Ухвала суду № 39188079, 05.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2282/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року ТОВ «Сервісний центр «Металург» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013р. №0000061510.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством п.п.14.1.35, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними, оскільки здійсненні лише на підставі матеріалів та інформації від інших податкових інспекцій, на обліку у яких знаходяться контрагенти позивача, без дослідження первинних документів. В акті перевірки відсутні посилання на відповідні рішення суду, якими визнавались недійсними правочини, укладені між ТОВ «Сервісний центр «Металург» та контрагентами-постачальниками, а тому висновок про нереальність таких правочинів є безпідставним. У податкового органу відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними, оскільки це є виключно прерогативою суду.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проти позову заперечила, зазначивши, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з контрагентами, у яких відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. З урахуванням того, що актами перевірок податкових органів не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, відповідачем здійснено висновок, що правочини, вчинені ТОВ «Сервісний центр «Металург» з такими постачальниками є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Сервісний центр «Металург» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, на виконання плану-графіку проведення документальних перевірок юридичних осіб на І квартал 2013 року та відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 17.01.2013р. №04, у період з 28.01.2013р. по 11.03.2013р. посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сервісний центр «Металург» (код ЄДРПОУ 32654880) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №68/15-1/32654880 від 08.04.2013р.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем п.п.14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість всього на суму 932986 грн., у тому числі по періодах: липень 2011 року - на суму 41761 грн., серпень 2011 року - на суму 20393 грн., вересень 2011 року - на суму 37035 грн., жовтень 2011 року - на суму 137370 грн., листопад 2011 року - на суму 16691 грн., грудень 2011 року - на суму 52547 грн., січень 2012 року - на суму 93027 грн., лютий 2012 року - на суму 60227 грн., березень 2012 року - на суму 23115 грн., квітень 2012 року - на суму 10872 грн., травень 2012 року - на суму 11765 грн., червень 2012 року - на суму 124092 грн., липень 2012 року - на суму 300337 грн., серпень 2012 року - на суму 1950 грн., вересень 2012 року - на суму 1804 грн.

Зокрема, в акті перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по безтоварних господарських операціях з ТОВ «ГАМАЛС», ПВПП «Промстройдеталь», ТОВ «Август», ТОВ «Спец-Контакт», ТОВ «С.Т.Б.», ПП «Інтех-Плюс», ТОВ «Інсталл-Промавтоматика», ТОВ «ІТЄУ», ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «ТЕСЕЙ-Н», ПП «Украгро-Трейд», ТОВ «Комплект Маркет», ФОП ОСОБА_1, ПП «Николаевстройкомплект», ТОВ «Форсайт Метал-Юг», ДП «Цветмет ЗАТ «ПП Кольормет», ТОВ «Екобудкомплект ТМ», ТОВ «ТПК Моноліт», ТОВ «ТД Владар-Харків». Такий висновок обумовлений виключно отриманими матеріалами та інформацією від інших податкових інспекцій, де знаходяться на обліку контрагенти-постачальники ТОВ «Сервісний центр «Металург», в яких вказується про неможливість проведення звірки підприємств-контрагентів через їх відсутність за юридичною адресою, а також службових записок податкової міліції.

На підставі вказаного акту перевірки 22.04.2013р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення №0000061510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1399479 грн. (в т.ч. за основним платежем - 932986 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 466493 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Сервісний центр «Металург» про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності порушень, зафіксованих актом перевірки, а висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, є припущеннями перевіряючих, які не засновані на будь-яких належних доказах. Позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності. Колегія суддів погоджується з такими висновками Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «ГАМАЛС», ПВПП «Промстройдеталь», ТОВ «Август», ТОВ «Спец-Контакт», ТОВ «С.Т.Б.», ПП «Інтех-Плюс», ТОВ «Інсталл-Промавтоматика», ТОВ «ІТЄУ», ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «ТЕСЕЙ-Н», ПП «Украгро-Трейд», ТОВ «Комплект Маркет», ФОП ОСОБА_1, ПП «Николаевстройкомплект», ТОВ «Форсайт Метал-Юг», ДП «Цветмет ЗАТ «ПП Кольормет», ТОВ «Екобудкомплект ТМ», ТОВ «ТПК Моноліт», ТОВ «ТД Владар-Харків» укладені цивільно-правові угоди на виконання робіт, придбання послуг та поставки товарно-матеріальних цінностей.

При дослідженні матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами з вказаними контрагентами, як це передбачено ст.206 ЦК України. Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення податкового законодавства ТОВ «Сервісний центр «Металург» по взаємовідносинах з контрагентами у перевіряємий період, оскільки податковий кредит підтверджений належним чином оформленими первинними документами, правильність оформлення яких не заперечується та не спростовується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту.

Що ж до аналізу господарських операцій позивача з контрагентами, безтоварність яких стала підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то колегія суддів не вбачає підстав для обґрунтування їх товарності та правомірності формування по таких операціях податкового кредиту з посиланням на первинні документи, які наявні в матеріалах справи, оскільки оцінку таким господарським відносинам вже надано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. у справі №814/2281/13-а, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами укладено позивачем у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

В акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем з вказаними в акті перевірки підприємствами господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, а доводи СДПІ про недійсність правочинів та безтоварність господарських операцій, є бездоказовими, в тому числі в зв'язку з відсутністю компетенції у податкових органів визнавати правочини нікчемними з огляду на їх суперечність інтересам держави і суспільства, які, виходячи з положення ч.3 ст.228 ЦК України, виключені із переліку нікчемних правочинів і віднесені до оспорюваних правочинів.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги СДПІ зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з актів перевірок інших податкових органів без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з контрагентами у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

В поданій апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів не зазначає в чому полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а лише дублює зміст заперечень проти позову, яким під час розгляду справи Миколаївським окружним адміністративним судом надано відповідну правову оцінку.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 06.06.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.