Рішення № 39184714, 04.06.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 червня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої: Готра Т.Ю.,

суддів: Боднар О.В., Кеміня М.П.,

при секретарі: Гаврилко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 лютого 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 у скарзі від 28.10.2013 року до прокуратури Закарпатської області поширив про нього інформацію, що він ОСОБА_1 будучи інвалідом по зору, тобто в нього відсутнє одне око, отримав водійське посвідчення, яка є недостовірною і такою, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, а також завдає йому моральної шкоди у зв'язку з її поширенням, - просив визнати недостовірною інформацію про те, що «ОСОБА_1 будучи інвалідом по зору, тобто в нього відсутнє одне око, отримав водійське посвідчення» і зобов'язати відповідача ОСОБА_2 спростувати її шляхом публічного вибачення при свідкові ОСОБА_3, та стягнути з відповідача на його користь 5000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 13 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав.

Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи. Щодо причини неявки представника відповідача ОСОБА_5, зазначеної ним у заяві від 03.06.2014 року, то колегія суддів таку не визнає поважною.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходів із того, що звернення відповідача до правоохоронних органів не може розцінюватися як поширення неправдивої інформації стосовно позивача, а є лише одним із можливих способів захисту ним своїх прав, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може з таких підстав.

Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34).

Разом з тим відповідно до ст.68 Конституції кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено в наслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як роз'яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичних осіб, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 (далі Постанова), при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин : а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове благо.

Під поширенням інформації слід розуміти : опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, в також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п.18 Постанови).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (п.19 Постанови).

Як вбачається зі скарги відповідача ОСОБА_2 від 28.10.2013 року, адресованої прокурору Закарпатської області для здійснення перевірки чи законно отримав ОСОБА_1 водійське посвідчення, то в ній міститься інформація про те, що : «ОСОБА_1 будучи інвалідом по зору, тобто в нього відсутнє одне око, отримав водійське посвідчення» (а.с.49).

Зазначена інформація у скарзі про інвалідність позивача по зору та про відсутність у нього одного ока - є фактичним твердженням відповідача, яке не відповідає дійсності, так як позивач ОСОБА_1 не є інвалідом по зору і не перебуває на обліку в Мукачівській міжрайонній МСЕК як інвалід, що стверджується довідкою Мукачівської міжрайонної МСЕК №10 від 22.01.2014 року (а.с.35), а тому поширена відповідачем інформація про позивача є недостовірною, внаслідок чого було порушено особисте немайнове право останнього і завдано йому в зв'язку з цим моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях через поширення про нього відповідачем неправдивої інформації.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_2, дільничним інспектором міліції Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області ст. лейтенантом міліції Муха Ю.Ю. підготовлено висновок від 22.11.2013 року, згідно якого подальшу перевірку по заяві ОСОБА_2 припинено. Матеріали виділено і направлено до управління охорони здоров'я Закарпатської області для розгляду та вирішення питання по суті (а.с.6).

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України (п.16 Постанови).

У суді апеляційної інстанції встановлено, що у поданій відповідачем до прокуратури Закарпатської області скарзі наявні завідомо неправдиві відомості про інвалідність позивача та про відсутність у нього одного ока, а також встановлено, що для звернення відповідача з даною скаргою не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, як помилково вважав суд першої інстанції, внаслідок чого було порушено особисте немайнове право позивача та завдано йому в зв'язку з цим моральної шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація про те, що «ОСОБА_1 будучи інвалідом по зору, тобто в нього відсутнє одне око, отримав водійське посвідчення» не відповідає дійсності, тому її слід визнати недостовірною і стягнути з відповідача на користь позивач у відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 1000 грн. Стосовно вимог позивача про спростування недостовірної інформації шляхом публічного вибачення у нього при свідкові ОСОБА_3, то у задоволенні таких слід відмовити, так як відповідно до п.26 вищевказаної Постанови суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 227 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким позов і апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись ст.307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 лютого 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати поширену ОСОБА_2 інформацію про те, що: «ОСОБА_1 будучи інвалідом по зору, тобто в нього відсутнє одне око, отримав водійське посвідчення» - недостовірною.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (Одну тисячу гривень 00 копійок) гривень у відшкодування завданої йому моральної шкоди.

У вимогах ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації шляхом публічного вибачення у нього при свідкові ОСОБА_3 за приниження його, ОСОБА_1 честі, гідності та ділової репутації та розповсюдження відомостей, які не відповідають дійсності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплаченого ним судового збору в розмірі 243,60 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: