Рішення № 39177394, 12.06.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2014 р. справа №903/496/14

за позовом Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь", м. Луцьк

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 6 775 грн. 66 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кушнірук А.В. - представник (дов. №63 від 03.04.2014р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: Приватне виробничо-торгове підприємство "Світязь" звернулось до суду з позовом про стягнення на його користь з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 6 775,66 грн., в тому числі 4 325,11 грн. заборгованості по оплаті поставлених на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №1113 від 11.05.2011р. товарно-матеріальних цінностей, 288 грн. заставної вартості тари та 2 162,55 грн. штрафу, нарахованого за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та прострочення термінів розрахунків понад тридцять календарних днів.

Ухвалою суду від 29.05.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні представник позивача, надавши на вимогу суду витребувані документи, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позов в повному об'ємі, поклавши на підприємця ОСОБА_1 обов'язок відшкодування ПВТП "Світязь" понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду витрат. В обгрунтування пред'явленого позову представник посилається на укладення між сторонами договору поставки, поставку позивачем згідно умов угоди відповідачу товарів, їх отримання підприємцем ОСОБА_1 та не проведення повних розрахунків по оплаті товару в порядку та розмірах, визначених угодою, існування у боржника заборгованості в розмірі 4 325,11 грн. по оплаті товару та 288 грн. боргу (вартості) неповернутої тари, нарахування у зв'язку із простроченням термінів розрахунків суми штрафних санкцій. Заборгованість відповідача в розмірі 4 325,11 грн. підтверджується позивачем також шляхом надання довідки від 06.06.2014р. №281 (а.с. 33).

Відповідачем всупереч вимогам суду не було представлено витребуваних документів та письмових пояснень, не направлено в судове засідання свого представника, хоча про день та час розгляду справи в суді сторона повідомлялась належним чином.

Судом засвідчується, що примірник ухвали про порушення провадження у справі направлявся відповідачу рекомендованою кореспонденцією за двома адресами, а саме за визначеною позивачем у позовній заяві юридичною: АДРЕСА_1, а також за визначеною безпосередньо боржником в укладеному між сторонами договорі поставки №1113 від 11.05.2011р. та відображеною у підписаних між сторонами видаткових накладних фактичною адресою доставки товарів: Рожищенський район, с. Доросині.

Визначені ухвали суду були повернуті до суду без вручення адресату з підстав "за зазначеною адресою не проживає" (конверти поштової кореспонденції із їх вмістом - а.с. 26-31).

Викладені обставини свідчать про повне виконання судом свого обов'язку щодо належного повідомлення сторони у справі (відповідача) з приводу здійснення судового розгляду справи за її участю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що у відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Наданим ПВТП "Світязь" витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 11.06.2014р. (а.с. 34) підтверджується, що підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності 24.03.2011р. за адресою: АДРЕСА_1, станом на 11.06.2014р. відомості стосовно перебування підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності відсутні.

Присутній в судовому засіданні представник ПВТП "Світязь" щодо розгляду справи за відсутності відповідача чи його представника не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: 11 травня 2011 року між Приватним виробничо-торговим підприємством "Світязь", м. Луцьк (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Покупець) було укладено договір поставки №1113 (а.с. 8) згідно з умовами котрого ПВТП "Світязь" було взято на себе зобов'язання щодо продажу (передачі у власність) відповідачу товарів (напоїв) у визначених між сторонами асортименті та кількості, а підприємцем ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язання стосовно прийняття товару та здійснення його оплати у визначеному угодою порядку.

На виконання умов договору позивачем у період травня-грудня місяців 2011 року було поставлено, а підприємцем ОСОБА_1, прийнято товарно-матеріальних цінностей із врахуванням вартості зворотної тари на загальну суму 9 978,81 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями підписаних між сторонами видаткових накладних (а.с. 9-19 із зворотами).

На вимогу господарського суду представником позивача в судовому засіданні було надано для огляду оригінали зазначених договору поставки та видаткових накладних.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що долучені до матеріалів справи видаткові накладні на поставку ПВТП "Світязь" відповідачу товару та його отримання підприємцем ОСОБА_1 містять в собі визначені законом обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного договору поставки №1113 від 11.05.2011р. господарських операцій.

Пунктом 3.3 договору поставки від 11.05.2011р. було визначено обов'язок Покупця здійснити оплату отриманих товарів впродовж п'яти банківських днів з моменту отримання продукції.

