того, як вже зазначалось, нормами ст.25 Закону України «Про страхування» та ст.990 Цивільного кодексу України визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст.27 Закону України «Про страхування»).

При цьому, умовами договору №048/104/12001978 від 26.09.2012р. добровільного страхування транспортних засобів визначено окремий порядок, відповідно до якого обов'язок здійснення страхового відшкодування не залежить від фактичного відновлення пошкоджень транспортного засобу.

Одночасно, матеріали справи містять відомості стосовно наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний центр «Голосіївський» статусу платника податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво №37106282 від 08.08.2005р. Державної податкової адміністрації України.

Отже, з огляду на документи, що були додані позивачем до справи, дослідивши фактичні обставини, враховуючи те, що відповідачем необґрунтовано в розумінні ст.38 Господарського процесуального кодексу України неможливості самостійного надання витребуваних доказів, суд вважає, що підстави для задоволення заявленого відповідачем клопотання №4694 від 29.05.2014р. відсутні.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, а також приймаючи до уваги відсутність обґрунтованих заперечень відповідача з приводу предмета спору, з огляду на те, що зобов'язання з оплати страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» виконано не було, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 11 186,98 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м.Київ, до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ про стягнення 11 186, 98 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.145, ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м.Київ, Подільський район, вул.Фрунзе, буд.40, ЄДРПОУ 20602681) суму страхового відшкодування у розмірі 11 186,98 грн., а також судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 10.06.2014р.

Суддя М.О. Любченко