Постанова № 39187122, 10.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2014 року 10:15 № 826/5370/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним та скасування акту перевірки, податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р. №0008352202.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що оскаржувані акт та податкове повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно та з порушення норм законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані акт та податкове повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та з врахування всіх обставин.

В судовому засіданні 26.05.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КА України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено перевірку Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Сяйво», 12.12.2013р. №445/1/26-50-22-02-33637321 про результати виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТДВ «СК «Сяйво» (код ЄДРПОУ 32704920) за період з 01.07.2010 по 31.12.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.14, 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого АТ «СК «Здорово» було занижено податок на прибуток у загальній сумі 603 722грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року у сумі 23 619грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 77 500грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 75 879грн., за 2-3 квартал 2011 року у сумі 458 673грн., за 2-4 квартал 2011 року у сумі 502 603грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 24.12.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0008352202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 609 628грн. у тому числі за основним платежем у сумі 603 722грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5 906грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. АТ «СК «Здорово» здійснено операції з передачі ризиків (Добровільне страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, страхування вантажів, добровільне страхування майна) у перестрахування з підприємством перестраховиком, яке задіяне у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечує реальний страховий захист прийнятих ризиків, а саме ТДВ «Страховик». АТ «СК «Здорово» на підставі договорів факультативного непропорційного перестрахування передано у перестрахування до ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво») отримані страхові платежі на загальну суму 2 589 706грн. у тому числі по періодам за 4 квартал 2010 року у сумі 94 477грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 310 000, за 2 квартал 2011 року у сумі 329 310грн., за 2-3 квартал 2011 року у сумі 1 994 299грн., за 2-4 квартал 2011 року у сумі 2 495 299грн.

Позивачем суду надано договори факультативного непропорційного перестрахування №ПМ/11090075, №ПМ/11090076 від 12.09.2011р., журнал-ордер балансовий рахунок 686 - інтервал з 01.01.2008р. по 31.05.2014р., картка обліку Страховик «ТДВ», ковер-ноти та додаткові угоди, декларації з податку на доходи (прибуток) підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, актом Бориспільської ОДПІ про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «СК «Сяйво» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 встановлено порушення ст.1, ст.29, ст.31 Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996 «Про страхування», ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп.7.2.1. п.7.2 ст.7 п.7.2.1 п. 7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) п.137.14 сг.137, пп.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТДВ «СК «Сяйво» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Відповідно до балансу підприємства від 07.02.2013, поданого до Бориспільської ОДПІ за 2012 рік, основні засоби відсутні. Станом на 31.12.2012 у штаті ТДВ «СК «Сяйво» перебуває 1 особа. Транспортні засоби на обліку відсутні. Перевіркою встановлено, що ТДВ «СК «Сяйво» (Страховик) здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах, мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків, а саме: ТДВ «СК «Відродження України», ПАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека». Вищезазначені страхові компанії основних засобів на балансі не мають, кількість працюючих складає 1-2 особи. З урахуванням інформації використаної в ході даної перевірки, встановлено укладання договорів страхування, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування валових витрат.

Таким чином, на підставі встановлених порушень відповідач дійшов висновку, що проведені операції зі страхування між позивачем та контрагентом, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування валових витрат, тому бухгалтерські та податкові документи, складені контрагентами стосовно взаємовідносин з позивачем, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність формування валових витрат та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту АТ «СК «Здорово».

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 нього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя а пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним Доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за поговорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Згідно з підпунктом 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» страховик здійснює окремий податковий облік операцій, що відповідно до підпункту 7.2.1 цього пункту оподатковуються за різними ставками за правилами, встановленими у порядку, визначеному законом для встановлення форми відповідної податкової декларації (розрахунку).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо страховик одержує, доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування). Доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшуються на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (в межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом: договорами перестрахування, та оподатковуються у загальному порядку за ставкою, визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Відповідно до підпунктів 135.5.14, 135.5.15 пункту 435.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Одним з видів добровільного страхування, які перелічені у статті 6 Закону України «Про страхування», є страхування фінансових ризиків.

