Рішення № 39177776, 03.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/859/14 Головуючий у І інстанції Линник В.Я.Провадження № 22-ц/780/3068/14 Доповідач у 2 інстанції КасьяненкоКатегорія 20 03.06.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Антоненко В.І., Іванової І.В.

При секретарі: Ромашині І.В.,

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину та повернення майна,-

в с т а н о в и л а :

В лютому 2014 року позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила застосувати наслідки нікчемного правочину - договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 16.05.2013 р., а саме: повернути будинок АДРЕСА_1, який на даний момент знаходиться у ОСОБА_1, у власність ОСОБА_2, посилаючись на те, що між нею та відповідачем ОСОБА_2, був укладений договір позики, умови якого щодо повернення грошових коштів відповідач не виконав. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва по справі №2/2605/6606/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів було накладено арешт на нерухоме майно відповідача, а саме: на будинок АДРЕСА_1.

Проте 16.05.2013 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір дарування спірного будинку, тобто відчужив нерухоме майно, яке перебувало під арештом.

Заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 02 квітня 2014 року позов задоволено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд послався на те, що договір дарування від 16 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порушує публічний порядок України щодо виконання судових рішень, яким є в тому числі ухвала суду про накладення арешту.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

По справі встановлено, що 16 травня 2013 року був укладений договір дарування жилого будинку АДРЕСА_1 між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі якого ОСОБА_1 є власником цього будинку. На момент складення цього договору в Єдиному реєстрі прав та обтяжень заборона на розпорядження будинком була відсутня.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України Правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вказаних вимог, відповідно до частини 1, частини 3 ст. 215ЦК України, є підставою для визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України, якщо його недійсність встановлена законом, то такий правочин є нікчемним , у такому разі визнання вказаного правочину недійсним в судовому порядку не вимагається.

Отже, ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини - правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК) та оспорювані (частина третя статті 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону , а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення.

Відтак, змістовний аналіз норм цивільного законодавства свідчить про той факт, що договір дарування є оспорюваним, а не нікчемним правочином, оскільки недійсність такого правочину, як на тому наполягала позивачка (як на нікчемний) прямо не передбачена законом.

Глава 55 ЦК України містить в собі вичерпний перелік підстав за яких договір дарування є нікчемним. Зокрема, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору дарування, укладення договору дарування щодо особистого майна дітей без передбаченого законом дозволу органу опіки та піклування.

Інших підстав нікчемності договір дарування за змістом ЦК України не містить.

Окрім того, вирішення питання про недійсність цього договору дарування вже було предметом аналогічного по суті позову у справі між тими ж сторонами. Так, Ірпінським міським судом Київської області була розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування та 31 жовтня 2013 року у позові було відмовлено.

Тобто у аналогічному позові вже досліджувався факт недійсності, на якому наполягала позивачка і судом була встановлена відповідність оспорюваного договору дарування вимогам закону.

Оскільки закон не пов»язує обставини, про які зазачив суд із можливістю застосувати наслідки нікчемного правочину до договору дарування, правових підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст. ст.309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину та повернення майна відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: