Ухвала суду № 39185131, 22.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/43230/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Аверс-Плюс" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Аверс-Плюс" до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною і скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 Приватне підприємство "Аверс-Плюс" звернулось до суду з позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною і скасування постанови.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.10.2011 начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Палігіним О.П. на підставі заяви голови правління ПАТ «Полікомбанк» Тарасівця М.П., винесено постанову про передачу матеріалів зведеного виконавчого провадження, якою передано матеріали зведеного виконавчого провадження № 29097523 до складу якого входить 4 виконавчі провадження про стягнення з приватного підприємства «Аверс-Плюс» заборгованості на загальну суму 1809144,03 грн, з відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенком А.В. 13.10.2011 винесені постанови про прийняття до виконання виконавчих проваджень №14284076, №21467552, №22903149 та №28019609.

Вважаючи таку передачу виконавчого провадження від Ніжинського міськрайонного управління юстиції до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області безпідставною позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 201 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-XIV) на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень: за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади; за якими підлягає стягненню сума боргу від п'яти до десяти мільйонів гривень або еквівалента сума в іноземній валюті.

Відповідно до Законів України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження» та з метою встановлення єдиного механізму передачі виконавчих проваджень між органами державної виконавчої служби або виконавчими групами та державними виконавцями розроблено Порядок передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 року N 38/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.05.2004 року за N625/9224 (далі - Порядок).

Пунктом 1.2. Порядку №38/5, передбачено, що цей Порядок поширюється на всі виконавчі провадження, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, у тому числі на матеріали зведених виконавчих проваджень.

Пунктом 2.1. Порядку, встановлено, що передача виконавчих проваджень на виконання, зокрема, може здійснюватися до підрозділу примусового виконання рішень - за рішенням начальника підрозділу примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС;

Пункт 2.2 Порядку передбачає, що посадова особа про передачу матеріалів виконавчого провадження виносить мотивовану постанову. У постанові зазначаються обставини, які обумовили передачу виконавчого провадження, визначаються особи, на яких покладаються обов'язки щодо передачі та прийняття матеріалів виконавчого провадження, встановлюється спосіб та строки передачі та зазначається, у якій частині рішення виконане до моменту його передачі.

Відповідно до п. 2.3 Порядку державний виконавець зобов'язаний прийняти (передати) матеріали виконавчого провадження у спосіб та строки, зазначені в постанові чи письмовому дорученні начальника органу державної виконавчої служби.

Згідно п. 4.1. Порядку виконавче провадження може передаватися з одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи у зв'язку, зокрема, з прийняттям рішення про передачу виконавчого провадження на виконання до відділу або підрозділу примусового виконання рішень; з іншими обставинами, що ускладнюють виконання рішення.

Пункт 4.2 Порядку передбачає, що передача виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи здійснюється за наявності обставин, зазначених у пункті 4.1 Порядку, та на підставі постанови посадової особи, яка прийняла рішення про передачу, відповідно до пункту 2.1 Порядку.

З послідовного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції області можуть передаватися інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в районних відділах державної виконавчої служби незалежно від суми боргу за рішенням начальника підрозділу примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС.

Доводи позивача про відсутність у оскаржуваній постанові про передачу зведеного виконавчого провадження №29097523 нормативно-правового обґрунтування доцільності та необхідності передачі, відсутність обставин, які обумовили передачу виконавчого провадження, на правильність судових рішень не впливають, оскільки вказаний критерій оцінювався посадовими особами відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області є дискреційними (на власний розсуд), що не суперечить вимогам законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аверс-Плюс" залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Аверс-Плюс" до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною і скасування постанови - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.