Ухвала суду № 39188066, 05.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/177/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бериславський зерновий термінал» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року ТОВ «Бериславський зерновий термінал» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новокаховської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2014р. №0000042200 та №0000062200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство мало право на включення до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду сплаченого (нарахованого) ПДВ у зв'язку з виконанням комплексу хімічних робіт складських приміщень, направлених на знищення зараженості зернових культур ПП «Міламіс», оскільки в акті позапланової невиїзної перевірки не вказано, що податкова накладна, отримана позивачем від вказаного контрагента, не відповідає вимогам ст.201 ПК України. Податковим органом не зазначено жодної підстави для обґрунтування висновку щодо відсутності факту реального вчинення господарської операції з ПП «Міламіс»; посилання же на те, що СВ УСБ України в Херсонській області 29.08.2011р. було порушено кримінальну справу відносно засновника ПП «Міламіс» ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки відсутній обвинувальний вирок по даній кримінальній справі, а отже ОСОБА_1 вважається невинуватим, а в його діях відсутні ознаки злочину. Чинним законодавством не встановлено обов'язку сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни.

Новокаховська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області проти позову заперечила, зазначивши, що в ході перевірки не встановлено факту поставки послуг від ПП «Міламіс» на користь ТОВ «Бериславський зерновий термінал» у зв'язку з відсутністю технічних можливостей, трудових ресурсів і здійснення будь-якої господарської діяльності. Надані підприємством документи до перевірки не дають можливості підтвердити фактичне придбання послуг на суму 210061,67 грн., а тому у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємством постачальником в розумінні п.п.14.1.27 ПК України. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.04.2014р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Новокаховська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Бериславський зерновий термінал» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Новокаховської ОДПІ від 16.12.2013р. №271, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 13.12.2013р. по 18.12.2013р. посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бериславський зерновий термінал» (код ЄДРПОУ 36944976) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведених взаєморозрахунках з контрагентом ПП «Міламіс» (код ЄДРПОУ 31652950) за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №217/22/36944976 від 18.12.2013р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем: п.138.2 ст.138, п.п.14.1.27 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в ІІ-ІІІ кварталах 2011 року на суму 210061,67 грн. та донараховано податок на прибуток в сумі 48314 грн.; в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит та відповідно занижено задекларовану суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2011 року на суму 42012,33 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період ТОВ «Бериславський зерновий термінал» сформовано валові витрати та податковий кредит по операціях з підприємством-постачальником ПП «Міламіс». Придбані послуги було оприбутковано у бухгалтерському та податковому обліку підприємства у вересні 2011 року, а саме, відображено в р.10.1 Податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 року і одночасно вартість придбаних послуг включено до витрат операційної діяльності підприємства, що відображено в р.05.1 Податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року. До Новокаховської ОДПІ від Єнакієвської ОДПІ надійшов акт «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Міламіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків у вересні 2011 року» від 02.12.2011р. №82/15-2/31652950, згідно якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у вересні 2011 року з покупцями. У ПП «Міламіс» відсутні основні засоби та трудові ресурси, що свідчить про неможливість здійснювати фінансово-господарські операції у задекларованих обсягах.

На підставі акту перевірки №217/22/36944976 від 18.12.2013р. Новокаховською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області 09.01.2014р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 52515 грн. (в т.ч. за основним платежем - 42012 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10503 грн.) та №0000062200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 60393 грн. (в т.ч. за основним платежем - 48314 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12079 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Бериславський зерновий термінал» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності порушень, зафіксованих актом перевірки, а висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом є припущеннями перевіряючих, які не засновані на будь-яких належних доказах. Позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської і податкової звітності. Колегія суддів погоджується з такими висновками Херсонського окружного адміністративного суду.

У відповідності до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 20.08.2011р. між ТОВ «Бериславський зерновий термінал» (Замовник) та ПП «Міламіс» (Виконавець) було укладено договір №26/08-01 на виконання хімічних робіт, за умовами якого Виконавець здійснює комплекс хімічних робіт складських приміщень, загальним об'ємом 148400,00 м3, направлені на винищення зараження зернових культур Замовника ємністю 20000 тонн.

На виконання умов вказаного договору ПП «Міламіс» у вересні 2011 року були надані позивачу послуги з проведення хімічних робіт всього на загальну суму 252074 грн. (в т.ч. ПДВ 42012,33 грн.), що підтверджується копіями акту приймання - передачі виконаних робіт по договору на виконання хімічних робіт №26/08-01 від 26.08.2011р., податкової накладної №41 від 30.09.2011р. та рахунку-фактури №41 від 30.09.2011р. Розрахунки за надані послуги були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ПП «Міламіс». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення податкового законодавства ТОВ «Бериславський зерновий термінал» по взаємовідносинах з ПП «Міламіс» у перевіряємий період, оскільки податковий кредит підтверджений належним чином оформленими первинними документами, правильність оформлення яких не заперечується та не спростовується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ПП «Міламіс» укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОДПІ зазначає, що контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з акту «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Міламіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків у вересні 2011 року» від 02.12.2011р. №82/15-2/31652950, без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Міламіс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з вказаним контрагентом у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.