Положеннями пунктів 2.5, 2.10, 2.11 договору поставки від 11.05.2011р. сторонами було визначено, що вся тара, яку отримує Покупець від Продавця є зворотною, Покупець зобов'язаний стовідсотково повертати Продавцю пляшки, кеги, вуглекислотні балони, ящики та піддони, вся зворотна тара повинна бути повернена Покупцем Продавцю в термін не більше 14 діб з дня отримання продукції.

Пунктом 3.10 договору поставки від 11.05.2011р. №1113 сторонами було визначено, що у випадку неповернення Покупцем зворотної тари (кеги, пляшки, ящики) впродовж 14 днів, Продавець має право вимагати від Покупця сплатити на користь Продавця заставну вартість тари та податок на додану вартість. При цьому Покупець зобов'язується не заперечувати і сплатити на користь Продавця заставну вартість тари та податок на додану вартість, обов'язково вказуючи в платіжному дорученні - "за відвантажену тару з врахуванням ПДВ" або оформляє Протоколом взаємозаліку.

Підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору №1113 від 11.05.2011р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою), а також зобов'язань стосовно повернення зворотної тари не виконала, вартість отриманих товарів в повному об'ємі не оплатила, зворотної тари в повному обсязі не повернула у зв'язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом та на час розгляду справи судом заборгувала ПВТП "Світязь" 4 325,11 грн. Також на момент звернення позивача до суду з позовом та на час розгляду справи судом вартість неповернутої тари склала 240 грн.

Судом досліджено, що сума основної заборгованості 4 325,11 грн. включає в себе загальну вартість товарів, поставлених у період з травня по грудень місяць 2011 року 9 978,81 грн. за мінусом проведених розрахунків в готівковій формі через касу підприємства на суму 5 043,98 грн., за мінусом вартості повернутих відповідачем позивачу товарів 369,72 грн. згідно накладних на повернення №20380 від 11.06.2011р., №23026 від 28.06.2011р., №23875 від 04.07.2011р. та №26008 від 18.07.2011р. (а.с. 20-21 із зворотами), а також за мінусом вартості зворотної тари 240 грн. (картки взаєморозрахунків та бухгалтерська довідка ПВТП "Світязь" від 27.05.2014р. - а.с. 22-23). Вартість зворотної тари відображена в окремих графах видаткових накладних "Зворотна тара".

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості, а також із віднесенням до ціни позову вартості неповернутої зворотної тари 240 грн. із врахуванням 20% ПДВ 48 грн., всього 288 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №1113 від 11.05.2011р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу товарів (напоїв), їх отримання підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, неповернення зворотної тари, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 4 325,11 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Також підставними та такими, що підлягають до задоволення, є вимоги позивача щодо стягнення на його користь з відповідача вартості зворотної тари із врахуванням ПДВ - всього на суму 288 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 5.3 договору поставки №1113 від 11.05.2011р. сторонами було визначено, що у випадку прострочення Покупцем термінів розрахунків за відвантажену продукцію понад тридцять календарних днів, останній, сплачує штраф в розмірі 50 відсотків від суми боргу.

Отже, сторони у п. 5.3 договору №1113 від 11.05.2011р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу за невиконання Покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 5.3 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов'язанням.

Розглянувши позовні вимоги ПВТП "Світязь" стосовно стягнення на його користь з відповідача п'ятидесяти відсотків штрафу в розмірі 2 162,55 грн., перевіривши підстави та методику нарахування цієї суми, судом встановлена обґрунтованість таких вимог та їх відповідність як умовам укладеного між сторонами договору поставки, так і положенням чинного законодавства України.

При цьому судом з'ясовано, що штраф в розмірі 2 162,55 грн. нараховано позивачем із загальної суми невиконаних боргових зобов'язань 4 325,11 грн. відповідно до умов п. 5.3 договору поставки №1113 від 11.05.2011р., а також з огляду на порушення відповідачем положень договору в частині проведення обов'язкових платежів впродовж п'яти банківських днів з моменту отримання товару (п. 3.3 угоди) та наявності факту існування заборгованості (неоплати товарів) в розмірі 4 325,11 грн. понад тридцяти календарних днів.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному обсязі за рахунок підприємця ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232, 235, 236 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 599, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" (м. Луцьк, вул. Офіцерська, 20а, код ЄДРПОУ 13364650) 4 325,11 грн. основної заборгованості, 288 грн. вартості неповернутої зворотної тари та 2 162,55 грн. штрафу, а всього 6 775,66 грн., 1 827 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

12.06.2014р.