Відповідно до пункту 3.18 розпорядження Державної1 комісії з регулювання ринків фінансових послуг «Про затвердження Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування» від 09.07.2010 №565, страхування фінансових ризиків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником або іншою особою, визначеною страхувальником у договорі страхування, господарської діяльності.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній1 страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними внаслідок перерви в господарській діяльності, порушення договірних зобов'язань (невиконаній або неналежне виконання контрагентом договірних зобов'язань перед страхувальником, крім відшкодування збитків, передбачених страхуванням кредитів та страхуванням інвестицій.

Методика визначення звичайної ціни тарифу затверджена Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від30.12.2004 №3259, відповідно до пунктів 2.4-2.5 якої страхові тарифи за добровільними видами страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Розмір страхових тарифів за добровільними видами страхування, обчислений страховиком актуарно (математично), є складовою частиною правил страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо та реєструються в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Таким чином, страхуванню підлягають майнові інтереси, якщо існує ймовірність чи випадковість невиконання чи неналежного виконання контрагентами договірних зобов'язань, що може заподіяти збитки господарській діяльності платника податків.

При цьому, оцінка ймовірності настання негативних наслідків для господарської діяльності платника податків повинна здійснюватися гри виборі контрагентів та налагодження з ними відповідних господарських відносин. Саме на цьому етапі у суб'єкта господарювання ймовірно виникатиме економічно-обгрунтована необхідність укладення договору страхування. В свою чергу, страхування майнових інтересів вже після того, як такі порушені контрагентом не є економічно виправданим способом їх захисту.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування» перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний знести страховику згідно з договором страхування.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та додаткового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами зазначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТДВ «СК «Сяйво» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів ТДВ «СК «Сяйво» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Судом в якості свідка викликався директор ТДВ «СК «Сяйво», однак в судове засідання він не з'явився, письмових пояснень по справі не надав.

Суд не бере до уваги надану постанову Київського окружного адміністративного суду по справі 810/5421/13-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013р. №0000212200.

Оскільки, в зазначеній справі предметом розгляду були інші спірні правовідносини, які не стосуються розгляду даної справи. Київським окружним адміністративним судом досліджувались докази стосовно взаємовідносин з контрагентами ПАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Зеніт», ТДВ «СК «Відродження Україна» та встановлювались інші обставини.

Стосовно посилань позивача про те, що податковий орган не мав права проводити перевірку за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, на думку позивача, вона є повторною, оскільки перевірка вже проводилась за період з 01.10.2009р. по 30.06.2012р., суд вважає за необхідне зазначити.

Як вбачається зі змісту актів перевірки №471/1-22-40-33637321 від 07.11.2012р.(далі по тексту - акт №1) та №445/1/26-50-22-02-33637321 від 12.12.2013р. (далі по тексту - Акту №2) та складених висновків, правопорушення виявлено в акті №1 за період 4 квартал 2009 року, 1 квартал 2010 року, в акті №2 за період 4 квартал 2010 року, за 1-4 квартал 2011 року.

Таким чином, у вищевказаних актах досліджено різні періоди, використано інші первинні документи, встановлено та визначено різні правопорушення, якими позивачу нараховано податкові зобов'язання.

Щодо позовної вимоги про скасування акту №445/1/26-50-22-02-33637321 від 12.12.2013р. про результати виїзної позапланової перевірки АТ «СК «Здорово» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТДВ «СК «Сяйво» за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до приписів статті 17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В той же час, акт перевірки позивача є виключно службовим документом, який, при цьому, не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, що повністю узгоджується з позицією, яка викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013р. по справі №К/800/15324/13.

Проведені податковим органом дії, по суті, є лише збиранням доказової інформації податковим органом, що фіксується в довідці про проведення зустрічної звірки, яка виступає носієм цієї доказової інформації.

Висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування акту перевірки.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р. №0008352202, а тому адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжинірінг» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін