Постанова № 39179812, 23.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2014 року №810/2152/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі Бородянського відділення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «WM-Україна» про стягнення єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі Бородянського відділення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – Податковий орган) до Товариства з обмеженою відповідальністю «WM-Україна» (далі – відповідач, Товариство), в якій позивач просив стягнути з відповідача на користь Податкового органу недоїмку з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму 77693,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та штрафу, яка в добровільному порядку не була погашена.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.02.2014 (бланк серії АГ №338568-338569) Товариство з обмеженою відповідальністю «WM-Україна», код за ЄДРПОУ 32430672, зареєстроване як суб’єкт господарювання 02.10.2003.

Звітами про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2013 року Товариством самостійно нараховано суми єдиного внеску, які підлягають сплаті, в розмірі 15946,42 грн., 15371,69 грн., 15371,69 грн., 11906,38 грн., 11944,77 грн. та 11383,37 грн. відповідно.

Крім того, у зв’язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни УПФУ у Бородянському районі було прийнято рішення №270 від 03.07.2013, яким на Товариство накладено штраф у розмірі 170,00 грн. Вказане рішення було вручено відповідачу 26.07.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0783500041212.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску за травень 2013 року була частково погашена в розмірі 4400,89 грн., решта самостійно нарахованого єдиного внеску на загальну суму 77523,43 грн. та штрафні санкції в розмірі 170,00 грн. сплачені не були.

03.12.2013 Податковим органом на адресу Товариства виставлено вимогу №Ю-574-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму 77693,43 грн., у тому числі єдиний внесок 77523,43 грн., штраф 170,00 грн. Вказана вимога була направлена на юридичну адресу відповідача 09.12.2013 та була повернута адресату з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання».

Відомостей про оскарження вказаної вимоги в адміністративному чи судовому порядку сторонами надано не було.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавство України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі – Основи законодавства №16/98-ВР) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування як: пенсійне страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України (частина перша статті 4 Основ законодавства №16/98-ВР).

Частиною другою статті 4 Основ законодавства №16/98-ВР встановлено, що відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до приписів статті 20 Основ законодавства №16/98-ВР, основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб.

Так, згідно з частиною першою статті 21 цих Основ, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок на пенсійне страхування, страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, який в обов’язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням.

Розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлюються Верховною Радою України (частина друга статті 21 Основ законодавства №16/98-ВР).

Статтею 22 Основ законодавства №16/98-ВР встановлено, що порядок здійснення платежів, строки сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464–VI, порядок резервування коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464–VI (далі – Закон України №2464–VI), виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до приписів частини першої статті 3 зазначеного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципом обов’язковості сплати єдиного внеску.

Згідно зі статтею 4 Закону України №2464–VI, платниками єдиного внеску є страхувальники, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, та застраховані особи, зазначені у пунктах 2-14 частини першої цієї статті.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України №2464–VI передбачено, що страхувальниками є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону України №2464–VI, платник єдиного внеску зобов’язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною п`ятою статті 7 зазначеного Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до приписів частин восьмої та дванадцятої статті 9 Закону України №2464–VI, платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В силу приписів статті 1 Закону України №2464–VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, визнається недоїмкою по сплаті єдиного внеску.

Функції із забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску в силу статті 12 Закону України №2464–VI покладаються на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами частини першої статті 13 цього Закону, органи доходів і зборів, серед іншого, мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом, та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Так, порядок стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, передбачений статтею 25 Закону України №2464–VI.

Згідно з абзацами першим та другим частини четвертої статті 25 Закону України №2464–VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Абзацами третім та четвертим цієї ж статті встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з абзацами дев'ятим та десятим частини четвертої статті 25 Закону України №2464–VI У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Як було зазначено вище, відомостей про оскарження вимоги №Ю-574-17 від 03.12.2013 в адміністративному або судовому відпорвідачем надано не було, заборгованість не погашена, отже борг вважається узгодженим.

Таким чином, загальна сума заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті відповідачем, становить 77693,43 грн.

Наявність заборгованості у вказаному вище розмірі підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «WM-Україна» (код за ЄДРПОУ 32430672) на користь Бородянського відділення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 77693 (сімдесят сім тисяч шістсот дев’яносто три) грн. 43 коп., у тому числі єдиний внесок за травень-жовтень 2013 року в розмірі 77523,43 грн., штраф відповідно до рішення №270 від 03.07.2013 в розмірі 170,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.