Постанова № 39188421, 29.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2014 року 12:09 № 826/5714/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участю секретаря судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Центр»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,за участю сторін:

представник позивача: Ліпатова А.М., Гаріна О.А., Бахмут Л.М.

представники відповідача: Марченко І.О., Гулейко Ю.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29.05.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Центр» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0000772202 від 31.01.2014 та №0003102202 від 03.04.2014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Вказав на те, що висновки відповідача грунтуються виключно на матеріалах акту перевірки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та не підтверджуються належними і допустимими доказами. За таких обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали акту планової виїзної перевірки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», які свідчить про здійснення правочинів від імені даного товариства без мети настання реальних наслідків, з метою штучного формування валових витрат його контрагентами. На думку відповідача, висновки акту перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ПАТ КБ «Центр», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37119553) та надає банківські послуги на підставі банківської ліцензії Національного банку України №257 від 21.11.2011 (виданої на заміну Ліцензії НБУ №257 від 06.08.2010). Відомості про позивача внесені до Державного реєстру банків 14.06.2010 за №334, що підтверджується Свідоцтвом, виданим Національним банком України, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач направив на адресу ПАТ «КБ «Центр» письмовий запит від 02.10.2013 №5423/10/26-50-22-02-14 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ПрАТ СК «Прогрес-фонд» за період з 01.10.2010 по 30.06.2013 (а.с. 51 Т. І).

Позивач на вказаний запит листом № 048/13-БТ від 16.10.2013 надав пояснення, а також надав копії первинних документів щодо взаємовідносин з ПрАТ СК «Прогрес-фонд» за період з 01.10.2010 по 30.06.2013 (а.с. 52-54 Т. І).

17.01.2014 посадовою особою відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві №1873 від 24.12.2013, направлення №3432/22-02 від 24.12.2013, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена виїзна позапланова перевірка позивача.

За результатами перевірки відповідач склав акт №11/1-26-50-22-02-37119553 від 17.01.2014 про результати виїзної позапланової перевірки ПАТ «КБ «Центр» (код ЄДРПОУ 37119553) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336) за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 (далі - акт №11/1-26-50-22-02-37119553).

Згідно висновків вказаного акту, відповідач встановив, що при здійсненні позивачем взаємовідносин з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, позивач допустив порушення податкового законодавства, а саме: підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду всього в сумі 1 057 419,00 грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 307 277,00 грн.

Позивач вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, подав заперечення від 27.01.2014 №28/03 на акт перевірки №11/1-26-50-22-02-37119553 (а.с. 144-155 Т. І).

На заперечення відповідач надав відповідь від 31.01.2014 №848/10/26.50.22.01/14, згідно якої неточності та невідповідності первинним документам в акті №11/1-26-50-22-02-37119553, виявлені позивачем, були визнані та виправлені, однак висновки акту залишені без змін, а заперечення залишені без задоволення (а.с. 153-153 Т. І).

На підставі акту перевірки №11/1-26-50-22-02-37119553 відповідач виніс податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0000772202 від 31.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 313 735,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 307 277,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 458,00 грн.

- форми «П» №0000782202 від 31.01.2014, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток у розмірі 1 057 419,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

За результатом розгляду скарги позивача, Головне управління Міндоходів у місті Києві рішенням від 27.03.2014 №2841/10/26-15-10-06-15 частково задовольнило скаргу ПАТ «КБ «Центр», залишило без змін податкове повідомлення-рішення №0000772202 від 31.01.2014, скасувало податкове повідомлення-рішення №0000782202 від 31.01.2014 в частині винесеної форми «П» та зобов'язало відповідача винести податкове повідомлення-рішення форми «П» про зменшення від'ємного значення податку на прибуток, передбачене Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 (а.с. 33-34 Т. І).

На виконання зазначеного рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «П» №0003102202 від 03.04.2014, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток у розмірі 1 057 419,00 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 18.04.2014 №7130/6/999000115 податкові повідомлення-рішення №0000772202 від 31.01.2014 та №0000782202 від 31.01.2014 з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27.03.2014 №2841/10/26-15-10-06-15 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Скарга позивача на податкове повідомлення-рішення №0003102202 від 03.04.2014 залишена Міністерством доходів і зборів України без розгляду.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0000772202 від 31.01.2014 та №0003102202 від 03.04.2014 ПАТ «КБ «Центр» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що з між ПАТ «КБ «Центр» (Страхувальник) та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» (Страховик) укладено Генеральний договір добровільного страхування майна №0504/03-320 від 04.05.2011 (далі - Генеральний договір №0504/03-320) та Генеральний договір добровільного страхування кредитів №0504/03-315 від 04.05.2011 (далі - Генеральний договір №0504/03-315).

Відповідно до Генерального договору №0504/03-320 ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» зобов'язується за обумовлену плату (страховий платіж, страхову премію) при настанні передбаченої договором страхової події (страхового випадку) відшкодувати Страхувальнику (позивачу) завдані внаслідок цієї події збитки (виплатити страхове відшкодування) в межах визначеної договором страхування страхової суми.

Предметом Генерального договору №0504/03-315 є майнові інтереси Страхувальника (позивача), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з матеріальними збитками, які завдані Страхувальнику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) позичальниками своїх обов'язків, передбачених кредитними договорами, які страхуються в межах цього договору.

До вказаних генеральних договорів були укладені додаткові угоди, яким сторони визначали умови страхування (страхові суми, страхові платежі, строки страхування тощо).

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, складених в ході їхнього виконання, а саме: актів виконаних робіт, довідок про залишки та обороти готівкових коштів та інших цінностей в касі позивача, реєстрів заборгованості позичальників по кредитам.

Оплата згідно генеральних договорів здійснювалась у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав копії платіжних доручень (а.с. 77-88, 119-124 Т. І) та банківські виписки (а.с. 188-230 Т. І).

Представник позивача вказав на те, що усі первинні документи щодо взаємовідносин між ПАТ «КБ «Центр» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 були надані відповідачу на письмовий запит, а також під час здійснення перевірки.

За результатами перевірки господарських взаємовідносин ПАТ «КБ «Центр» з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, оскільки такі правочини є неправомірними (а.с. 140 Т. І).

Суд відхиляє доводи відповідача про неправомірність вчинених позивачем правочинів з контрагентом ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», з огляду на наступне.

Відповідно до статті 30 Господарського кодексу України неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на:

встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками - з метою їх монополізації;

усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Відповідач не навів обґрунтування та не надав доказів того, що укладені між ПАТ «КБ «Центр» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» генеральні договори підпадають під кваліфікацію неправомірної угоди, в розумінні положень законодавства України.

Крім того, встановлення факту визначених статтею 30 Господарського кодексу України неправомірних дій чи угод є підставою для визнання недійсними відповідних угод згідно з вимогами пункту 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 207 Господарського кодексу України.

Однак, відповідач не надав суду доказів того, що генеральні договори №0504/03-320 та №0504/03-315 були визнані у судовому порядку недійсними.

Зі змісту акту перевірки №11/1-26-50-22-02-37119553 та пояснень представника відповідача вбачається, що єдиною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення з цього податку є матеріали акту планової виїзної перевірки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 від 19.07.2013 №445/2250/30303336 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у міста Києва (далі - акт №445/2250/30303336) (а.с. 44-111 Т. ІІ).

Згідно вказаного акту, діяльність ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» не відповідає меті та напрямкам діяльності страхової компанії, яка створена з метою найбільш повного задоволення страховими послугами юридичних та фізичних осіб, підвищення соціального захисту населення, формування ринку страхових послуг, прискорення розвитку ринкових відносин та інноваційних процесів в економіці регіону та України в цілому. Податковий орган дійшов висновку, що правочини між ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків страхування, договори страхування були укладені з метою проведення транзитних фінансових операцій із страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Укладені з ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» правочини відповідно до частин статті 215, частин 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідач в акті перевірки ПАТ «КБ «Центр» №11/1-26-50-22-02-37119553 процитував витяги з акту перевірки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» №445/2250/30303336, однак, не надав суду жодних доказів того, що договори, які були укладені від імені останнього були визнані в судовому порядку недійсними у зв'язку з тим, що вони спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, суд встановив, що на підставі акту №445/2250/30303336 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 №0004752202, яке ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» оскаржило в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2013 №826/18310/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 №0004752202. При прийнятті вказаних рішень, судами була досліджена реальність вчинених ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» правочинів з його контрагентами та встановлена їх реальність.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відповідно до вказаних судових рішень, доводи, викладені в акті перевірки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» №445/2250/30303336 були спростовані належним чином оформленими первинним документами. З огляду на зазначене, суд відхиляє посилання відповідача на матеріали вказаного акту, як доказ протиправності та невідповідності вимогам законодавства, укладених між позивачем і ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» генеральних договорів.

Крім того, позивач посилався на те, що при виборі ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» як контрагента спеціалістами ПАТ «КБ «Центр» вивчались різні аспекти його діяльності, враховуючи такі критерії, як: економічний - оцінка фінансового стану і можливостей компанії, правовий - вивчення норм і правил, що діють в компанії та мають пряме відношення до предмету послуг тощо. Комплексна перевірка контрагентів позивачем здійснюється в тому числі із відкритих джерел інформації, а саме: сайтів Державної податкової адміністрації, відомостей з державного реєстру судових рішень, інформації компетентних джерел тощо.

Позивач зазначив, що за даними отриманими про ПрАТ «СК «Прогрес-фонд», з'ясовано, що ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» є правонаступником ЗАТ «Прогрес-Фонд», зареєстрованого Шевченківською районною у місті Києві адміністрацією 07.04.1999. ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» продовжило свою роботу шляхом зміни найменування, про що здійснено державну реєстрацію 15.07.2010 (номер запису в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 10741070019002805, свідоцтво про державну реєстрацію №725559). Відповідно Довідки АБ №239833 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) видом діяльності ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» у момент дослідження було зазначено «інші види у сфері страхування».

ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» є фінансовою установою з 24.06.2004, що підтверджується Свідоцтвом СТ №278 реєстраційний номер 11100991 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг про реєстрацію фінансової установи (Розпорядження Комісії №1224 від 24.06.2004, код фінансової установи 11) (а.с. 140 Т. ІІ).

Станом на дату укладання спірних правочинів, ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» здійснювало страхову діяльність на підставі наступних ліцензій:

- АВ № 546787 особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) ;

- АВ № 546788 особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

- АВ № 546789 страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

- АВ № 546790 страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

- АВ № 546791 страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

- АВ № 546792 страхування відповідальності перед третіми особами [крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)];

- АВ № 546793 страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

- АВ № 546794 страхування майна [крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)];

- АВ № 546795 страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

- АВ № 546796 страхування наземного транспорту (крім залізничного);

- АВ № 546797 страхування від нещасних випадків;

- АВ № 546798 страхування фінансових ризиків;

- АВ № 546799 страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об`єкти та об`єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

- АВ № 546800 страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів. (а.с. 141-154 Т. ІІ).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про страхування», страховики зобов'язані дотримуватись умов забезпечення платоспроможності, визначені цією статтею. Вимоги, обов'язкові для виконання під час провадження страхової діяльності та на день отримання ліцензії, встановлені Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. N 40. Згідно п.1.2 ліцензійних умов, ліцензування страхової діяльності здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг). Пунктом 1.4 зазначено, що для отримання ліцензії на право проведення конкретних видів страхування фінансова установа зобов'язана виконати всі вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність.

Наявність діючих ліцензій Держфінпослуг є достатнім доказом підтвердження платоспроможності страховика, в тому числі створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Крім того, ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» надало позивачу правила добровільного страхування ризиків та зміни до правил (а.с. 160-212 Т. ІІ).

Відповідно до інформації з сайту Міністерства доходів і зборів «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера» станом на 21.05.2014 ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» не має податкового боргу (а.с. 214 Т. ІІ).

ПрАТ «СК «Прогрес-фонд» не перебуває в процесі припинення, що підтверджується інформацією з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення генеральних договорів №0504/03-320 та №0504/03-315, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем надані всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання страхових послуг. При цьому, відповідач в акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи.

Крім того, необґрунтованими є висновки відповідача про порушення ПАТ «КБ «Центр» положень підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже станом на дату укладання спірних генеральних договорів, їх виконання та відображення у бухгалтерському і податковому обліку вказані норми Закону втратили чинність та діяли норми Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між ПАТ «КБ «Центр» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» документально підтверджені та мали реальний характер.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для відображення позивачем результатів господарських відносин із ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» за спірні періоди, зокрема, валових витрат, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Центр» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 31.01.2014 №0000772202, від 03.04.2014 №0003102202.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Центр» (код ЄДРПОУ 37119553) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2014.