Ухвала суду № 39177553, 10.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/736/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового повадження апеляційну скаргу Ірпінської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіле-Модус» до Ірпінської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіле-Модус» (далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2013 року №0001272204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Пзивача з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», за результатами якої складено акт від 13.08.2013 року №913/22-4/25406737.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 109 325,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з урахуванням акту ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 29.03.2013 року №1118/22-621/33108265 «Про неможливість проведення ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», відповідно якого вказане товариство відсутнє за місцезнаходженням, а факт реальності здійснення господарських операцій товариством з контрагентами не підтверджено.

З огляду на вказане, Відповідач дійшов висновку про фіктивність господарських відносин між Позивачем та контрагентом ТОВ «Інтернафтогазінвест компані».

30.08.2013 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001272204, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 136 656,25 грн.

Так, 01.01.2011 року між Позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» укладено договір №27/01-2011, за умовами якого Продавець (ТОВ «Інтернафтогазінвест компані») взяв на себе зобов'язання щодо поставки Позивачу товару (скрапленого газу).

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться копії податковихі накладних від 03.04.2012 року №10; від 12.04.2012 року №№48, 51; від 24.02.2012 року №№92, 93; від 04.05.2012 року №№16, 17; від 12.05.2012 року №58; від 23.05.2012 року №100; від 05.06.2012 року №12; від 15.06.2012 року №53; від 28.06.2012 року №136; від 08.07.2012 року №49; від 19.07.2012 року №101; від 31.07.2012 року №173; від 01.10.2012 року №7; від 15.10.2012 року №76; видаткових, товарно-транспортні накладних та сертифікатів якості.

Позивачем здійснено оплату за вказаним договором в розмірі 596 790,90 грн, про що свідчить наявна в справі копія платіжного доручення.

Сума коштів, сплачених контрагенту в складі ціни поставлених товарів в розмірі 109 325,00 грн віднесена Позивачем до складу податкового кредиту.

Згідно п.198.1 ст.198 Кодекс право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.198.6 ст.198 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.п.201.1, 201.8, 201.10 ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну,

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, право на нарахування податкового кредиту виникає за умови реального здійснення господарської операції, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

У підтвердження реального здійснення умов укладеного між Позивачем та його контрагентом правочину в матеріалах справи містяться належним чином оформлені документи, які є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та ін.).

Отриманий від ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» товар Позивачем використано в своїй господарській діяльності шляхом продажу іншим юридичним та фізичним особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, податкових накладних та платіжних доручень.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про наявність будь-якого судового рішення про притягнення посадових осіб контрагентів Позивача до кримінальної відповідальності за здійснення фіктивного підприємництва.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність формування Позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» та вважає судове рішення про задоволення позовних вимог обґрунтованим та законним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ірпінської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.