Рішення № 39180791, 05.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2014 р. Справа № 914/954/14

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго", м. Жовква

про стягнення 94 897, 09 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Н. Кривці

Представники:

Від позивача: Подшебякіна О. М.

Від відповідача: Голуб Н. С.

Суть спору:

Позовну заяву подано дочірньою компанією «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до комунального підприємства «Жовкватеплоенерго», м. Жовква про стягнення 94 897, 09 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.03.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.04.2014 року.

Для об'єктивного та всестороннього вирішення спору, 08.04.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

24.04.2014р. в судовому засідання оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою суду від 20.05.2014р. відкладено розгляду справи та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судове засідання 05.06.2014р. представник позивач з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, позов просить задоволити. Проти заяви про відстрочку виконання рішення заперечив, оскільки вважає, що відсутні виняткові обставини які можуть слугувати підставою для відстрочки виконання рішення. Крім того просить суд врахувати той факт, що позивач з 26.07.2012р. знаходиться в стані припинення.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав частково. Уточненням до відзиву від 04.06.2014р. № 334 (вх. 05.06.2014р. №24650/14) просить застосувати позовну давність до вимог в частині стягнення пені нарахованої відповідно до п. 9.3 договору в сумі 885, 30 грн., до вимог про стягнення 1670, 07 грн. інфляційних втрат нарахованих з порушенням строку позовної давності та 3% річних в сумі 171, 22 грн. Крім того, просить суд зменшити розмір пені на 50% та у зв'язку з важким фінансовим становищем відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

23.12.2010р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник - за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством "Жовкватеплоенерго" (покупець - за договором, відповідач у справі) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №22/11-БО-1125/12.

Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01.01.2011р. до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору Додаткової угоди №2 від 28.01.2011р. до договору №22/11-БО-1125/12).

31.03.2011р. між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та КП «Жовкватеплоенерго» укладено додаткову угоду №3 до договору поставки природного газу №22/11-БО-1125/12, якою внесено зміни в ціну природного газу з 01.04.2011р. за 1000 куб.м.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. даного договору.

Згідно п.1.2. договору, постачальник передає покупцю в період 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2000 000 куб.м., в тому числі по місяцях.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач передав протягом січня - квітня 2011р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 364 967, 19 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу: від 31.01.2011р. на суму 817654, 50 грн., від 28.02.2011р. на суму 781141, 89 грн., від 31.03.2011р. на суму 622205, 34 грн., від 30.04.2011р. на суму 143965, 46 грн., підписаними та скріпленими печатками сторін ( в матеріалах справи).

Відповідно до вимог п. 4.1. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, в порушення умов договору відповідач оплату за спожитий природний газ своєчасно не здійснив.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.3.1. договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 даного договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом абодоговором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.3. договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі п. 7.3.1. договору та вимог ч. 6 ст.232 ГК України нараховано пеню в сумі 51 258,38 грн.(розрахунки в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно п.7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Крім того, за неналежне виконання зобов'язань по сплаті заборгованості, на підставі ст. 625 ЦК України та п.7.1 договору, позивач просить стягнути з відповідача 12185,81 грн. інфляційних втрат (нарахованих за період з лютого 2011р. по грудень 2012р.) та 3% річних (нарахованих з 11.02.2011р.-24.12.2012р.) в сумі 31 452, 90 грн.

Відповідач звернувся із завою про застосування позовної давності у зв'язку з пропущенням строків нарахування. Зокрема заперечив нарахування пені в розмірі 885, 30 грн. (нарахованої за період 11.02.2011р. - 28.02.2011р.), 1670, 07 грн. інфляційних втрат (за лютий 2011р.) та 171, 22 грн. 3% річних (за лютий 2011р.).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до ст. 259 ЦК України зазначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 9.3. договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Відповідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок. Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач наводить розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних включаючи лютий 2011р., проте до суду із зазначеною вимогою про стягнення санкцій звернувся 11.03.2014р.

Таким чином, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, звернення позивача до суду із позовної заявою 11.03.2014р., суд дійшов висновку, в частині стягнення пені сумі 885, 30 грн., 1670, 07 грн. - інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 171, 22 грн. нарахованих з пропуском терміну позовної давності відмовити.

Окрім того, представник відповідача уточненням до відзиву від 04.06.2014р. №334 просить суд зменшити розмір пені на 50 відсотків.

Статтею ст. 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку конкретних випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно п.3 ст.551 ЦК України, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги винятковість випадку, майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Відповідачем не надано суду доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Посилання відповідача на важкий фінансовий стан, не є належними доказами наявності підстав для зменшення розміру пені та не є виключними обставинами, з наявністю яких пов'язується можливість зменшення розміру пені.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку в клопотанні від 04.06.2014р. вих. №334 про зменшення пені відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.7.1.1 та п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочкою є відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідач - КП «Жовкватеплоенерго» звернулося до суду із заявою про відстрочку виконання рішення. Посилається при цьому на важкий фінансовий стан підприємства, несвоєчасне погашення з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, низьку платоспроможність споживачів послуг та несвоєчасністю розрахунку споживачів за послуги. Просить відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечив повністю. Вважає, що відсутні виняткові обставини, які ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим, посилання ж боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною для відстрочки виконання рішення. Крім того, зазначає, що важке фінансове становище утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об'єктивних обставин, що унеможливило б виконання договірних зобов'язань та рішення суду.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для відповідача (боржника) при виконання рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом так і для позивача (стягувача) при затримці виконання рішення.

Частина 2 ст. 181 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які звільняють боржника від господарсько-правової відповідальності.

За змістом ч. 4 ст. 193 ГК, ст. 529 ЦК України управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на викладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, наведені обставини справи, доводи заявника (відповідача) та позивача, суд дійшов висновку в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців відмовити.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 року № 6, п.10 визначено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову, відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин дослідивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку позовні вимоги задоволити частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 258, 261, 267, 526, 529, 530, 551, 599, 612, 624 625 ЦК України, ст.ст.181,193, 230, 232, 233 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго", Львівська область, м. Жовква, вул. Л.Українки, 5(код ЄДРПОУ 22356022) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (код ЄДРПОУ 31301827) - 50 373, 08 грн. - пені, 31281, 68 грн. - 3% річних, 10 515, 74 грн. - інфляційних втрат, 1843, 33 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. У задоволенні клопотання КП «Жовкватеплоенерго» про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців - відмовити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 11.06.2014р.

Суддя Мороз Н.В.