Ухвала суду № 39177207, 10.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/682/14 Справа № 182/1330/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Борисова Н. А. Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Живоглядової І.К.,

секретаря Шевченко Т.В.,

за участю прокурора Кузьменко А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обвинувачених за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Верхній Рогачик Херсонської області, громадянство України, проживає АДРЕСА_1, судимий:

- 22.11.2013 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. ст. 75,76 КК України;

- 11.12.2013 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 років позбавлення волі, з іспитовим строк 1 рік на підставі ст.ст. 75,76 КК України, ухвалою цього ж суду від 03.03.2014 року відповідно до ст. 539 КПК України вирок змінено, призначено покарання за 263 ч. 1, ст. 70 ч. 4 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, з іспитом строком на 1 рік на підставі ст. ст. 75,76 КК України,

засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 року ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Цим же вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Чкалове Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянство України, проживає АДРЕСА_2, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком 1 рік.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за те, що вони 31 січня 2014 року, приблизно о 17.00 годині, перебуваючи на території садового товариства «Голубі озера», що розташоване в 3 км від с. Східне Нікопольського району Дніпропетровської області, діючи спільно, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрали з садової ділянки НОМЕР_1 металеві двері, що належать потерпілому ОСОБА_4, внаслідок чого завдали останньому матеріальної шкоди на суму 200 гривень, але були затримані охоронцем садового товариства. Тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили усі дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, але злочин не довели до кінця з причин, які не залежали від їх волі.

Не погоджуючись із судовим рішенням обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу із доповненнями, в яких просить вирок щодо нього змінити у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого, внаслідок суворості. Обґрунтовує свої доводи наявністю пом'якшуючих покарання обставин, з урахуванням яких просить призначити йому більш м'яке покарання, не пов'язане із позбавленням волі (т. 2 а.п. 39, 40).

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу чи інші докази на підтвердження доводів апеляційної скарги сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів своєї апеляційної скарги, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи і зіставивши із наявними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, та кваліфікація їх дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_3 і ОСОБА_2. та на кваліфікацію їх дій, не виявлено.

Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення і особі обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів виходить із наступного.

Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, випливає, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Також, слід зазначити, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання.

На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог вказаного закону. Так, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, всі обставини провадження, в тому числі і ті, про які зазначає обвинувачений в своїй апеляційній скарзі. Судом також враховано його позитивну характеристику за місцем проживання, щире каяття та сприяння обвинуваченим розкриттю вчиненого правопорушення, відшкодування потерпілому ОСОБА_4 завданої шкоди, у зв'язку з чим йому призначено покарання у вигляді мінімального строку позбавлення волі

При призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом правильно застосовані норми ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням не відбутого покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2013 року.

Крім того, обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено нове кримінальне правопорушення у період невідбутого покарання за попереднім вироком, однак він належних висновків для себе не зробив, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що обвинуваченим будуть виконані обов'язки в разі звільнення останнього від реального відбуванням призначеного покарання.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і призначив покарання в межах санкції статті КК України, яке за своїм видом та розміром слід вважати справедливим.

Підстав для застосування норм ст. 69 КК України чи призначення йому покарання без ізоляції від суспільства колегія суддів не вбачає, оскільки у відповідності до ст. 71 КК України - якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

У зв'язку з вищевикладеним, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого колегія суддів розцінює, як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, вирок суду є законним, обґрунтованим і належно вмотивованим, який зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду: