Постанова № 39178022, 03.06.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/29064/13-а

Н.п. 2-а/522/595/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бондаря В.Я.,

при секретарі Іщик О.В.

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського міського голови за участю третьої особи КП ЖКС «Вузівський» про скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, зміненим письмовою заявою від 20.05.2014 року, у якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови № 1521-01р від 01.09.2011 року. При цьому посилалась на те, що 01.09.2011 року Одеським міським головою Костусєвим О.О. було винесено розпорядження № 1521-01р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 28.01.2003 року № 97-01р «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекції єдиного замовника», де у додатку 4 до даного розпорядження серед інших значиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 якого є позивач. Даним розпорядженням міським головою Костусєвим О.О. були внесені наступні зміни: п.1.1 розпорядження у тексті розпорядження міського голови № 97-01р від 28.01.2003 року було змінено назву КП «ДЄЗ» на КП «ЖКС». Відповідні зміни були мотивовані тим, що у розпорядженні № 97-01р від 28.01.2003р. були допущені технічні помилки. Однак, винесення спірного розпорядження та внесення відповідних змін позивач вважає незаконними, тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Позивач та представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Самодурова Н. В. проти позовних вимог заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

Судом встановлено, що 28 січня 2003 року міським головою Боделаном Р. було прийнято розпорядження № 97-01р «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекція єдиного замовника», відповідно до п.1 якого затверджено: управлінню житлово-комунального господарства передати майно з балансу управління на баланс КП «Дирекція єдиного замовника «Вузівське».

(а.с.4)

Відповідно до переліку житлових будинків, переданих у повне господарське відання КП «ДЄЗ «Вузівський», до відання був переданий і житловий будинок під АДРЕСА_1.

П. 1.4 рішення Одеської міської ради № 1165-5 від 05.04.2007 року «Про реорганізацію комунальних підприємств» було вирішено: реорганізувати КП «ДЄЗ «Вузівське», розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Шишкіна, 60-а, шляхом злиття з КП «ДЄЗ «Чубаївське», розташоване за адресою: м. Одеса, пр.-т Адміральський, 9; присвоїти реорганізованим КП назву «КП «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», яке вважати правонаступником реорганізованих підприємств.

(а.с. 9)

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 841602, КП «ЖКС «Вузівський» як юридична особа було зареєстроване 02.08.2007 року.

(а.с.10)

У відповідності до ст.. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року, злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

01 вересня 2011 року міським головою Костусєвим О. було винесено розпорядження № 1521-01р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 28.01.2003 року № 97-01р «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекції єдиного замовника». Пунктом 1 даного розпорядження у зв'язку з допущенням технічних помилок було вирішено внести наступні зміни до розпорядження міського голови від 28.01.2003 року № 97-01р.: у тексті розпорядження змінити назву КП «ДЄЗ» та «КП «ЖКС».

(а.с. 4)

Основним законом України, що визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, п'ятої, шостої та восьмої статті 60 Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Також відповідно до вказаної ст.. 60 закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Рішенням Одеської міської ради №5050-IV від 23.12.2005 року «Про делегування повноважень з передачі на баланс (в управління) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси» було вирішено делегувати виконавчому комітету ОМР повноваження з передачі на баланс (в управління) виконавчим органам ОМР, комунальним підприємствам, установам, майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Згідно до ст.. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування», який був чинний на момент прийняття спірного розпорядження, сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

У відповідності до ч.1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання.

У відповідності до п. 20 ч. 4 ст. 42 вказаного закону, сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження Одеського міського голови Костусєва О.О. були визнані рішенням Одеської міської ради № 1-VI від 06.11.2010 року «Про інформацію Одеської міської виборчої комісії Одеської області».

У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідає Закон, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-Кодекс) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 року по справі № 1-9/2009 зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці 2-му пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

З огляду на наведене, дослідивши матеріали справи, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що при винесенні оскаржуваного розпорядження № 1521-01р від 01.09.2011 міський голова діяв всупереч діючому законодавству України та з перевищенням своїх повноважень.

По-перше, враховуючи правову позицію Конституційного суду України у рішенні від 16.04.2009 року, відповідач не мав повноважень вносити зміни до розпорядження № 97-01р від 28.01.2003 року, оскільки вказане розпорядження було реалізоване та виникли відповідні відносини, пов'язані з його реалізацією. Крім того, наявність технічної помилки у розпорядженні міського голови № 97-01р «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекція єдиного замовника» від 28.01.2003 року судом не встановлено, оскільки на момент прийняття розпорядження № 97-01р КП «ЖКС» не існувало, а вони були створені лише рішенням Одеської міської ради № 1165-5 від 05.04.2007 року, а безпосередньо КП «ЖКС «Вузівський» 02.08.2007 року - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є належним чином обґрунтованими, знайшли підтвердження у матеріалах справи і підлягають частковому задоволенню, а саме, що стосується КП ЖКС "Вузовський ", так як саме цій організації передаввався на баланс житловий будинок АДРЕСА_1, в якому мешкає позивачка. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1, не доведено, які саме її права та інтереси порушуються оскаржуваним роспорядженням щодо інших ЖКС, суд вважає за необхідне в цій частині у задоволенні позовних вимог

відмовити.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.1. розпорядження Одеської міського голови «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 28.01.2003 року № 97-01р «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекції єдиного замовника» № 1521-01р від 01.09.2011 року в частині зміни назви в тексті розпорядження «КП ДЄЗ «Вузіський» на «КП ЖКС «Вузіський».

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: